Галактика Боде Зміст Відкриття | Пилова емісія | Наднові |...
Об'єкти МессьєОб'єкти NGCВелика Ведмедиця (сузір'я)Спіральні галактики без баруАстрономічні об'єкти, відкриті 1774
галактикаВелика Ведмедицяактивного галактичного ядрачорною діроюастрономічнихнового загального каталогуЙоганном Боде31 грудня17741779 П'єр Мешен Шарль Мессьє каталогінфрачервономукосмічного пилу спіральних рукавів формуванням зірок блакитні зіркинадноваSN 1993J спектральними лініямиводню геліюSN 1993J млн св. років Мпксвоїй групіВеликої Ведмедицісвітлових роківМпкМісцевої групіЧумацький шляхM82NGC 3077воднюМессьє 82NGC 3077групи M81α Великої Ведмедиці біноклівтелескопів апертуроюсм
| Галактика Боде | |
|---|---|
 | |
| Тип об'єкта | спіральна галактика |
| Відкривач | Боде Йоганн Елерт |
| Дата відкриття | 31 грудня 1774 |
| Розташування (Епоха: J2000.0) | |
| Сузір'я | Велика Ведмедиця |
| Пряме піднесення | 09h 55m 33.2s[1] |
| Схилення | +69° 3′ 55″[1] |
| Вигляд | |
| Габбл-тип | : SA(s)ab,[1] |
| Видима зоряна величина | 6.94[2][3]m |
| Фотографічна зоряна величина | 7,8 m |
| Видимі розміри | 24,90′ × 11,5′ |
| Яскравість поверхні | 13,0 mag/arcmin2 |
| Фізичні дані | |
| Відстань | 7001118000000000000♠11.8±1.1 св.р. |
| Кутове положення | 157 |
| Червоний зсув | −0.000113[4] |
| Абсолютна зоряна величина | |
| Променева швидкість | −35[5] км/с |
| Радіус | |
| Абсолютний діаметр | біля 60000 св.р. |
| Маса | |
| Властивості | М 81 є досить схожою на нашу Галактику й дане зображення, отримане за допомогою телескопа Хаббла, дає нам можливість детально роздивитися типову архітектуру властиву спіральним галактикам. |
| Позначення | |
PGC 28630, M 81, UGC 5318, MCG 12-10-10, Bode, IRAS09514+6918, KCPG 218A, ZWG 333,7 | |
Галактика Боде (M81,Мессьє 81, інші позначення - NGC 3031, IRAS09514 +6918,UGC 5318,KCPG 218A,MCG 12-10-10, ZWG 333.7, PGC 28630) — галактика у сузір'ї Велика Ведмедиця. M81 — чудовий приклад будови спіральної галактики, з майже ідеальними рукавами, що доходять майже до самого центру. Завдяки своїй близькості до Землі, своєму великому розміру і активного галактичного ядра (яке може бути супермасивнию чорною дірою), Мессьє 81 досить часто з'являється у фахових астрономічних дослідженнях. Великий абсолютний і видимий розміри роблять її популярною для астрономів-аматорів.[6]
Цей об'єкт входить у число перерахованих в оригінальній редакції нового загального каталогу.
Зміст
1 Відкриття
2 Пилова емісія
3 Наднові
4 Інформація про найближчі галактики і скупчення
5 Інформація для астрономів-любителів
6 Див. також
7 Примітки
8 Зовнішні посилання
9 Навігатори
Відкриття |
Мессьє 81 була вперше виявлена Йоганном Боде 31 грудня 1774 року[7]. Внаслідок цього, галактику часто називають «Галактикою Боде». У 1779 П'єр Мешен і Шарль Мессьє перевідкрили її і внесли у відомий каталог[7] .
Пилова емісія |
Інфрачервоне зображення M81, отримане Телескопом імені Спітцера. Синій колір відповідає зоряному випромінюванню, що спостерігається на хвилі 3.6 μm[8]. Зелений колір відповідає 8 μm випромінювання, що випускається поліциклічними ароматичними вуглеводнями в міжзоряному середовищі[8].Червоний колір відповідає 24 μm радіації, випромінюваної нагрітої міжзоряного пилом[9].
Більша частина випромінювання в інфрачервоному діапазоні виходить від космічного пилу <refname="gordonetal2004"/>[10]. Цей космічний пил виявлений, в основному, усередині спіральних рукавів, і, як було показано, пов'язана з формуванням зірок[9][10]. Зв'язок відбувається тому, що гарячі, короткоживучі блакитні зірки, які знайдені в областях формування зірок, ефективно нагрівають пил і значно посилюють випромінювання з цих регіонів.
