П'єр Бріс Зміст Біографія | Фільмографія | Визнання |...
Народились 6 лютогоНародились 1929Уродженці БрестаПомерли 6 червняПомерли 2015Померли в ПарижіКавалери ордена Почесного легіонуКавалери Воєнного хреста 1939—1945Офіцери ордена «За заслуги перед ФРН»Французькі кіноакториФранцузькі театральні акториФранцузькі телеакториФранцузькі поп-співакиПомерли від пневмонії
фр.фр.6 лютого1929БрестФранція6 червня2015ПарижФранціяфранцузькийактортеатрукінотелебаченняапачівВіннетуКарла Мая6 лютого1929бретонськомуБрестіФранціяаристократичнійвійнафашистської НімеччиниІндокитаївійськової кампанії в Алжирі«Якби нам розповіли про Париж»Мішель МорганАндре КаяттяМарселя КарнеДаміано ДаміаніВіннетуКарла МаявестернахСерджіу Ніколаеску«Даки»Марчелло МастроянніСофі ЛорентелебаченніФРНнім.6 червня2015пневмонії
| П'єр Бріс | ||||
|---|---|---|---|---|
фр. Pierre Brice | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | П'єр Луї ле Бріс (фр. Pierre Louis Le Bris ) | |||
| Дата народження | 6 лютого 1929(1929-02-06)[1][2][3] | |||
| Місце народження | Брест[1] | |||
| Дата смерті | 6 червня 2015(2015-06-06)[1][2][3](86 років) | |||
| Місце смерті | Париж, Франція | |||
| Поховання | Грефельфінг | |||
| Громадянство |  Франція | |||
| Професія | актор, співак | |||
| Роки активності | 1958 — 1993 | |||
| IMDb | ID 0108523 | |||
| Автограф |  | |||
| Нагороди та премії | ||||
| ||||
 П'єр Бріс у Вікісховищі | ||||
П'єр Бріс (фр. Pierre Brice, повне ім'я — П'єр Луї ле Бріс (фр. Pierre Louis Le Bris ); 6 лютого 1929, Брест, Франція — 6 червня 2015, Париж, Франція) — французький актор театру, кіно та телебачення. Найбільше відомий, як виконавець ролі вождя апачів Віннету у фільмах за романами Карла Мая.
Зміст
1 Біографія
1.1 Ранні роки
1.2 Кар'єра в кіно
2 Фільмографія
3 Визнання
4 Примітки
5 Посилання
Біографія |
Ранні роки |
П'єр Бріс народився 6 лютого 1929 року в бретонському місті Бресті, Франція, в аристократичній сім'ї. З дитинства мріяв про театр, але війна порушила плани. З перших днів нападу фашистської Німеччини на Францію П'єр розносив повістки мобілізованим до армії, доглядав за пораненими прагнув потрапити на фронт. Приписавши собі зайві роки, у 19 пішов служити у флот.[4]За шість років служби Бріс воював в Індокитаї, був десантником під час військової кампанії в Алжирі. Після мобілізації, закінчивши приватні акторські курси, починав кар'єру як фотомодель і танцівник та виступав у трупі невеликого паризького театру «Ла Брюйєр». Брав участь у масовках фільмів «Все буде гаразд» та «Якби нам розповіли про Париж»[4].
Кар'єра в кіно |
У 1958 році П'єр Бріс дебютував в кіно, зігравши невелику роль партнера у танці героїні Мішель Морган у фільмі Андре Каяття «Примарне щастя». Типаж представника «золотої молоді» Жака, зіграний у фільмі, Бріс розвинув у стрічці «Брехуни» (1958) Марселя Карне, де розвінчується покоління молодих циників, та в «Губній помаді» (1960) — режисерському дебюті Даміано Даміані. Роль Джино, користолюбивого розбещеного циніка, у цьому фільмі відкрила П'єру Брісу широкий шлях на екрани.[4] він отримував багато запрошень зніматися і охоче їх приймав.
У фільмі «Акіко», 1961
У 1961 році західнонімецький режисер Гаральд Рейнл запросив Бріса зіграти вождя індіанського племені апачів Віннету у фільму-вестерні «Скарби Срібного озера» за твором Карла Мая. Відтоді актор зіграв у цілій низці фільмів з серії про Віннету, які виходили одна за одною і були дуже популярні у другій половині 1960-х років: у 1962—1968 роках актор зіграв в одинадцятьох вестернах.
