Конгрес українських націоналістів Зміст Політична...
Сучасні політичні партії УкраїниНаціоналістичні партії УкраїниУчасники Помаранчевої революціїПолітичні партії, засновані 1993
радикально праваполітична партія Україниполітична партія УкраїниКиєві26 січня1993Ярослава СтецькоОлексій Івченко«Нафтогаз України»Степан Брацюньукраїнський націоналізмОрганізації Українських Націоналістів20 червня2006Альянсу Європи НаційОУН-БЯрослави СтецькоРомана Зваричастрілянини в МукачевомуПравого сектораПрапорУПА«Нація і держава»
| Конгрес українських націоналістів | |
 | |
Заснована / зареєстрована | 1992 |
Штаб-квартира | Київ |
Політична ідеологія | Український націоналізм Націонал-консерватизм |
Членство у міжнародних організаціях | Альянс націй Європи |
Союзники, блоки | Немає |
Очільник партії | Степан Брацюнь |
Кольори | |
Кількість членів | понад 24 000 (2011)[1] |
Кількість депутатів у ВР | Відсутні |
Веб-сторінка | cun.org.ua |
Політика України Політичні партії Вибори | |
Конгре́с Украї́нських Націоналі́стів — радикально права політична партія України[2]політична партія України, заснована 18 жовтня 1992 року в Києві. Зареєстрована Міністерством юстиції України 26 січня 1993 року, (реєстраційний номер 385)[3].
З моменту заснування до березня 2003 року партію очолювала народний депутат трьох скликань Ярослава Стецько. Після її смерті лідером партії став Олексій Івченко, екс-голова компанії «Нафтогаз України». З 2010 року партію очолює Степан Брацюнь. У 2013 році він був переобраний головою партії.
Ідеологією Конгресу проголошується український націоналізм. Партія вважає себе продовжувачем традицій національно-визвольної боротьби Організації Українських Націоналістів.
Із 20 червня 2006 року по теперішній час партія є членом Альянсу Європи Націй.
Зміст
1 Політична програма
2 Історія
3 Символіка
4 Періодичні видання
5 Примітки
6 Джерела та література
7 Посилання
Політична програма |
Державотворення. Президентсько-парламентська республіка з широкими повноваженнями місцевого самоврядування. Критерії Української Національної Держави: національна, самостійна, демократична, унітарна, правова, європейська; принципи народовладдя й політичного солідаризму.
Національна політика. Повернення на рідну землю етнічних українців та їхніх родин, графа «національність» у паспорті, офіційне визнання на державному рівні ОУН-УПА воюючою стороною і надання всім учасникам національно-визвольної боротьби статусу учасника бойових дій, захист прав етнічних українців за кордоном. Конгрес виступає проти домінування прав національних меншин над правами корінної Української Нації.
Економічна політика. Соціально-ринкова модель економіки України, економічний протекціонізм відчизняного виробника, обмеження монополізму та створення здорової конкуренції, оптимальне поєднання державного, приватного та колективного секторів.[4]
Історія |
Партія створена наприкінці 1992 р. емігрантами ОУН-Б[5] за ініціативи Ярослави Стецько і Романа Зварича.[6] Офіційно зареєстрована 26 січня 1993 р. Міністерством юстиції України та стала 11-ю політичною партією в Україні у списку зареєстрованих.
На парламентських виборах 27 березня 1994 р. Конгрес провів у Верховну раду II скликання 5 депутатів (трьох від Львівської, одного від Івано-Франківської і одного від Тернопільської області). У 1997 р. до парламенту обрано голову партії Ярославу Стецько.
На парламентських виборах 29 березня 1998 р. Конгрес виступав у блоці «Національний фронт», що набрав 2,71 % і не потрапив до парламенту, провів у Верховну раду III скликання 3 депутатів по одномандатних округах (двох від Івано-Франківської та одного від Тернопільської області).
На парламентських виборах 31 березня 2002-го виступав у блоці «Наша Україна» і провів у Верховну раду IV скликання 3 депутатів.
На парламентських виборах 26 березня 2006 р. також виступав у блоці «Наша Україна» і провів у Верховну раду V скликання 3 депутатів. В кінці 2006 р. Генеральний прокурор відомства України порушив кримінальну справу стосовно лідера партії Олексія Івченко за звинуваченням у розкраданнях і зловживанні своїм службовим становищем, як екс-главу Нафтогазу.[7]
16 квітня 2007 р. більшістю голосів делегатів з'їзду блоку «Наша Україна» глава КУН Олексій Івченко виключений з виборчого списку. 4 липня він оголосив, що не балотуватиметься до Верховної ради.
