Бразилія в Другій світовій війні Зміст Передісторія |...
Країни-учасники Другої світової війниСучасна історія Бразилії
БразиліяДругій світовій війніАнтигітлерівської коаліції22 серпня1942Південної АмерикиконтинентуСШАтридцятих рокахНімеччиною1938бавовнатютюнкаучукуЖетулью ВаргасаВеликої Британіїзахідній півкуліолігархинацистів1940припустимого падіння БританіїНідерландську Гвіану26 вересня1942Ріо-де-Жанейрокраїнами нацистського блокуВашингтоніантифашистські22 серпня1942країнам ОсіРесіфіБеленНаталФорталезаМасейоСалвадорPanamerican airwaysМаяміКарибські острови«Гвіани»острів ВознесінняАфрикаЧетвертий флот СШАДжонаса ІнгремаРесіфілегких крейсерів типу «Омаха»есмінцівострові ВознесінняU-848U-84928 січня1943НаталеРузвельтомВаргасоміндустріалізаціїНеапольпорт.п'ятої армії СШАіталійському фронті1945ленд-лізомВолта-РедондіАргентиніПАСзалізної рудикаучукухромуманганунікелюбокситіввольфрамуалмазівмонацитовихКорейську війну22 лютого28 лютогоЛистопадового повстання 1935 рокуЛуїса Карлоса Престеса29 жовтняКастелу Бранку1964хунтиРіо-де-ЖанейроПричиниПодії в ЄвропіПодії в АзіїПодії в АфриціЗахідна ЄвропаСхідна ЄвропаСередземномор'яБлизький СхідАфрикаТихий океанАмерикаПольська кампаніяВторгнення СРСР до Польщі«Дивна війна»Битва за АтлантикуДруга радянсько-фінська війнаОперація «Везерюбунг»Французька кампаніяБитва за Середземномор'яБитва за БританіюСхідноафриканська кампаніяПівнічно-Африканська кампаніяКампанія в Лівійській пустеліСенегальська операціяГабонська операціяБитва за МальтуІтало-грецька війнаОперація «Ауфмарш 25»Операція «Маріта»Битва біля мису МатапанІракська операціяОперація «Меркурій»Сирійсько-Ліванська кампаніяБитва за БорнеоОперація «Барбаросса»Третя радянсько-фінська війнаОборона Заполяр'яБитва за КиївОборона ОдесиБлокада ЛенінградаІранська операціяСмоленська битваБитва за МосквуСумсько-Харківська операціяСевастопольська оборонаНапад на Перл-ГарборТаїландська операціяМалайська операціяГонконзька оборонаФіліппінська операція 1941—1942Гуамська операціяВейкська операціяГолландсько-Ост-Індська операціяТретя Чаншайська операціяРжевська битваДем'янська операціяБитва за БатаанТиморська операціяБитва за АвстраліюНовогвінейська операціяСінгапурська оборонаБитва за Індійський океанБитва у Кораловому моріБитва за МідвейБитва за ГуадалканалБитва за ДьєпОперація «Тезей»Битва біля східних Соломонових островівМадагаскарська операціяАлеутська операціяАндаманська операціяХарківська операціяОперація «Блау»Битва за КавказСталінградська битваДруга битва за Ель-АламейнОперація «Смолоскип»Чжецзян-Цзянсійська операціяДеблокада ЛенінградаВоронезько-Харківська операціяТретя битва за ХарківТуніська кампаніяІталійська кампаніяКурська битваСмоленська операціяДодеканеська кампаніяЦентрально-Тихоокеанська кампаніяБірманська операціяБитва за ДніпроХуайїнь-Янченська операціяЧунцинська операціяБитва при ЧандеДніпровсько-Карпатська операціяОперація «Кроссбоу»Операція «Шінгл»Битва при Монте-КассіноНаступ під ЛенінградомКорсунь-Шевченківська операціяКримська