Ryfujk

Константиновська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Богучарського повіту Воронізької губернії з центром у слободі Константиновка.

Станом на 1880 рік складалася 11 поселень, 7 сільських громад. Населення — 14 585 особа (5719 чоловічої статі та 5742 — жіночої), 1559 дворових господарств^[1].

Поселення волості на 1880 рік^[2]:

• 
  Константиновка (Кантемировка) — колишня державна слобода при річках Федоровка й Вшива за 95 верст від повітового міста, 5790 осіб, 861 двір, 2 православні церкви, школа, залізнична станція, поштова станція, 13 лавок, шкіряний завод, 101 вітряний млин, 2 ярмарки на рік. За 8 верст — постоялий двір. За 8 верст — залізнична станція Бик.


• 
  Журавка — колишня державна слобода, 786 осіб, 73 двори, православна церква, 19 вітряних млинів, залізнична станція.


• 
  Зайцівка — колишня державна слобода при річці Федоровка, 1840 осіб, 255 дворів, православна церква, 25 вітряних млинів, лавка, торжок.


• 
  Колещатівка — колишня державна слобода, 1256 осіб, 180 дворів, православна церква, 19 вітряних млинів.

За даними 1900 року у волості налічувалось 55 поселень із переважно українським населенням, 8 сільських товариств, 125 будівель та установ, 1913 дворових господарств, населення становило 14 345 осіб (7193 чоловічої статі та 7152 — жіночої)^[3].

1915 року волосним урядником був Іван Денисович Зюбанов, старшиною був Михайло Федорович Хіманич, волосним писарем — Микола Іванович Коломійцев^[4].

Примітки |

Джерела |

• 
  рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
  

п о р Богучарський повіт Повітове місто Богучар Волості Березняговська • Березовська • Бичковська • Вороб'ївська • Дяченківська • Зайцівська • Залиманська • Калачевська • Константиновська • Красножонівська • Куликовська • Манінська • Марковська • Михайловська • Монастирщинська • Нікольська • Ново-Білянська • Ново-Кріушанська • Новотроїцько-Кріушанська • Ново-Міловатська • Петропавловська • Писарівська • Подгоренська • Руднянська • Смаглєєвська • Старо-Кріушанська • Старо-Міловатська • Таловська • Твердохлібівська • Ширяєвська • Шуринівська • Ясеновська Основні поселення (від 900 мешканців на 1859 рік) Абросімова • Березняги • Березовка • Бичок • Бондарівка • Бугаївка • Богомолов • Волоконська • Вороб'ївка • Гадюча • Голе • Грушова • Данцова • Дерезовка • Дєдовка • Дяченкова • Єленівка • Жиліна • Журавка • Загребайлівка • Зайцівка • Залиман • Іллінка • Калач • Колещатівка • Константиновка • Красногоровка • Красножонівка • Краснопольє • Красноселовка • Кривоносова • Куликовка • Куп'янка • Липчанська • Лохвицька • Маніно • Марковка • Медова • Михайловка • Монастирщина • Мужиче • Нікольське • Нова Біла • Нова Кріуша • Нова Толучеєва • Новий Лиман • Новобогородицьке • Ново-Міловатка • Ново-Троїцька Кріуша • Пасіка • Петропавловка • Писарівка • Піддубна • Подколодновка • Полтавська • Поповка • Прогоріле • Раскова • Рудня • Скнарин • Скрипніково • Смаглєєвка • Стара Кріуша • Стара Мілова • Стара Толучеєвка • Сухий Донець • Тали • Твердохлібівка • Терешкова • Хрещате • Ширяєво • Ясеновка

Це незавершена стаття з української історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.