Стефан VII Томша Зміст Біографія | Діти | Примітки |...
Померли 5 травняПомерли 1564Померли у ЛьвовіПоховані у ЛьвовіГосподарі МолдовиІсторія УкраїниСтрачені монархиОбезголовлені
5 травня1564господарМолдовиДеспота ВодеСучавськоголютеранинпротестантамДмитра ВишневецькогоДмитра ВишневецькогоВисокій ПортіОлександром IV ЛопушаниномПоділляУгорщиниГабсбурґівСулеймана І ПишногоСигізмунд ІІ АвгусткаштелянаКам'янцяПоділліЄжи (Юрія) ЯзловецькогоЛьвоваНизькому замкуПйотр Бажийплощі РинокпранґераДідушицькийСвятого Онуфріянадгробок
| Стефан VII Томша | |
|---|---|
| Помер | 5 травня 1564 Львів, Львівська земля, Руське воєводство, Королівство Польське ·обезголовлювання |
| Поховання | Львів |
| Громадянство (підданство) |  Молдавське князівство |
| Діти | Ștefan II Tomșa[d] і Леон Томша |
Штефан (Стефан) VII Томша (іноді Томжа,[1]пом. 5 травня 1564) — господар Молдови (8/10 серпня 1563 — березень 1564 року).
Зміст
1 Біографія
2 Діти
3 Примітки
4 Література
5 Посилання
Біографія |
Походив з молдовських бояр, очолив успішну змову 1563 року проти господаря Деспота Воде, який після 3-місячної облоги Сучавського замку був виданий найманцями і вбитий особисто Штефаном Томшею. Причиною заколоту було те, що грек-лютеранин Іоан ІІ став першим іноземцем — правителем Молдови, який надавав посади чужоземцями, протегував протестантам, спробував збільшити податки. Престіл господаря здобув, підступно захопивши біля Сучави в полон князя Дмитра Вишневецького, який мав право претендувати на молдовський престіл. Наказав відправити полоненого князя Дмитра Вишневецького до Стамбулу як знак покори султану Сулейману І; в результаті князь Дмитро Вишневецький загинув в Стамбулі.[2]
Посівши престол, Стефан Томша не зміг отримати затвердження у Високій Порті. Був змушений стати до боротьби з Олександром IV Лопушанином, якого підтримували османи після сплати ним 200 тисяч золотих.
Залишившись без підтримки бояр і населення, втік 1564 року на Поділля з метою перебратись до Угорщини Габсбурґів. На бажання султана Сулеймана І Пишного король Сигізмунд ІІ Август наказав його схопити, що було виконано за безпосереднього керівництва каштеляна Кам'янця на Поділлі Єжи (Юрія) Язловецького. Штефана VII Томшу з товаришами відіслали до Львова, де його утримував у Низькому замку староста Пйотр Бажий. На вимогу османського посла і Александрела IV його стратили (стяли голову) у четвер після 4-ї години на площі Ринок біля пранґера разом з воєводою Іваном Мазотчею і першим боярином Петром Спанцотчею.
Вацлав Дідушицький (†1584) згаданий як «Venceslai Dziedosiczki» серед свідків заповіту Штефана Томші 1564 року.[3]
Був похований у церкві монастиря Святого Онуфрія у Львові. Біля входу до церкви існував його надгробок із затертим надписом.[1]
Монастирська церква Св. Онуфрія
Діти |
Відомі два сина Штефана Томші:
- волоський господар Лев Томша (1629—1632)
- молдовський господар Штефан ІХ Томша (1607—1615; 1621—1623)
Примітки |
↑ аб Orłowicz Mieczysław. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów-Warszawa, 1925. — 276 s. — 174 s. (пол.)
↑ Сергійчук В. Дмитро Вишневецький. — К. : «Україна», 2003. — 192 с. — С. 121—125. — ISBN 966-524-129-X.
↑ Akta grodzkie i ziemskie… — Lwów, 1868. — Т. 1. — S. 39.
Література |
Зубрицький Д. Хроніка міста Львова. — Л. : Центр Європи, 2002. — С. 169
Zubrzycki D. Kronika miasta Lwowa . — Lwów, 1844. — S. 186—187. (пол.)
Стати В. История Молдовы. — Кишинёв : Tipografia Centrală, 2002. — С. 140. — 480 с. — ISBN 9975-9504-1-8 (рос.)
Посилання |
- Гроші Стефана Томші (рум.)
- Родовід Стефана Томші
| Попередник Деспот Воде |  | Молдовський воєвода 1563—1564 | | Наступник Олександр IV Лопушанин |
| |||||||