Наднові |
Тільки одна наднова зірка була виявлена в Галактиці Боде[11]. Зірка SN 1993J була відкрита 28 березня 1993 р. Garcia в Іспанії[12]. У той час, вона була другою за яскравістю надновою, що спостерігається в двадцятому столітті[13]. Спектральні характеристики наднової змінюються з часом. Спочатку, вона виглядала як наднова II типу (найновіша, сформована вибухом зірки-гіганта) з вираженими спектральними лініями водню у випромінюванні, але пізніше водневі лінії ослабли й з'явилися сильні спектральні лінії гелію, роблячи наднову схожою на тип Ib[13][14]. Більш того, зміни яскравості SN 1993J з часом не були схожі на зміни, докладаємо для інших наднових типу II,[15][16] але були схожі на зміни яскравості наднових типу Ib[17]. Тому, її приписали до «типу IIb», перехідному класу між II і Ib типами[14]. Наукові результати, отримані від вивчення цієї зірки, дозволили зробити висновок, що наднові типів Ib і Ic зазвичай формуються в результаті вибуху гігантських зірок через процеси, аналогічні спостережуваним в наднових типу II[14][18]. Наднова зазвичай використовується для оцінки відстані до Галактики Боде, що за розрахунками становить 8.5 ± 1.3 млн св. років (2.6 ± 0.4 Мпк)[13].
Інформація про найближчі галактики і скупчення |
M81 (зліва) і M82 (справа). Галактика Сигара (M82) — одна з двох галактик, які відчувають сильну гравітаційна взаємодія з M81. Друга, NGC 3077, розташована вище за межами зображення. Джерело: Scott Anttila
Мессьє 81 є найбільшою галактикою у своїй групі, що складається з 34 галактик, розташованих у сузір'ї Великої Ведмедиці[19].
Відстань від Землі до групи приблизно 11,7 млн. світлових років (3,6 Мпк) робить її одним з найбільш близьких до Місцевої групі (містить нашу галактику Чумацький шлях) скупчень[19].
M81 знаходиться в гравітаційному взаємодії з M82 і NGC 3077[20]. Взаємодія відриває шар водню від усіх трьох галактик, приводячи до появи ниткоподібних газових структур у групі[20]. Більш того, гравітація також призводить до втягування міжзоряного газу в центр Мессьє 82 і NGC 3077, що призводить до активного зореутворення в центрах цих об'єктів[20].
Інформація для астрономів-любителів |
M81 в сузір'ї Великої Ведмедиці
Галактика Боде, Галактика Сигара, і декілька інших галактик групи M81 розташовані приблизно на 10 ° на північний захід від α Великої Ведмедиці[6][21]. І M81 і M82 можуть бути легко видно за допомогою біноклів і маленьких телескопів[6][21]. Обидва об'єкти звичайно не видно неозброєним поглядом, хоча дуже досвідчений астроном-любитель при винятково сприятливих умовах може побачити Галактику Боде.[6] Хоча галактики видно в малі телескопи (від 75 мм), для розрізнення структур у Мессьє 81 потрібні телескопи з апертурою 20 см або більше[21].
Див. також |
- Список об'єктів Мессьє
- Новий загальний каталог
M81 в художній літературі (англ.)
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Messier 81 |
Примітки |
↑ абв
NASA/IPAC Extragalactic Database. Results for NGC 3031. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2006-11-10.
↑
SIMBAD-M81. SIMBAD Astronomical Database. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2009-11-28.
↑
Armando, Gil de Paz; Boissier; Madore; Seibert; Boselli; et al. (2007). The GALEX Ultraviolet Atlas of Nearby Galaxies. Astrophysical journal 173 (2): 185–255. Bibcode:2007ApJS..173..185G. arXiv:astro-ph/0606440. doi:10.1086/516636.
↑ DE VAUCOULEURS G.; DE VAUCOULEURS A.; CORWIN J.R.; BUTA R.J.; PATUREL G.; FOUQUE P., Third reference catalogue of bright galaxies, version 9, 1991, New York : Springer-Verlag
↑ CROOK A.C.; HUCHRA J.P.; MARTIMBEAU N.; MASTERS K.L.; JARRETT T.; MACRI L.M., Groups of galaxies in the Two Micron All Sky redshift Survey, 2007, Astrophys. J., 655, 790–813
↑ абвг S. J. O'Meara (1998). The Messier Objects. Cambridge: Cambridge University. ISBN 0-521-55332-6.
↑ аб K. G. Jones (1991). Messier's Nebulae and Star Clusters (вид. 2nd edition). Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-37079-5.
↑ аб S. P. Willner, M. L. N. Ashby, P. Barmby, G. G. Fazio, M. Pahre, H. A. Smith, R. C. Kennicutt, Jr., D. Calzetti, D. A. Dale, B. T. Draine, M. W. Regan, S. Malhotra, M.D. Thornley, P. N. Appleton, D. Frayer, G. Helou, S. Stolovy, and L. Storrie-Lombardi (2004). Infrared Array Camera (IRAC) Observations of M81. Astrophysical journal Supplement Series 154: 222–228.
