Чорноус Олександр Іванович З життєпису | Нагороди |...


Капітани 3 рангу (Україна)Народились 25 березняНародились 1975Військовики 73-го морського центру спеціальних операційНагороджені медаллю «Захиснику Вітчизни»Нагороджені відзнакою «Доблесть і честь»Нагороджені медаллю «15 років Збройним Силам України»Нагороджені медаллю «За сумлінну службу»Нагороджені нагрудним знаком «Знак пошани»Уродженці СевастополяУкраїнські винахідники


Збройних сил Українив/ч А1594в/ч А4414донної неконтактної міниСевастопольській бухтіДрузь Валерій Анатолійович

































Чорноус Олександр Іванович


UANs shoulder mark 13h.svg Капітан 3 рангу
Загальна інформація
Народження
25 березня 1975(1975-03-25) (43 роки)
Севастополь
Університет
Академія військово-морських сил імені П. С. Нахімова
Військова служба
Приналежність
Україна Україна
Вид ЗС
Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Формування
73-мцспо.svg
 73 МЦСО
Нагороди та відзнаки





Медаль «Захиснику Вітчизни»
Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За відвагу в надзвичайній ситуації».png






Олекса́ндр Іва́нович Чорноу́с (25 березня 1975(19750325)) — капітан 3 рангу Збройних сил України, головний спеціаліст-водолазний спеціаліст Центру пошукових та аварійно-рятувальних робіт ВМС ЗСУ.



З життєпису |


1992-го поступив до Севастопольського військово-морського училища, звідки того ж року призваний на строкову службу. 1997 року закінчив Севастопольський військово-морський інститут, спеціальність «пошуково-рятувальні, водолазні та суднопідйомні роботи». Призначений командиром групи в/ч А1594. Від 1999 року проходив службу на посаді заступника командира загону, з 2000-го начальник водолазної служби тієї ж військової частини. В квітні 2001-го одружився у місті Очаків. Від 2002 року — головний водолазний спеціаліст пошуково-рятувальної служби, Головний штаб ВМС МЗС України.


Починаючи 2003 роком проходив службу на посаді офіцера відділення пошуково-рятувальних робіт, управління бойового забезпечення Головного штабу ВМС України, з березня 2004-го — головний спеціаліст в/ч А4414.


2005 року відзначився при розмінуванні донної неконтактної міни часів Другої світової війни в Севастопольській бухті.


З вересня 2006-го — головний водолазний спеціаліст в/ч А4414.


Отримав статус учасника бойових дій за розмінування вибухонебезпечних предметів на території України та за її межами. Брав участь у міжнародних військових навчаннях.


9 серпня 2007 року призначений командиром водолазно-пошукової мінної групи для обстеження та розмінування якірної міни, з чим загін успішно впорався.


Є співавтором патенту «Апарат отримання дихального повітря з води», співавтори Церковна Олена Вікторівна, Друзь Валерій Анатолійович, Красногоров Олександр В'ячеславович



Нагороди |



  • Медаль «Захиснику Вітчизни»

  • Медаль «15 років Збройним Силам України»

  • Медаль «За сумлінну службу» II ступеня

  • Медаль «За сумлінну службу» III ступеня

  • Відзнака «Доблесть і честь»

  • Нагрудний знак «За відвагу в надзвичайній ситуації»

  • Нагрудний знак «За розмінування»



Джерела |



  • Чорноус Олександр Іванович

  • Міністр оборони України Анатолій Гриценко нагородив групу офіцерів, які знешкодили німецьку якірну міну часів Другої світової війни у Стрілецькій бухті Севастополя










Popular posts from this blog

As a Security Precaution, the user account has been locked The Next CEO of Stack OverflowMS...

Список ссавців Італії Природоохоронні статуси | Список |...

Українські прізвища Зміст Історичні відомості |...