Каланчак (річка) Опис | Легенди та припущення | Примітки |...
Малі річки УкраїниРічки Херсонської областіКаланчацький районЧаплинський районЧаплинка
річкаЧаплинськомуКаланчацькомурайонахХерсонської областіпохил річкиЧаплинкиНовоолександрівкиКаланчакЧорного моряПівнічно-Кримського каналукоропсудаккарась
| Каланчак | |
|---|---|
 | |
| 46°12′58″ пн. ш. 33°13′28″ сх. д. / 46.21636000002777678° пн. ш. 33.22458000002777823° сх. д. / 46.21636000002777678; 33.22458000002777823 | |
| Витік | |
| • координати | 46°20′14″ пн. ш. 33°30′36″ сх. д. / 46.337472° пн. ш. 33.510111° сх. д. / 46.337472; 33.510111 |
| Гирло | Чорне море |
| • координати | 46°12′59″ пн. ш. 33°13′28″ сх. д. / 46.216444° пн. ш. 33.224500° сх. д. / 46.216444; 33.224500 |
Похил, м/км | 0,5 м/км |
| Басейн | Чорного моря |
| Країни: |  Україна |
| Регіон | Херсонська область |
| Довжина | 48 км |
Площа басейну: | км² |
| GeoNames, Global Geosites | 831455 |
Річка Каланчак.
Каланчак — річка у Чаплинському та Каланчацькому районах Херсонської області.
Опис |
Довжина річки 54,75 км., площа басейну 530,1 км2, ширина річища 4 м, ширина плавнів до 200 м, похил річки— 0,53 м/км. Річище слабозвивисте; на окремих ділянках завширшки 5–10 м.[1]
Каланчак бере початок на південному заході від Чаплинки. Тече переважно на південний захід в межах населених пунктів Новоолександрівки та Каланчак. Впадає у Каланчацький лиман Чорного моря.
Перекриття Північно-Кримського каналу позитивно вплинуло на екосистему річки, що до того була на межі зникнення. Після промиття водою з каналу зі спеціально спорудженого сифона у Каланчаку з'явилася риба — короп, судак та карась.[2]
Легенди та припущення |
- Існує припущення, що річка Каланчак є частиною древньої водної системи Геррос — Гіпакііс.[3][4] Давньогрецький історик — «батько історії» Геродот побувавши на території сучасної південної України дві з половиною тисяч років тому залишив детальний опис Північного Причорномор'я. Він описав вісім великих річок, починаючи від Дунаю і закінчуючи Доном. «Шоста річка Гіпакіріс, що впадає з озера, пливе через країну кочових скіфів і впадає (до моря) коло міста Каркінітіди, залишаючи по правій стороні так зване Ахіллесове ристалище» (кн. IV, 55). Херсонські краєзнавці: М. М. Авдальян, І. Д. Ратнер та М. П. Оленковський ототожнюють Гіпакіріс з водною системою річки Каланчак. А знавець скіфського степу Борис Михайлович Мозолевський, проаналізувавши всі останні досягнення археології прийшов до висновку: «Наведені додаткові докази… дозволили нам… ототожнити Гіпакіріс з водною системою: Сірогозька балка — р. Каланчак — Каркінітська затока».[5][6]
- В роботі «Геррос Геродота» Юрій Безух (лікар, краєзнавець, член Національної Спілки журналістів України, Конгресу Літераторів України та Російського філософського товариства) стверджує: «Ми ж можемо з певністю сказати, що Каланчак — Конка це і є Геррос, а балка Великі Сірогози — Чаплі з численними притоками і є Гіпакіріс, який впадав в Каркінітську затоку Чорного моря в часи Геродота».[7]
Примітки |
↑ ЕСУ.
↑ Віталій Царьов (13.11.2018). Завдяки закриттю Північно-Кримського каналу відроджується річка Каланчак. Національний промисловий портал.
↑ М. В. Агбунов (1989). Подорож в загадкову скіфію. (рос.). Москва: "Наука". с. 53.
↑ А.І.ДОВАТУР, Д. П. КАЛЛІСТОВ, І. А. ШІШОВА (1982). "Народи нашої країни в "Історії" Геродота" (рос.). Москва: "Наука". с. 288–291.
↑ Геродот про річки Скіфії. Спадщина предків. Культурно - історичний портал.
↑ Безух, Юрій (15.08.1997). Загадки Геродота. Надніпрянська правда”. №106.
↑ Безух, Юрій (2018). Геррос Геродота.
