Херасков Михайло Матвійович Зміст Біографічні дані |...
Народились 5 листопадаНародились 1733Уродженці Київської губерніїПомерли 9 жовтняПомерли 1807Померли в МосквіВипускники першого кадетського корпусуКавалери ордена святого Володимира 2 ступеняКавалери ордена Святої Анни 1 ступеняРосійськомовні письменникиРосійські прозаїкиРосійські драматургиПисьменники-фантасти РосіїПисьменники-утопістиУкраїнські прозаїкиУкраїнські драматургиПисьменники-фантасти УкраїниУродженці Переяслава-ХмельницькогоПоховані на Старому Донському цвинтаріМасони Росії
5 листопада1733Переяслав9 жовтня1807Москвапоетписьменникдраматургепохи Просвітництваволоського«РоссіядамасонстваОчаковоМосковському університетіМосковського університетського пансіонуВільного російського зібрання«Вісник ЄвропиЧленАкадемії Російськоїордену Святого Володимирадійсного таємного радникаорденом Святої АнникласицизмусентименталізмуепопеїМосковського університетупоемитрагедіїкомедіїповістібайкиодипоемаКазанського царстваІваном Грознимкласицистичного стилю
| Михайло Матвійович Херасков | ||||
|---|---|---|---|---|
| Михаил Матвеевич Херасков | ||||
 | ||||
| Народився | 25 жовтня (5 листопада) 1733(1733-11-05) Переяслав, Київська губернія | |||
| Помер | 27 вересня (9 жовтня) 1807(1807-10-09) (73 роки) Москва | |||
| Поховання | Старий Донський цвинтар | |||
| Громадянство |  Російська імперія | |||
| Діяльність | поет, письменник, драматург | |||
| Alma mater | Перший кадетський корпус (Санкт-Петербург) | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | 1751—1807 | |||
| Напрямок | класицизм | |||
| Жанр | епопея, драма, роман, лірика | |||
| Членство | Леопольдина | |||
| У шлюбі з | Elizabeth V. Kheraskov[d][1] | |||
| Нагороди |   | |||
Михайло Матвійович Херасков у Вікісховищі? | ||||
|Мова оригіналу імені= |Зображення= |Опис зображення=
Миха́йло Матві́йович Хераско́в (25 жовтня (5 листопада) 1733, Переяслав — 27 вересня (9 жовтня) 1807, Москва) — український і російський поет, письменник і драматург епохи Просвітництва. За батьковою лінією походив із волоського боярського роду Хереску. Найбільшу славу здобув завдяки написанню величезної за обсягом епічної поеми «Россіяда[ru]» (1771—1779). Діяч російського масонства, співвласник підмосковної садиби Очаково[ru]. Із 1756 року перебував на службі в Московському університеті[ru], його директор (1763—1770) і куратор (1778—1802). Засновник Московського університетського пансіону[ru]. Член Вільного російського зібрання[ru], засновник перших московських театрів. Видавець літературно-просвітницьких журналів «Корисне звеселяння» (1760—1762) і «Вільні часи» (1763), наприкінці життя співпрацював із журналом «Вісник Європи[ru]». Член[ru]Академії Російської з часу її заснування (1783), кавалер ордену Святого Володимира II ступеня (1786). Завершив кар'єру в чині дійсного таємного радника (1802), 1799 року був нагороджений орденом Святої Анни I ступеня.
В історії російської літератури залишився як останній представник класицизму XVIII століття, в творчості якого намітився поворот до сентименталізму. Паралельно з великими епічними поемами («Чесмеська битва», «Володимир Відроджений», «Бахаріана»), він створював дидактичні романи («Нума, або Процвітаючий Рим Процветающий Рим», «Кадм і Гармонія», «Полідор, син Кадма та Гармонії»). Пік визнання громадськістю Хераскова припав на 1790-ті роки, тоді ж почалось видання його «Витворів» у 12 частинах (1796—1803), однак вже в 1820-х роках почалась критична переоцінка його творчих здобутків. Традиція російської епопеї, закладена Херасковим, помітно вплинула на літературу аж до початку 1840-х років, відтак його забули, його твори рідко та нерегулярно перевидавали в «навчально-хрестоматійному порядку». Єдине в XX столітті більш-менш показне перевидання його поетичних і драматургічних текстів побачило світ 1961 року у великій серії «Бібліотеки поета».
Зміст
1 Біографічні дані
2 Творчість
3 Примітки
4 Література
Біографічні дані |
Був директором Московського університету (1763—1770), його попечителем (1778—1802).
Був видавцем журналів «Полезное увеселение» (1760—1762), «Сводобные часы» (17630, «Утренний свет» (1777—1780, разом із М. Новиковим).
Творчість |
Друкуватися почав 1775. Писав поеми, трагедії, комедії, «слізні драми», повчальні повісті та байки, оди.
Епічна поема Хераскова «Россіяда» (1779), в якій оспівано покорення Казанського царства Іваном Грозним, була зразком класицистичного стилю.
Рус. прозаїк і драматург, найбільший представник рус. класицизму.
Однією з ранніх утопій в літературі став роман Хераскова «Нума, або Процвітаючий Рим» (1768), де історич. Рим виступає лише як псевдонім острова Утопія, в образі ідеального правителя — обраного народом мудрого землепашца Нуми Помпілія — даються недвозначні рекомендації російської імператриці (обмежені рамками освіченого абсолютизму, але тим не менш розумні навіть за сьогоднішніми мірками): справжня слава правителя «не завжди зброєю набувається; звитяжні лаври часто кровию вірних синів вітчизни оплачені бувають; торжествуючі вигуки переможців не рідко криком вдів і сиріт проводжають». Моральні сентенції були продовжені Херасковим у повістях — «. Кадм і Гармонія Древнє оповідь» (1786) і «Полідор, син Кадма і Гармонії» (1794), в яких брало, однак, посилюються песимістичні настрої у зв'язку з крахом надій ліберального дворянства на «освіченість» Катерини II.
Примітки |
↑ Херасков, Михаил Матвеевич // Русский биографический словарь / под ред. А. А. Половцов — Санкт-Петербург: 1901. — Т. 21. — С. 309–318.
d:Track:Q656d:Track:Q1960551d:Track:Q21753906d:Track:Q21175491d:Track:Q1963546
Література |
Український радянський енциклопедичний словник. — Т. 3. — К., 1968. — С. 678.
Сулима М. М. Херасков Михайло Матвійович // Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 12. — К., 1985. — С. 126.
Херасков М. Избранные произведения. — Ленинград, 1961.- http://www.fantastika3000.ru/authors/h/heraskov.m/heraskov.htm
|
Біографії
Фантастика
Література
Росія
Україна
