Еней (гурт) Зміст Історія | Жанр | Див. також | Примітки |...
Українські рок-гуртиМузичні гурти КиєваУкраїномовні музичні гурти
біг-бітрок-гуртУкраїніТарас ПетриненкоКирило СтеценкоКиєвіМиколи Лисенка«Дзвони»Петра ШелестаТарас Мельник«Візерунки шляхів»«Мелодії»«Укрконцерту»«Чарівні гітари»«Красные маки»«Бітлз»Й. С. БахаА. ХачатурянаЕдварда ГрігаDeep PurpleLed ZeppelinChicagoАлли ПугачовоїКіркороваДоліноїГроноПарад віртуозівлитавристомНМАУ ім. Петра ЧайковськогоКирило СтеценкоЗаслужений артист УкраїниНаціональної ради з питань культури і духовності при Президентові України«Тарас Бульба»Іриною КириліноюЛеоніда АгутінаорґаністомНаціонального будинку орґанної і камерної музикиНаціональної опери УкраїниТарас Мельникбуржуазний націоналізм
| Еней | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Жанр | Рок |
| Роки | кінець 1960-х - 1977 |
| Країна |  Україна |
| Місто | Київ |
| Мова | українська |
Еней — український біг-біт-гурт[1]. Перший рок-гурт в Україні, що виконував власні твори[2]. Також займався обробками народних пісень[1]. Експериментував у різних музичних жанрах. Зі складу колективу вийшло багато відомих потім митців: Тарас Петриненко, Руслан Горобець, Кирило Стеценко, Геннадій Татарченко[3] та ін.
Зміст
1 Історія
2 Жанр
2.1 Перший склад
2.2 Інші учасники гурту
2.3 Після розпаду
3 Див. також
4 Примітки
5 Посилання
Історія |
Створений наприкінці 1960-х років у Києві з учнів 9-го класу спеціальної музичної школи імені Миколи Лисенка[3]. До першого складу гурту увійшли однокласники Кирило Стеценко (соло-гітара, скрипка, сопілка, вокал), Тарас Петриненко (вокал, клавішні), Ігор Шабловський (ритм-гітара, вокал, клавішні), Микола Кирилін (бас-гітара) та Олександр Блінов (ударні, ксилофон)[1]. В репертуарі були різні пісні — від радянських шлягерів до Бітлз. Спочатку грали на акомпанементі вокальним дівочим групкам, але зрештою перейшли до власних композицій і обробок народних пісень[3]. Перший виступ «Енея» на телебаченні відбувся в березні 1970 року і протягом двох років їх запрошували туди досить часто[2]. 1971 року всі музиканти вступили до консерваторії. Виступи на телебаченні сприяли неабиякій популярності колективу — сотні дівчат надсилали їм листи-освідчення[3].
Наприкінці 1971 року склад «Енею» зазнав змін — Петриненко та Блінов пішли працювати до нового гурту «Дзвони». В «Енеї» з'явилися Руслан Горобець та Костянтин Курко[2].
Через рік з посади ЦК КПУ усунули Петра Шелеста. Через принципову українськомовність на «Еней» почались гоніння[3]. Їх звинуватили в буржуазному націоналізмі, заборонили складати власні пісні та робити обробки народних, стерли всі їхні записи на радіо і телебаченні, і загнали гурт у підпілля, в якому він зміг проіснувати ще три роки[2]. До того часу в гурті з'явились нові музиканти — Тарас Мельник, Євген Осадчий (бас-гітара), Володимир Давидов, Наталя Гура.
На початку 1975 року «Енеї» утворили зі «Дзвонами» новий ВІА «Візерунки шляхів», керівником якого став Володимир Ярликов, і записали на «Мелодії» платівку, яка містила й пісні з репертуару «Енея» — «Калина», «Марійка була». Того ж року «Візерунки шляхів» прийняли до «Укрконцерту», де вони під новою вивіскою «Гроно» проіснували ще рік[2]. Музиканти «Енея» (востаннє вони збирались під цією назвою в 1977 році) пройшли через ВІА «Чарівні гітари», «Красные маки» і остаточно розлучилися в 1984 році.
Жанр |
Гурт розпочав зі своєрідних обробок фолку — українських народних пісень (зокрема — колядок у хоровому виконанні), а потім, після захоплення пізньою творчістю «Бітлз», взялися за аранжування творів Й. С. Баха і А. Хачатуряна[2], працювли в стилях блюз, хард-рок, поп-рок, арт-рок. Потім, у середині 1970-х, перейшли до експериментів із фанком, соулом, джаз-роком. Окрім цього джерелами творчості «Енея» були твори Едварда Гріга, рок-гуртів Deep Purple(Діп Перпл), Led Zeppelin (Лед Зеппелін), Chicago (Чикаго), угорська музика.