П'єр Бріс в ролі Віннету
У 1966 році П'єр Бріс знявся у румунсько-французькому історичному фільму Серджіу Ніколаеску «Даки», де зіграв роль Севера, молодого римського легата, що звик коритися імператорові і підкорювати інших, але гине, безсилий протистояти життєвим суперечностям.[4]. У фільмі П'єра Ламбера «Рани ні про що» (1972) Бріс зіграв роль водія з африканських саван, втягнутого в злочинні махінації торговців зброєю. В італійській комедії Джорджо Капітані «Лялечка гангстера» (1975), яка розповідає про суперництво ватажків двох банд, екранним супротивником П'єра Бріса є Марчелло Мастроянні, а причиною ворожнечі — красуня у виконанні Софі Лорен.
У 1970-і роки Бріс працював в театрах Парижа та з того часу активно знімався на телебаченні, де знову втілив образ Віннету в телеекранізаціях романів К. Мая. У 1977—1999 роках актор був постійним учасником театралізованого фестивалю Карла Мая в Елсі, ФРН.
Окрім акторської гри в театрі, кіно та телебаченні П'єр Бріс пробував свої сили також як співак і автор тексту пісень, що лунали у супроводі індіанської сопілки.[4] Записав 18 музичних дисків[5].
У 2004 році в Німеччині з друку вийшли мемуари П. Бріса «Віннету і я» (нім. Winnetou und Ich).
П'єр Бріс помер 6 червня 2015 року в паризькій лікарні від пневмонії у віці 86 років.[6][7]
Фільмографія |
- Ролі в кіно
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1958 | ф | Примарне щастя | Le miroir à deux faces | Жак |
| 1958 | ф | Електрична вдова | Le septième ciel | гравець |
| 1958 | ф | Брехуни | Les Tricheurs | Бернар |
| 1960 | ф | Козаки | I cosacchi | Борис |
| 1960 | ф | Губна помада | Il rossetto | Джино Лучані |
| 1960 | ф | Задоволення в суботу ввечері | I piaceri del sabato notte | адвокат Альдо |
| 1960 | ф | Млин кам'яних жінок | Il Mulino delle donne di pietra | Ганс фон Арнім |
| 1960 | ф | Ловелас | L'homme à femmes | Лоран Берті |
| 1960 | ф | Жінка фараона | La donna dei faraoni | цілитель Амозіс |
| 1961 | ф | Вакханки | Le baccanti | Діонісій |
| 1961 | ф | Акіко | Akiko | Дуіліо |
| 1962 | ф | Грабіжники | Los atracadores | молодий майстер |
| 1962 | ф | Солодкий екстаз | Douce violence | Медді |
| 1962 | ф | Скарби Срібного озера | Der Schatz im Silbersee | Віннету |
| 1962 | ф | Вогнем і мечем | Col ferro e col fuoco | Ян Кетуський |
| 1962 | ф | Алібі для вмираючих | Un alibi per morire | |
| 1962 | ф | Найкоротший день | Il Giorno più corto | австрійський офіцер |
| 1963 | ф | Непереможний вершник у масці | L'invincibile cavaliere mascherato | Дон Дієго |
| 1963 | ф | Зорро проти Мациста | Zorro contro Maciste | Зорро / Рамон (в американській версії) |
| 1963 | ф | Віннету | Winnetou — 1. Teil | Віннету |
| 1963 | ф | Обітниця мовчання | Pacto de silencio | Жан Клосель |
| 1964 | ф | Віннету — вождь апачів | Old Shatterhand | Віннету |
| 1964 | ф | Золота богиня Ріо Бені | Die goldene Göttin vom Rio Beni | Джим |
| 1964 | ф | Віннету — син Інчу-Чуна | Winnetou — 2. Teil | Віннету |
| 1964 | ф | Серед шулік | Unter Geiern | Віннету |
| 1965 | ф | Постріли в 3/4 такта | Schüsse im 3/4 Takt | Філіпп Тіссо |
| 1965 | ф | Пекло в Манітобі | Die Hölle von Manitoba | Пік |
| 1965 | ф | Нафтовий король | Der Ölprinz | Віннету |
| 1965 | ф | Віннету 3 | Winnetou — 3. Teil | Віннету |
| 1965 | ф | Вірна Рука — друг індіанців | Old Surehand | Віннету |
