Ryfujk

; Почуття ; ;
Senso
	; ;
Жанр	; мелодрама; історичний фільм;
Режисер	; Лукіно Вісконті;
Продюсер	; Lux Film[d];
Сценарист	; Лукіно Вісконті; Сузо Чеккі д'Аміко;
На основі	; повісті Камілло Бойто;
У головних ; ролях	; Аліда Валлі; Фарлі Грейнджер;
Оператор	; Альдо Граціаті; Роберт Краскер; Джузеппе Ротунно;
Композитор	; Джузеппе Верді;
Кінокомпанія	; Lux Film
Тривалість	; 118 хв.
Мова	; італійська; німецька;
Країна	; Італія;
Рік	; 1954;
IMDb	; ID 0047469 ;
	; Почуття у Вікісховищі?;

«Почуття» (італ. Senso) — кольорова («текніколор») історична мелодрама італійського режисера Лукіно Вісконті (1954). Заснована на однойменній повісті Камілло Бойто (1882, зразок скапільятури^[ru]).

Дія фільму розгортається у Венеції, Вероні і на палладійській віллі Годі напередодні, під час і після другої битви при Кустоці.

Зміст

1 Сюжет

2 В ролях

3 Виробництво

4 Нагороди і номінації

5 Коментарі

6 Примітки

7 Література

8 Посилання

Сюжет |

Події відбуваються 1866 року за часів боротьби за об'єднання Італії. Графиня Лівія Серп'єрі (Аліда Валлі), що мешкає в окупованій австрійцями Венеції, підтримує італійських патріотів, серед яких важливу роль відіграє її кузен маркіз Роберто Уссоні (Массімо Джіротті). Якось під час оперної вистави «Трубадура» після проспіваних з сцени слів «До зброї»! маркіз вступає в перестрілку з австрійським лейтенантом Францем Малером^{[К 1]}. (Фарлі Грейнджер).

Графиня, намагаючись не допустити дуелі, знайомиться з лейтенантом, проте після закінчення опери її кузена беруть під варту і засуджують до заслання. Відвідуючи його у в'язниці, Лівія знову зустрічає Франца, який береться проводити її додому. У результаті вони гуляють всю ніч безперервно, і між ними спалахує пристрасть. Тим часом, політична ситуація загострюється: Пруссія готова вступити в війну з Австрією на стороні Італії, і Франц повинен відправитися на поле битви. Графиня полишає свій маєток щоб зустрітися з Францем у Вероні, і застає його у вирі розпусти. Він цинічно зізнається їй, що ніколи не кохав її, а зближувався з нею лише заради її багатства. Збожеволівши від горя, графиня видає його комендантові міста як дезертира, і його засуджують до розстрілу.

В ролях |

Актор	Роль
Аліда Валлі	графиня Лівія Серп'єрі графиня Лівія Серп'єрі
Фарлі Грейнджер	лейтенант Франц Малер лейтенант Франц Малер
Гайнц Моог	граф Серп'єрі граф Серп'єрі
Ріна Мореллі	Лаура, покоївка Лаура, покоївка
Марчела Маріані	Клара, проститутка Клара, проститутка
Массімо Джіротті	маркіз Роберто Уссоні маркіз Роберто Уссоні
Голіарда Сапієнца	патріотка патріотка
Кристіан Маркан

Виробництво |

Ренесансна вілла Годі представлена у фільмі як заміський будинок графа Серп'єрі

Спочатку Вісконті запросив на головні ролі Інгрід Бергман і Марлона Брандо. Участі Бергман у проекті заперечував її чоловік Роберто Росселліні. Після відмови Бергман інтерес до «Кустоцу» (робоча назва фільму) втратив і Брандо.

Під час роботи над картиною талановитий оператор Альдо Граціаті загинув в автомобільній аварії. На знімальному майданчику Вісконті асистували Франко Дзефіреллі і Франческо Розі. Авторська версія фільму закінчувалася тим, що графиня безцільно тиняється вулицями Верони, де до неї пристає п'яна солдатня. За наполяганням італійської влади була знята життєствердніша і патріотичніша кінцівка^{[К 2]}.

За межами Італії фільм демонструвався в сильно скорочених версіях, британська іменувалася «Гуляща графиня» (The Wanton Contessa). Діалоги англомовної версії належать Теннессі Вільямсу і Полу Боулзу. З часом текнікольоровий оригінал сильно зблякнув, через що фільм став рідкістю, відомою порівняно небагатьом сінефілам. Над його відновленням працювали архівісти з Болоньї. Версія з відреставрованими фарбами була випущена 2011 року на DVD компанією Criterion^[ru]^[1].

Нагороди і номінації |

1954 — участь у конкурсній програмі Венеційського кінофестивалю (Лукіно Вісконті)

1955 — премія «Срібна стрічка» Італійського національного синдикату кіножурналістів за найкращу операторську роботу (Альдо Граціаті, посмертно)

Коментарі |

↑ Режисер дав головному героєві ім'я свого улюбленого композитора.

↑ Малера в ній зображує дублер Фарлі Грейнджера.

Примітки |

↑ Senso (1954) - The Criterion Collection. Архів оригіналу за 2013-04-18. Процитовано 2013-04-05.

Література |

Висконти о Висконти. — Радуга, 1990. — 448 с. — 50000 прим. — ISBN 5-05-002566-4.(рос.)

Клод Бейли. 1954. Чувство // Кино: фильмы, ставшие событиями = Les films-clés du sinéma. — СПб. : Академический проект, 1998. — С. 247-248. — 3000 прим. — ISBN 5-7331-0127-Х.(рос.)

Посилання |

Почуття на сайті IMDb (англ.)

Почуття на сайті AllMovie (англ.)

Почуття на сайті MYmovies.it (італ.)

[1] Режисер дав головному героєві ім'я свого улюбленого композитора.

[2] Малера в ній зображує дублер Фарлі Грейнджера.

[3] Senso (1954) - The Criterion Collection. Архів оригіналу за 2013-04-18. Процитовано 2013-04-05.

搜尋此網誌