Перший склад |
Стеценко Кирило — лідер-гітара, скрипка, сопілка, клавішні, губна гармошка, вокал
Петриненко Тарас — вокал, клавішні- Шабловський Ігор — ритм-гітара, бас-гітара, скрипка, вокал, клавішні
- Кирилін Микола — бас, вокал, контрабас, клавішні
- Блінов Олександр — барабани, ксилофон, клавішні, пантоміма, вокал
- Осадчий Євген — гітара
- Давидов Володимир — саксофон
- Гура Наталя — вокал
Інші учасники гурту |
- Горобець Руслан — клавішні, вокал, сопілка, композиція
- Татарченко Геннадій — гітара, клавішні, вокал
- Курко Костянтин — барабани
- Мельник Тарас — клавішні, композиція
- Валерій Михалюк (гітара)
- Сергій Вірозуб (гітара)
- Андрій Турковський
- Володимир Солдатенко
- Юрій Василевич (саксофон)
- Володимир Копоть (труба)
- Федір Крижанівський (тромбон)
- Інна Гордига (віолончель) та ін[1].
Багато з музикантів були випускниками Київської або Львівської музичних
десятирічок[1].
Після розпаду |
Руслан Горобець став музикантом акомпанувального гурту Алли Пугачової «Рецитал». Грав разом з Петриненком у «Красных маках». Робив аранжування для Пугачової, Кіркорова, писав пісні для Доліної, займав досить помітне місце в московському шоу-бізнесі[4].
Тарас Петриненко і Ігор Шабловський відродили гурт "Гроно";
Нині Шабловський проживає у США[1].
Олександр Блінов став відомим музикантом, засновником і лідером ансамблю ударних інструментів "Парад віртуозів"; солістом-литавристом провідних симфонічних оркестрів України, доцентом НМАУ ім. Петра Чайковського й викладачем Київської музичної десятирічки[1].
Кирило Стеценко став професійним скрипалем, був лауреатом всесоюзного конкурсу, працював у Рівненській філармонії, коментатором на телебаченні. Заслужений артист України, доцент НМАУ імені Петра Чайковського, тепер заступник завідувача кафедри менеджменту, завідувач секції шоу-бізнесу, член Національної ради з питань культури і духовності при Президентові України, Комітету з присудження Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, радник Міністра культури і туризму України)[1]. На початку 1990-х Кирило Стеценко опікувався дубненським хард-роковим гуртом «Еней» — дворазовим дипломантом «Червоної рути» та засновником власного рок-фестивалю «Тарас Бульба»[2].
Микола Кирилін одружився з композиторкою Іриною Кириліною[5], пізніше став музикантом акомпанувального гурту «Рецитал» Алли Пугачової у Москві[1]. Також працював директором у Леоніда Агутіна[4].
Валерій Михалюк став орґаністом, солістом Національного будинку орґанної і камерної музики[1].
Петро Пашков став джазовим піаністом і композитором[1].
Федір Крижанівський став кандидатом мистецтвознавства, тромбоністом оркестру Національної опери України[1].
Тарас Мельник - 1977 року на п'ятому курсі перед випускними іспитами Мельника виключили з консерваторії за буржуазний націоналізм та відправили на «виправні роботи» на завод, де він пропрацював два роки. Пізніше зміг закінчити консерваторію, але на аспірантуру вимушений був їхати до Московської консерваторії. Викладав у Київській консерваторії. 1989 року разом з Кирилом Стеценком та іншими товаришами зумів організувати та провести перший фестиваль україномовної музики «Червона Рута» у Чернівцях[6].
Див. також |
Enej — польський гурт.
Примітки |
↑ абвгдежиклмн Олексій Бойко "Становлення української рок-музики «біґ-біт»
↑ абвгдеж Історія української естради Черемшина
↑ абвгд Рок-антологія «Легенди химерного краю»
↑ аб Інтерв'ю Тараса Петриненка в газеті День
↑ Газета "Слово просвіти" 10-16 квітня 2002 року
↑ Анатолій Калениченко: «Червона рута» для мене — це не легенда, а ціле життя»
Посилання |
- Історія української естради
- Рок-антологія «Легенди химерного краю»
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