операціяВиборзько-Петрозаводська операціяОперація «Оверлорд»Операція «Драгун»Битва за НарвуОперація «Багратіон»Прибалтійська операціяКурляндський котелФіліппінська операція 1944—1945Варшавське повстанняЛьвівсько-Сандомирська операціяЯссько-Кишинівська операціяРумунська операціяСхідно-Карпатська операціяДебреценська операціяОперація «Маркет-Гарден»Гуамська операціяМаріансько-палауська операціяБудапештська операціяПетсамо-Кіркенеська операціяЛапландська війнаБитва за ПелеліуАрденнська операціяОперація «Іті-Го»Битва за ІодзімуОперація «Боденплатте»Вісло-Одерська операціяБорнейська операціяСхідно-Прусська операціяРюкюско-Бонінська операціяБалатонська операціяХенань-Хубейська операціяОперація «Верітебл»Рурська операціяВерхньо-Сілезька операціяНижньо-Сілезька операціяСхідно-Померанська операціяБитва за БерлінПразька операціяВіденська операціяРадянсько-японська війнаЯдерне бомбардування Хіросіми і НаґасакіМюнхенська угодаПакт Молотова — РіббентропаПакт чотирьох державДоговір між СРСР та НімеччиноюЯпонсько-радянський пактМаньчжурський інцидентКампанія у Внутрішній МонголіїДруга італо-ефіопська війнаОкупація балтійських країнБесарабсько-буковинський похідЯпонсько-китайська війнаЛенд-лізКолабораціонізмДопоміжна поліція Третього РейхуРадянські фронти часів Другої світової війниПропагандаВійськова технікаШтрафні військові підрозділиОперація «Валькірія»Операція «Бернхард»Операція «Даунфол»Операція «Скріпка»ГолокостБлокада ЛенінградаБатаанський марш смертіГолод у БенгаліїВоєнні злочини країн ОсіВоєнні злочини союзниківВоєнні злочини РСЧАКатинський розстрілДепортація народів в СРСРОперація «Кілгол»Видача козаків у ЛієнціСтанція втіхиСтратегічні бомбардуванняНанкінська різняРадянські військовополоненіНімецькі військовополоненіЯпонські військовополоненіЧехословаччиниПольщіДаніїНорвегіїБельгіїЛюксембургуНідерландівНормандських островівФранціїЮгославіїГреціїСРСРУкраїнської РСРБілоруської РСРкраїн БалтіїРосійської РФСРКитаюІндонезіїМалайїФіліппінТаїландуІндокитаюСінгапуруБірмиНімеччиниЯпоніїНаслідкиВтратиВідзначанняДепортація німцівНюрнберзький процесТокійський процесІранська кризаХолодна війнаЛідери
СРСР
США
Велика Британія
Китай
Канада
Франція
Норвегія
Польща
Нідерланди
Бельгія
Люксембург
Чехословаччина
Югославія
Греція
Єгипет
Індія
Австралія
Нова Зеландія
ПАС
Бразилія
МексикаЛідери
Німеччина
Італія
Японія
Вішістська Франція
Фінляндія
Угорщина
Румунія
Болгарія
Хорватія
Словаччина
ТаїландПольщаНорвегіяДаніяБельгіяНідерландиФранціяНімеччинаГреціяЮгославіяРадянські партизаниУкраїнаБілорусьВ'єтнамПерсоналіїТериторіально-політична експансія Третього рейхуТотальна війнаДруга світова війна у світовій культурі
Винищувач-бомбардувальник P-47 бразильського авіазагону в Італії
Бразилія брала участь у Другій світовій війні на боці Антигітлерівської коаліції з 22 серпня 1942 до завершення війни. Бразилія — єдина країна Південної Америки, що взяла участь у бойових діях, попри те, що всі держави континенту рано чи пізно вступили до війни.