5 липня КУН напередодні позачергових парламентських виборів разом з дев'ятьма іншими партіями (Наша Україна, Вперед, Україна!, Народний рух України, Християнсько-демократичний союз, Українська республіканська партія «Собор», Європейська партія України, Українська народна партія, Партія захисників вітчизни і Громадянська партія «Пора») підписав угоду про створення передвиборчого блоку «Наша Україна — Народна Самооборона», але 2 серпня вийшов з нього, 17 серпня ухвалив рішення не брати участь у парламентських виборах взагалі. У заяві прес-служби КУН з посиланням на рішення центральної ради партії говорилося: «Конгрес українських націоналістів сконцентрує свої зусилля на зміцненні і реформуванні структури партії, на підготовці до чергових виборів до Верховної ради, місцевих рад, президента України, притягнення членів конгресу в органи виконавчої влади… Умова розпуску Конгресу українських націоналістів для участі у створенні єдиної політичної партії ліберально-демократичного спрямування для КУН є неприйнятною».
Результати виборів до ВР України. 2014 рік.
7 липня 2012 р. пройшов Форум патріотичних сил України, на якому голови «Нашої України», Конгресу українських націоналістів і Української народної партії разом з лідерами понад 30 громадських організацій повинні були також підписали декларацію про об'єднання.
31 липня 2012 р. пройшов XIV з'їзд Конгресу українських націоналістів, яких прийняв рішення йти на вибори єдиним списком кандидатів з партією «Наша Україна» і Українською народною партією.
У січні 2014 р. КУН звернувся до Віктора Януковича не підписувати закон, ініційований Комуністичною партією України, що стосується відповідальності за заперечення чи виправдання злочинів фашизму (№ 2179).[8]
13 вересня 2014 р. пройшов XV з'їзд Конгресу українських націоналістів, який прийняв рішення про участь партії у позачергових Парламентських виборах. На них КУН зайняв передостаннє 28-е місце, отримавши 8 976 голосів (0.05 %). Найбільшу підтримку партія отримала у Львівській (0.11 %) та Івано-Франківській (0.09) областях.
У липні 2015 р. після стрілянини в Мукачевому партія підтримала позицію Правого сектора.[9]
На місцеві вибори 2015 року представники Конгресу українських націоналістів йшли за списками Всеукраїнського об'єднання «Свобода».[10]
16 березня 2017 р. Конгрес українських націоналістів долучився до «Національного маніфесту» про об'єднання зусиль.[11]
Символіка |
Прапори КУН на Євромайдані
Атрибутами Конгресу є прапор, емблема та гасло.
Прапор являє собою полотнище з рівновеликих чорної (нижньої) та червоної (верхньої) смуг (прапор УПА). Емблемою є білий хрест у вигляді меча на фоні чорного трикутника, що розташований у червоному колі. Емблема обведена золотавим (внутрішнім) та чорним (зовнішнім) колами. Мечохрест має подвійне значення. Меч, опушений вістрям донизу, символізує готовність захищати Україну, а хрест наголошує, що Конгрес діє у рамках християнської моралі.
Гаслом партії є фраза «Слава Україні! Героям Слава!». Цими словами починаються та завершуються урочисті заходи, їх пишуть у кінці ідеологічних та церемоніальних документів. Цим гаслом при зустрічі та прощанні користуються націоналісти.
Періодичні видання |
КУН видає щотижневу газету «Нація і держава».
Примітки |
↑ Довідка
↑ Кухар, Ірина. Алексей ИВЧЕНКО: КУН будет оставаться самостоятельной партией (російською).
↑ Конгресс Українських Націоналістів - Центр политической информации "Дата". da-ta.com.ua. Процитовано 2018-03-24.
↑ Програма Конгресу Українських Націоналістів
↑ Ukrainian Nationalism in the 1990s: A Minority Faith by Andrew Wilson, Cambridge University Press, 1996, ISBN 0521574579 (сторінка 78)
↑ Heroes and Villains: Creating National History in Contemporary Ukraine by David Marples, Central European University Press, 2007, ISBN 963-7326-98-7 (сторінка 197)
↑ Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу проти Івченка
↑ Конгрес українських націоналістів просить Януковича не підписувати «антифашистський» закон
↑ Заява Конгресу Українських Націоналістів щодо подій у Мукачевому 11 липня 2015 року
↑ Співпраця ВО «Свобода» і «Правого сектору»: реальні перспективи й прогнози експертів
↑ «Правий сектор», «Свобода» і «Національний корпус» підписали маніфест про об'єднання зусиль
Джерела та література |
Пахарев А. Д. Конгрес українських націоналістів // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2016. — ISBN 944-02-3354-X.пошук онлайн
Пахарєв А. Д. Конгрес українських націоналістів // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 13. — ISBN 978-966-00-0855-4.
Посилання |
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Конгрес українських націоналістів |
- Офіційний сайт
- Сторінка Конґресу на Politiko
- Сторінка КУН Трускавець на Facebook
 | Це незавершена стаття про політичну партію України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