↑ аб K. D. Gordon, P. G. Pérez-González, K. A. Misselt, E. J. Murphy, G. J.Bendo, F. Walter, M. D. Thornley, R. C. Kennicutt, Jr., G. H. Rieke, C. W. Engelbracht, J.-D. T. Smith, A. Alonso-Herrero, P. N. Appleton, D. Calzetti, D. A. Dale, B. T. Draine, D. T. Frayer, G. Helou, J. L. Hinz, D. C. Hines, D. M. Kelly, J. E. Morrison, J. Muzerolle, M. W. Regfan, J. A. Stansberry, S. R. Stolovy, L. J. Storrie-Lombardi, K. Y. L. Su, E. T.Young (2004). Spatially Resolved Ultraviolet, Hα, Infrared, and Radio Star Formation in M81. Astrophysical journal Supplement Series 154: 215–221.
↑ аб P. G. Pérez-González, R. C. Kennicutt, Jr., K. D. Gordon, K. A. Misselt, A. Gil de Paz, C. W. Engelbracht, G. H. Rieke, G. J. Bendo, L. Bianchi, S. Bossier, D. Calzetti, D. A. Dale, B. T. Draine, T. H. Jarrett, D. Hollenbach, M. K. M. Prescott (2006). Ultraviolet through Far-Infrared Spatially Resolved Analysis of the Recent Star Formation in M81 (NGC 3031). Astrophysical journal 648: 987–1006.
↑
NASA / IPAC Extragalactic Database. Results for extended name search on NGC 3031. Архів оригіналу за 2011-08-11. Процитовано 2007-02-27.
↑ J. Ripero, F. Garcia, D. Rodriguez, P. Pujol, A. V. Filippenko, R. R. Treffers, Y. Paik, M. Davis, D. Schlegel, F. D. A. Hartwick, D. D. Balam, D. Zurek, R. M. Robb, P.Garnavich, B. A. Hong (1993). Supernova 1993J in NGC 3031. IAU Circular 5731.
↑ абв B. P. Schmidt, R. P. Kirshner, R. G. Eastman, R. Grashuis, I. dell'Antonio, N.Caldwell, C. Foltz, J. P. Huchra, A. A. E. Milone (1993). The unusual supernova SN1993J in the galaxy M81. Nature 364: 600–602.
↑ абв A. V. Filippenko, T. Matheson, L. C. Ho (1993). The "Type IIb" Supernova 1993J in M81: A Close Relative of Type Ib Supernovae. Astrophysical journal Letters 415: L103–L106.
↑ P. J. Benson, W. Herbst, J. J> Salzer, G. Vinton, G. J. Hanson, S. J. Ratcliff, P. F. Winkler, D. M. Elmegreen, F. Chromey, C. Strom, T. J. Balonek, B. G. Elmegreen (1994). Light curves of SN 1993J from the Keck Northeast Astronomy Consortium. Astronomical journal 107: 1453–1460.
↑ J. C. Wheeler, E. Barker, R. Benjamin, J. Boisseau, A. Clocchiatti, G. de Vaucouleurs, N. Gaffney, R. P. Harkness, A. M. Khokhlov, D. F. Lester, B. J> Smith, V.V. Smith, J. Tomkin (1993). Early Observations of SN 1993J in M81 at McDonald Observatory. Astrophysical journal 417: L71–L74.
↑ M. W. Richmond, R. R. Treffers, A. V. Filippenko, Y. Palik, B. Leibundgut, E.Schulman, C. V. Cox (1994). UBVRI photometry of SN 1993J in M81: The first 120 days. Astronomical journal 107: 1022–1040.
↑ A. V. Filippenko, T. Matheson, A. J. Barth (1994). The peculiar type II supernova 1993J in M81: Transition to the nebular phase. Astronomical journal 108: 2220–2225.
↑ аб I. D. Karachentsev (2005). The Local Group and Other Neighboring Galaxy Groups. Astronomical journal 129: 178–188.
↑ абв M. S. Yun, P. T. P. Ho, K. Y. Lo (1994). A high-resolution image of atomic hydrogen in the M81 group of galaxies. Nature 372: 530–532.
↑ абв D. J. Eicher (1988). The Universe from Your Backyard. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-36299-7.
Зовнішні посилання
- NGC 3031 в Новому загальному каталозі: англійською, французькою
Інформація про NGC 3031 в каталозі Revised NGC and IC Catalog(англ.)
NGC 3031 в базі SIMBAD(англ.)
NGC 3031 в базі Vizier(англ.)
NGC 3031 в базі NASA Extragalactic Database(англ.)
Бази даних про об'єкти NGC/IC(англ.)
- SDSS-зображення M81 на сайті WikiSky
- M81, SEDS Messier pages
SST: Messier 81
APOD: Bright Galaxy M81 (6/20/02)- NightSkyInfo.com — M81, Bode's Galaxy
- ESA / Hubble images of M81
- Galaxy Messier 81 (Bode's Galaxy) at the astro-photography site ofMr. Takayuki Yoshida .
- Spitzer Image Gallery
Навігатори |
| ||||||||||||||
◄ NGC 3027 | NGC 3028 | NGC 3029 | NGC 3030 | NGC 3031 | NGC 3032 | NGC 3033 | NGC 3034 | NGC 3035 ► |
Координати: 
09г 55м 33.2с, +69° 03′ 55″
