Баратинський Євген Абрамович Джерела | Примітки |...
Народились 2 березняНародились 1800Померли 11 липняПомерли 1844Поховані на Тіхвінському цвинтаріРосійські поетиРосійські письменникиПомерли в Неаполі
рос.Вяжля11 липня1844НеапольросійськийпоетПетербурзізмістформуелегіїпсихологізму182118231824лірицідекабристівпоемі1826романтичнійТараса ШевченкаповістіГригорія Квітки-Основ'яненкаУкраїнською мовоюП. Грабовський18951925Українітворчість
| Баратинський Євген Абрамович | |
|---|---|
| Баратынский Евгений Абрамович | |
 Євген Абрамович Баратинський | |
| Народився | 19 лютого (2 березня) 1800(1800-03-02) Вяжля |
| Помер | 29 червня (11 липня) 1844(1844-07-11) (44 роки) Неаполь ·гострий інфаркт міокарда |
| Поховання | Тіхвінське кладовище[d][1] |
| Громадянство (підданство) |  Російська імперія |
| Місце проживання |
|
| Діяльність | поет |
| Володіє мовами | російська[4] |
| Батько | Abram Andreyevich Baratynskiy[d][5][1] |
| Родичі | Q17486625?[6] |
| Брати, сестри | • Sergey Abramovich Baratynsky[d], Irakly Abramovich Baratynsky[d] і Q47147257? |
| У шлюбі з | Q56280918? |
| Діти | Q23833705?[7] |
| Автограф |  |
| Сторінка в Інтернеті | baratynskiy.lit-info.ru |
| |
Медіафайли на Вікісховищі|Фото=
Євген Абрамович Баратинський (рос. Баратынский Евгений Абрамович; *19 лютого (2 березня) 1800(18000302), с. Вяжля — † 29 червня (11 липня) 1844, Неаполь) — російський поет. Навчався в пажеському корпусі в Петербурзі.
Оновив зміст і форму традиційної російської елегії, надав їй глибокого психологізму («Водоспад», 1821; «Дві долі» й «Освідчення», обидві — 1823; «Буря», 1824). В ліриці Баратинського відчутний вплив волелюбних настроїв, що панували в літературних колах, близьких до декабристів.
У поемі «Еда» (1826) Баратинський намагався всупереч романтичній традиції створити звичайні життєві ситуації й характери.
«Катерина» Тараса Шевченка має деякі спільні риси з «Едою» Баратинського. Шевченко згадав цей твір у повісті «Близнецы» поряд з «Катериною» і «Сердешною Оксаною» Григорія Квітки-Основ'яненка у зв'язку з долею героїні своєї повісті Якилини.
Українською мовою окремі вірші Баратинського переклали П. Грабовський («Зима», 1895) і П. Пилипович («Чому невільникам думки про волю милі?», «Мій хист малий, неголосний мій спадок», обидва — 1925). В Україні творчість Баратинського досліджували П. Пилипович, Н. Мазепа, Л. Фрізман.
Джерела |
 | Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Баратинський Євген Абрамович |
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Баратинський Євген Абрамович |
Шевченківський словник: У двох томах / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.- Мазепа Н. Р. Е. А. Баратынский. Эстетические и литературно-критические взгляды. К., 1960.
Фризман Л. Г. Творческий путь Баратынского. М., 1966- УЛЕ. К., 1988, т.1.-с. 127–128.
Примітки |
↑ аб С. Трубачев, С. Адрианов Баратынский, Евгений Абрамович // Русский биографический словарь — Санкт-Петербург: 1900. — Т. 2. — С. 490–494.
d:Track:Q20646364d:Track:Q656d:Track:Q1960551d:Track:Q21175473d:Track:Q19588389d:Track:Q4057977
↑ Бобров Е. А. А. С. Пушкинъ въ Казани. // Пушкин и его современники. Вып. 3. — Комиссия для издания сочинений Пушкина при Отделении русского языка и словесности Императорской академии наук, 1905. — С. 32, 38.
d:Track:Q4088746d:Track:Q23825849d:Track:Q23825719d:Track:Q23684039
↑ Бобров Е. А. А. С. Пушкинъ въ Казани. // Пушкин и его современники. Вып. 3. — Комиссия для издания сочинений Пушкина при Отделении русского языка и словесности Императорской академии наук, 1905. — С. 38.
d:Track:Q4088746d:Track:Q23825849d:Track:Q23825719d:Track:Q23684039
↑ ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q54837d:Track:Q19938912
↑ Баратынский, Абрам Андреевич // Русский биографический словарь — Санкт-Петербург: 1900. — Т. 2. — С. 489.
d:Track:Q21175473d:Track:Q656d:Track:Q1960551d:Track:Q25862489
↑ Бобров Е. А. А. С. Пушкинъ въ Казани. // Пушкин и его современники. Вып. 3. — Комиссия для издания сочинений Пушкина при Отделении русского языка и словесности Императорской академии наук, 1905. — С. 38, 36.
d:Track:Q4088746d:Track:Q23825849d:Track:Q23825719d:Track:Q23684039
↑ Бобров Е. А. А. С. Пушкинъ въ Казани. // Пушкин и его современники. Вып. 3. — Комиссия для издания сочинений Пушкина при Отделении русского языка и словесности Императорской академии наук, 1905. — С. 36.
d:Track:Q4088746d:Track:Q23825849d:Track:Q23825719d:Track:Q23684039
|