Зміст
1 Передісторія
2 Пасивна участь
3 Експедиційний корпус в Італії
4 Наслідки
5 Див. також
6 Примітки
7 Джерела
Передісторія |
Економічні зв'язки Бразилії із США були традиційно сильними, однак у тридцятих роках значно посилилось співробітництво з Німеччиною. Бразильська кава становила 41 % від всього німецького імпорту цього продукту 1938 року, бавовна — 39 %, тютюн — 14 %. 77 % всього бразильського натурального каучуку й 40 % вовни (1937 — навіть 97 %) уходило в Німеччину.[1] Одразу після початку війни Бразилія заявила про свій нейтралітет.[2] Тим не менше, перед урядом Жетулью Варгаса стояв важкий вибір. США суттєво схилялись на бік Великої Британії, а ці дві країни залишались головними економічними партнерами Бразилії. З іншого боку Німеччина могла виступити в ролі противаги засиллю США у західній півкулі. Таким чином на бік союзників встали олігархи, які остерігались через свої економічні інтереси в разі конфронтації із США, а за підтримку нацистів виступили військовики. 1940 року, остерігаючись що після припустимого падіння Британії німці переведуть воєнні дії до західної півкулі, США запропонували розмістити свої військові бази на узбережжі Бразилії з загальним контингентом у 100 тисяч чоловік. Бразильські військовики поставились до пропозиції негативно та на деякий час її було заморожено.[1] Того ж року Бразилія спільно зі Сполученими Штатами окупувала Нідерландську Гвіану.[2] Нарешті, 26 вересня 1940, уряд Варгаса заявив, що у разі агресії Німеччини пристане на бік американців. США розцінили це як добрий знак і рекомендували Великій Британії зробити виняток у морській блокаді для німецької зброї, що прямувала до Бразилії.[1]
У січні 1942 в Ріо-де-Жанейро відбулась нарада міністрів закордонних справ американських держав. Вона рекомендувала розірвати відносини з країнами нацистського блоку та припинити всі торгові зв'язки з ними. Бразилія виконала цю рекомендацію. Було створено Міжамериканську раду оборони під головуванням США та зі штаб-квартирою у Вашингтоні, до неї входила і Бразилія.[2] Таким чином Бразилія остаточно порвала з Німеччиною. У лютому німці почали топити бразильські судна (перша жертва — комерційне судно «Буаркі» торпедовано поблизу берегів США, 1 загиблий), а у липні 10 німецьких підводних човнів вирушили до Південної Атлантики.[1] В середині серпня після торпедування німецькими човнами 6 бразильських цивільних суден у багатьох містах країни пройшли антифашистські мітинги та погроми власності Німеччини та Італії.[3]22 серпня 1942 року Бразилія оголосила війну країнам Осі.
Пасивна участь |
Команда крейсера «Омаха» позує на захопленому німецькому блокадопроривачі «Оденвальд» у листопаді 1941 року
У липні 1941 року, незважаючи на протидію деяких високопоставлених військовиків, почалось будівництво злітних смуг у таких пунктах як Ресіфі, Белен, Натал, Форталеза, Масейо і Салвадор. Аеродроми будувались дочірньою компанією Panamerican airways та обслуговувались військовослужбовцями США. Метою їх будівництва було постачання британців і пересторога на випадок виникнення загрози для самої Бразилії. Таким чином військові вантажі західних союзників змогли пересуватись за маршрутом Маямі — Карибські острови — «Гвіани» — Белен — Натал — острів Вознесіння — Африка.[1]
У бразильських водах діяло Угрупування ВМФ США у Південній Атлантиці (з березня 1943 — Четвертий флот США) під командуванням Джонаса Інгрема, що базувалась у бразильському порту Ресіфі. У вересні 1942 Інгрем отримав у своє розпорядження також бразильський флот і авіацію.[1] 1943 до його складу входили 5 легких крейсерів типу «Омаха», 8 есмінців, деяка кількість невеликих кораблів і 10 ескадрилей різних літаків, що базувались на аеродромах в Бразилії та на острові Вознесіння. Силами четвертого флоту були потоплені німецькі підводні човни U-848 та U-849 й інші судна.[4]
Експедиційний корпус в Італії |
Військовослужбовці бразильського експедиційного корпусу в Італії
28 січня 1943 року в Натале відбулась зустріч між президентом США Рузвельтом і президентом Бразилії Варгасом. Бразильська сторона запропонувала задіяти власну армію у воєнних діях. За задумом бразильців, які плекали ідею перерозподілу колоній на свою користь, така, більш діяльна, участь у війні дозволить Бразилії більш діяльно брати участь у влаштуванні повоєнного порядку. Окрім того вони розраховували на допомогу США у проведенні індустріалізації. США підтримали пропозицію. Первинно бразильські військовики припускали формування трьох-чотирьох дивізій, однак згодом, через труднощі з озброєнням і транспортуванням, зупинились на одній.[1]
