Кейп-Бретон (острів) Зміст Географія | Історія |...
Острови КанадиГеографія Нової Шотландії
англ.фр.фр.канадськоїНова ШотландіяКансоСв. ЛаврентіяНортумбріїАтлантичний океанКаботависочинногоБра-д'Орангл.мікмакмікмак1497Джон КаботНьюфаундлендКабот-трейл15211522Жуау Альвареш Фаґундешпорт.Інґонішангл.1570Карл I8 лютого1631АкадіягарнізонXVIII ст.Луїсбур (або Луїсбург)фр.затоки Св.Лаврентіяангл.1734маяк Луїсбурмаякфр.1763Великій БританіїПаризької мирної угоди 1763 р.17631784Нова ШотландіяГаліфакса1784Велика БританіяНову ШотландіюНовий БрансвікСейнт-ДжонсОстрів Принца ЕдвардаНову Шотландію1775імміграціяІрландіїШотландіїСіднейДжозефа-Фредеріка Валле-ДеБараангл.17841787Вільям Макармікангл.178717991807Джон Депарангл.1820Нова ШотландіяXX ст.Александер Грем БеллГульєльмо Марконі
|Веб-сайт
| Кейп-Бретон | ||||
|---|---|---|---|---|
англ. Cape Breton Island фр. île du Cap-Breton | ||||
 Фотознімок з космосу | ||||
Карта  | ||||
Мапа острова Кейп-Бретон | ||||
| Географія | ||||
46°10′ пн. ш. 60°45′ зх. д. / 46.167° пн. ш. 60.750° зх. д. / 46.167; -60.750Координати: 46°10′ пн. ш. 60°45′ зх. д. / 46.167° пн. ш. 60.750° зх. д. / 46.167; -60.750 | ||||
| Місцезнаходження | Затока Св. Лаврентія | |||
| Акваторія | Атлантичний океан | |||
| Площа | 10311 км² | |||
| Довжина | 180 км | |||
| Ширина | 114 км | |||
| Найвища точка | 532 м | |||
| Країна | ||||
 Канада | ||||
| Регіон |  Нова Шотландія | |||
| Адм. одиниця | Нова Шотландія | |||
| Населення | 147 454 (2001) | |||
| Веб-сайт | www.cape-breton.com | |||
  Кейп-Бретон Кейп-Бретон (Нова Шотландія) | ||||
Кейп-Бретон у Вікісховищі? | ||||
О́стрів Кейп-Брето́н (англ. Cape Breton Island, фр. île du Cap-Breton — «острів Бретонського мису», попередня назва фр. île Royale — «Королівський острів») — острів у складі канадської провінції Нова Шотландія, відділений від новошотландійського півострова протокою Кансо.
Зміст
1 Географія
2 Історія
3 Кейп-Бретон за французької влади
4 Кейп-Бретон за британської влади
5 Посилання
Географія |
Західне узбережжя острова омивається водами затоки Св. Лаврентія і протоки Нортумбрії, на південному сході від острова починається Атлантичний океан. Північно-східне узбережжя острова омивається водами протоки Кабота.
Рельєф острова змінюється з рівнинного на півдні до височинного на півночі. У центрі острова знаходиться озеро Бра-д'Ор (англ. Bras d'Or Lake).
На острові знаходяться п'ять резервацій індіанського народу мікмак: Ескасоні, Мемберту, Ваґматкук, Векопак (або Вейкоба) та Потлотек (або острів Каплиці). Резервація Ескасоні є найбільшою як за населенням, так і за площею.
Гориста місцевість Кейп-Бретона
Історія |
Перші мешканці острова — предки приморських індіанців та народу мікмак, які жили на острові ще до його відкриття європейцями. У 1497 р. до острова прибув англієць Джон Кабот і став першим європейцем-дослідником, який висадився на Кейп-Бретоні. Історики досі не можуть з упевненістю сказати, куди саме спочатку прибув Кабот, — на острів Ньюфаундленд чи на Кейп-Бретон. З нагоди святкування відкриття Кейп-Бретону побудовано туристичну автодорогу Кабот-трейл по периметру острова.
Між 1521 та 1522 рр. на острові засновано рибальську колонію, яку очолив португалець Жуау Альвареш Фаґундеш (порт. João Álvares Fagundes). У ті часи близько двохсот осіб мешкало у поселенні без назви, яке нині називається Інґоніш (англ. Ingonish). Уперше про цю колонію згадано в 1570 році.
Король Англії Карл I 8 лютого 1631 р. передав острів Кейп-Бретон у довічне користування Ґордону Лохінвару та його синові Роберту.
Кейп-Бретон за французької влади |
Заселення острова французькими колоністами почалося з заснування колонії Акадія: у центрально-східній частині острова, недалеко від форту Св. Анни, побудовано гарнізон, а з початком XVIII ст. його переміщено до форту Луїсбур (або Луїсбург) (фр. Louisbourg), щоб покращити захист входу до затоки Св.Лаврентія та поліпшити охорону французького риболовецького флоту, що базувався у Великій Ньюфаундлендській банці (англ. Grand Banks of Newfoundland).
Французька фортеця Луїсбур
У 1734 р. французи також побудували маяк Луїсбур — перший маяк у Канаді та один з перших у Північній Америці. Острів було перейменовано на Іль-Руайяль (фр. île Royale — у перекладі «Королівський острів»). Острів залишався частиною колоніальних володінь Франції до 1763 р., коли його було передано Великій Британії відповідно до Паризької мирної угоди 1763 р.
Кейп-Бретон за британської влади |
З 1763 до 1784 р. острів входив до складу британської колонії Нова Шотландія та управлявся з Галіфакса. У 1784 р. Велика Британія поділила первісну колонію Нову Шотландію на три окремі колонії: Новий Брансвік, Сейнт-Джонс (згодом перейменовано на Острів Принца Едварда) та новостворену вже на півострові Кейп-Бретон провінцію Нову Шотландію.
У 1775 р. почалася імміграція до острова з Ірландії та Шотландії.
Столицею колонії Острів Кейп-Бретон стало місто Сідней. Першим Лейтенант-губернатором території було призначено Джозефа-Фредеріка Валле-ДеБара (англ. Joseph Frederick Wallet DesBarres) (1784 — 1787 р.р.), його наступником став — Вільям Макармік (англ. William Macarmick) (1787 р.). З 1799 до 1807 р. військовим комендантом був Джон Депар (англ. John Despard).
У 1820 р. колонія Острів Кейп-Бретон удруге була об'єднана з провінцією Нова Шотландія.
У XX ст. на Кейп-Бретоні працювали Александер Грем Белл та Гульєльмо Марконі.
Посилання |
Туризм на острові Кейп-Бретон(англ.)
