Астей Історія | Пам'ятки | Примітки | Навігаційне...
Села УкраїниНаселені пункти Берегівського районуСела Закарпатської областіПерейменовані населені пункти
угор.Р54АСТЕЙ — cело, з якого для багатьох починається Берегівщина, Закарпаття та УкраїнаАрхітектурні, історичні та природні цінності Берегівщини
село Астей | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Закарпатська область |
Район/міськрада | Берегівський район |
Рада/громада | Астейська сільська рада |
Код КОАТУУ | 2120480101 |
Облікова картка | Астей |
Основні дані | |
Перша згадка | 1492 |
Населення | 677 |
Територія | 1,661 км² |
Густота населення | 407,59 осіб/км² |
Поштовий індекс | 90250 |
Телефонний код | +380 3141 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°10′08″ пн. ш. 22°35′51″ сх. д.H G O |
Середня висота над рівнем моря | 113 м[1] |
Відстань до обласного центру | 71,6 км |
Відстань до районного центру | 4,9 км |
Найближча залізнична станція | Берегове |
Відстань до залізничної станції | 4,9 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | с. Астей, вул. Дружби народів, 33 |
Карта | |
Астей | |
Астей |
Асте́й (угор. Asztély; колишня назва — Лужанка) — село в Україні, в Берегівському районі Закарпатської області, центр сільської ради. Відстань до райцентру становить близько 5 км і проходить автошляхом Р54. У безпосередній близькості від села розташований пункт контролю Лужанка на кордоні з Угорщиною. З угорського боку знаходиться пункт пропуску «Берегшурань», медьє Саболч-Сатмар-Береґ. Населення — 677 чоловік (станом на 2001 рік).
Історія |
Село вперше згадується в письмових джерелах 1378 року, як маєток родини Мачолаї. В 1492 р. населений пункт знайшов нових власників Ференца Бейгань і Іштвана Баторі. Протягом XIV—XVIII ст. селом володіли різні феодали, в тому числі зі знатних родин Лоньяї, Перені, Телеки. В 1566 р. Астей піддався спустошливому набігу кримських татар. У XVIII ст. село відносилося до села Берегшурань (нині в село в Угорщині).
У 1763 р. реформатська громада збудувала дерев'яну церкву, яка була замінена на муровану в 1829—1831 рр. Вежу-дзвіницю з дерева збудовано в 1830 р., на ній було два дзвони. Менший дзвін був вагою в 108 кг, більший дзвін важив 200 кг, з гравіровкою «Виготовлений на пожертвування астейських реформатів во славу Божу в 1799 році»
(«Az Asztélyi Ref(ormata) Szent Eklesia öntetté maga költségén Isten dicsőségére 1799 évben»). Дзвони зникли, можливо, були вилучені під час Першої світової війни. В 1992 та 1995 рр. були проведені зовнішня реконструкція та внутрішнє оновлення храму.
Поруч із церквою в 1898 р. був побудований парафіяльний будинок, замість старого, маленького та дерев'яного. В 1948 р. реквізований будинок був переданий сільській раді, в ньому влаштували контору сільради, бібліотеку та фельдшерський пункт. Згодом будинок став сільським клубом та бібліотекою. В 1993 році будівлю було повернуто церкві, в 1996—1999 його реконструювали.
Стара будівля сільської школи зведена в 1920 р., в чехословацький період. Тепер в приміщенні діє дитячий садок. На стіні школи з 2010 р. висить меморіальна дошка, присвячена першим вчителям с. Астей після ІІ світової війни, Ф. та М. Чайкович, роботи народного умільця Степана Нодя.
Пам'ятки |
В 1991 р. на сільському цвинтарі встановлений пам'ятник загиблим воїнам в Другій світовій війні та жертвам сталінського режиму.
При в'їзді до села встановлений пам'ятний знак — назва населеного пункту с. Астей, виготовлений в 2010 р. з дерева місцевим священиком Почаї Вінце. Напис угорською мовою «Вітаємо в селі Астей». Неподалік знаходиться пам'ятник, що зображує короля Святого Іштвана. Скульптура, яку виготовили з дерева народні умільці Іштван Елек–старший та Іштван Елек-молодший, була урочисто відкрита 20 серпня 2006 р.
На території сільського футбольного поля знаходиться скульптура «Піч», що символізує народні традиції села Астей. Виготовив в 2011 р. з цегли та глини народний умілець Степан Нодь.
На околицях села є місця археологічних розкопок двох поселень, 3-4 та 7-8 століть нашої ери.
Примітки |
↑ Погода в селі
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
Джерела:
АСТЕЙ — cело, з якого для багатьох починається Берегівщина, Закарпаття та Україна
«Архітектурні, історичні та природні цінності Берегівщини»
|