Ryfujk

|зображення_розмір= |Батько= |Посада= |Діти= |Мати= |Дружина= |Чоловік=

Комаровський Абрам Семенович
Народився	6 грудня 1865(1865-12-06) Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	25 травня 1956(1956-05-25) (90 років) Одеса, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Російська імперія →  СРСР
Діяльність	хімік
Alma mater	Бернський університет
Сфера інтересів	хімія
Заклад	Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Посада	професор Одеського хіміко-фармацевтичного інституту
Вчене звання	доктор наук
Науковий ступінь	професор
Нагороди

Абрам Семенович Комаровський (* 6 грудня 1865 — 25 травня 1956) — український та російський хімік дореволюційних та радянських часів, лауреат Сталінської премії 1952 року, дослідник рідкоземельних металів.

Життєпис |

Навчався в Московському державному університеті, 1888 року виключений з нього.

1892 року працював в Цюрихському політехнічному інституті у Лунге, та в Бернському університеті — у Ганча, Костанецького, Ф. П. Тредвелла.

В Бернському університеті 1893 року захистив докторську дисертацію «Про бензорезорцин».

З 1897 року працював в Одеській центральній лабораторії міністерства фінансів Російської імперії, проводив аналітичний контроль в спиртовій та виноробній промисловості. В цьому часі розробив реакцію Комаровського — реакція ароматичних альдегідів з вищими спиртами.

Протягом 1918—1931 років — доцент Одеського університету, професор Одеського хіміко-фармацевтичного інституту. В інституті прилучив до робіт І. М. Коренмана, В. А. Назаренко, М. С. Полуектова, В. Т. Чуйко.

З 1931 року працював в Укргіредметі, розпрацював реакції рідкісних елементів з органічними реактивами — хромотроп 2И, n-нітробензолорсин та інші. Займався пошуками сировинної бази для вітчизняної рідкометалічної промисловості, технології їх виділення та застосування. По лужних металах працював із мінералами лепідолітом, полуцитом, сподуменом — в 1930-х роках виробництво солей Li, Rb, Cs проводилося тільки в Укргіредметі.

У 1930-х роках проводив серію експериментів по вилученню рідкоземельних металів з мінералів ловчариту, монациту та хібінських апатитів. В тих же роках почав роботи по напрацюванню технологій отримання сполук ванадію, курував роботи Г. К. Борескова по ванадієвих каталізаторах.

Після Другої світової війни займався виділенням і розділенням рідкоземельних матеріалів з монацитів.

Входив до складу Міжнародної комісії по перевірці нових аналітичних реакцій та реактивів.

1938 року вийшла друком праця «Tables of Reagents for Inorganic Analysis».

Загалом налагодив виробництво 60 чистих сполук лантанідів та ітрію. Займався отриманням люмінофорів, активованих європієм, та оптичних матеріалів різного призначення.

В Гіредметі, Укргіредметі та ВІМСі займався пошуками джерел германієвої сировини.

1948 року завершив роботи по надсмольних водах коксохімії та аргілітах, обґрунтував технології вилучення та очистки сполук германію, за що 1952 року нагороджений Сталінською премією.

1950 року вийшла друком праця «Реакції та реактиви для якісного аналізу неорганічних сполук».

Займався дослідженнями технологій виділення та розділення цирконію та гафнію, в 1951 році колективу вдалося добути 150 грамів ZrO2 із вмістом 0,2 % HfO2, а 1953 року — 20 гр HfO2 99,75 %. Укргіредмет в 1950-х роках у СРСР був виробником металічного 0,5 % гафнію та чистого ZrO2 з 0,05 % домішки HfO2.

В повоєнні роки продовжилися роботи по технологіях V2O5, люмінофорів, вилучення ванадію із мазутних зол ТЕС.

Джерела |

• Персоналії


• Звідний електронний каталог (рос.)
  


• Пам'яті професора Чуйка Вадима Тимофійовича