| 1966 | ф | Карнавал бандитів | Gern hab' ich die Frauen gekillt | агент Бріс (римський епізод) |
| 1966 | ф | Віннету і напівкровок Апаначі | Winnetou und das Halbblut Apanatschi | Віннету |
| 1966 | ф | Громовержець і Віннету | Winnetou und sein Freund Old Firehand | Віннету |
| 1966 | ф | Даки | Dacii | легат Септимій Север |
| 1967 | ф | Тринадцятий каприз | Le 13ème caprice | Франсуа |
| 1968 | ф | Віннету і Шаттергенд у долині мертвих | Winnetou und Shatterhand im Tal der Toten | Віннету |
| 1971 | ф | Еріка | Erika | Ренато Лаурана |
| 1971 | ф | Ніч проклятих | La notte dei dannati | Жан Дюпре |
| 1971 | ф | Рани ні про що | Les Сoups pour rien | Поль |
| 1973 | ф | Жінка-жінка | Féminin-féminin | Жак |
| 1974 | ф | Страта удосвіта | Una cuerda al amanecer | Кампаніта «Малий Белл» |
| 1975 | ф | Лялечка гангстера | La pupa del gangster | помічник комісара Сальваторе Ламбеллі |
| 1987 | ф | Ніжні розтяпи | Zärtliche Chaoten | Віннету |
- Ролі на телебаченні
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1971 | с | Мадам, Ви вільні? | Madame êtes-vous libre? | |
| 1976 | с | Зоряні Діви | Star Maidens | Адам |
| 1980 | с | Мій друг Віннету | Winnetou le mescalero | Віннету |
| 1981 | с | Ідеальний корабель | Das Traumschiff | Робер Дюмон |
| 1983 | тф | Країна чудес | Wunderland | Віннету / Співак |
1990—1993 | с | Палац на озері | Ein Schloß am Wörthersee | Андре Блондо |
| 1993 | тф | Операція «Лазер» 2: Полювання за блакитним діамантом | Der blaue Diamant | П'єр Латуш |
1999—2003 | с | Клініка під пальмами | Klinik unter Palmen | Жан-Клод Валентен |
| 1998 | тф | Повернення Віннету | Winnetous Rückkehr | Віннету |
| 1998 | с | Усі друзі | In aller Freundschaft | доктор Олів'є Берті |
| 2000 | с | Утта Данелла | Utta Danella | Вільям |
| 2003 | тф | Mit einem Rutsch ins Glück | мосьє де Монтвало | |
| 2004 | с | Готель «Мрія» | Das Traumhotel | П'єр Фонтан |
| 2006 | с | Червоні троянди | Rote Rosen | швейцарський готельєр |
| 2007 | с | Хрестовий похід у щасті | Kreuzfahrt ins Glück | Ніколя |
Визнання |
| Нагороди та номінації П'єра Бріса[8] | |||
|---|---|---|---|
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
Премія Бамбі | |||
1964 | Найкращий актор | Золото апачів | 2-е місце |
1967 | Найкращий актор | Віннету — син Інчу-Чуна Віннету 3 Громовержець і Віннету | Нагорода |
1987 | Ювілейна нагорода | Нагорода | |
1990 | Unknockable Stars | Нагорода | |
Примітки |
↑ абвг Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #122544943 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
d:Track:Q27302d:Track:Q304037d:Track:Q256507d:Track:Q170109d:Track:Q36578
↑ абв Discogs — 2000.
d:Track:Q504063d:Track:Q13489682
↑ абв Filmportal.de — 2005.d:Track:Q15706812
↑ абвгд «Індієць» з Бретані / Ніна і Микола Максимови // Новини кіноекрана. — К., 1981. — Вип. 9 (вересень). — С. 17. Процитовано 11.11.2017.
↑ Pierre Brice Discography на сайті Discogs
↑ AFP. Mort de l'acteur français Pierre Brice, star du western allemand. Le Point (фр). 6.06.2015. Процитовано 11.11.2017.
↑ Melanie Staudinger. Ein Leben als Winnetou. Süddeutsche Zeitung (нім). 6.06.2015. Процитовано 11.11.2017.
↑ Нагороди та номінації П'єра Бріса на сайті IMDb (англ.)
Посилання |
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: П'єр Бріс |
Біографія П'єра Бріса на сайті encinematheque.fr
П'єр Бріс на сайті uniFrance Films
|
Біографії
Франція
Кінематограф