В липні 1944 перша партія бразильців прибула в Неаполь. Разом до складу Бразильського експедиційного корпусу (порт. Força Expedicionária Brasileira) входило 25 334 чоловіки. Він складався з однієї піхотної дивізії та авіаційного угрупування. Бразильська дивізія воювала у складі четвертого корпусу п'ятої армії США на італійському фронті з вересня 1944 до капітуляції німецьких військ в Італії у квітні 1945 року.[2]
Наслідки |
Зростання ВВП Бразилії у 1920–1946 роках
Втрати Бразилії у війні склали 1 889 солдат і моряків, 3 військових корабля, 22 винищувачі й 25 комерційних суден. Бразильські збройні сили набули досвіду та суттєвої допомоги озброєнням від США — Бразилія прийняла 70 % від усіх поставок за ленд-лізом для Латинської Америки.[1]
Під час війни відбулось зростання імпортозамісної промисловості, це було пов'язано з державною політикою країни, а також зі скороченням імпорту промислових товарів.[5] 1942 за допомогою США було збудовано металургійний завод у Волта-Редонді. Через морську блокаду Німеччини, яка означала закриття для Бразилії важливого для неї європейського ринку збуту, загальний бразильський експорт дещо зменшився,[5] однак значно збільшився неєвропейський експорт. Так, продукція текстильних підприємств знайшла собі споживачів в Аргентині та ПАС. США потребували сировини з Бразилії: залізної руди, натурального каучуку, хрому, мангану, нікелю, бокситів, вольфраму, технічних алмазів і монацитових пісків.[1] Все це призвело до того, що за час війни ВВП Бразилії збільшився у кілька разів.
Війна не принесла повного задоволення бразильській владі, оскільки не виправдались сподівання на перерозподіл колоній європейських держав. Це позначилось на повоєнній політиці країни — Бразилія не відрядила на Корейську війну жодного солдата.[1] Тим не менше вона щільно опинилась у сфері впливу США. Якщо до війни більшу частину іноземних інвестицій в країні складав капітал Великої Британії, то після неї — США.[2]
Участь у війні фатальним чином позначилась на політиці Варгаса. Суттєво зросли антидиктаторські настрої. Президент був змушений піти на лібералізацію політичної системи. 22 лютого 1945 року було скасовано цензуру в друку, 28 лютого було оголошено про поправки до конституції 1937 року, які передбачали загальні президентські й парламентські вибори. Було звільнено з в'язниць 148 політичних в'язнів, в тому числі предводителя Листопадового повстання 1935 року комуніста Луїса Карлоса Престеса. Лібералізація курсу не врятувала режим Варгаса — 29 жовтня 1945 року його було скинуто військовиками.[6]
Маршал Кастелу Бранку, який прийшов до влади за допомогою армії 1964 року та декілька міністрів часів хунти брали участь у цій війні.
В Бразилії існує два музеї, присвячених участі цієї країни у Другій світовій війні, асоціація ветеранів Бразильського експедиційного корпусу. Тіла загиблих із цього корпусу поховані у спеціальному мавзолеї в Ріо-де-Жанейро.
Див. також |
- Бразилія в Першій світовій війні
- Ера Варгаса
Примітки |
↑ абвгдежикл Френк Д. Маккенн, «Бразилія і Друга світова війна: забутий союзник». (англ.)
↑ абвгд Строганов. Новітня історія країн Латинської Америки. — Москва : Высшая школа, 1995. — 415 с. — ISBN 5-06-002830-5.
↑ Джоел Волф. Жінки, які працюють, чоловіки, які працюють: Сан-Паулу та підйом бразильського промислового робочого класу, 1900-1955 = Working women, working men : São Paulo and the rise of Brazil's industrial working class, 1900-1955. — Дьюк Юніверсіті Прес, 1993.(англ.)
↑ С.Е. Моріс. Глава 12 // Флот двох океанів (Американський флот у Другій світовій війні) = The Two Ocean War. — Єкатеринбург : Зеркало, 1998.
↑ аб Статистика БІГС за XX століття, «Обсяги експорту, імпорту та ємності імпорту».[недоступне посилання з лютий 2019](порт.)
↑
Роберт Джнксон Александер, Елдон М. Паркер. Історія організованої праці в Бразилії = A history of organized labor in Brazil. — 2003. — ISBN 0-275-97738-2.(англ.)
Джерела |
Військова авіація Бразилії у Другій світовій війні (порт.)
Музей в Курітібі (порт.)
Бразильський авіазагін в Італії (англ.)(порт.)
Неофіційний сайт Асоціації ветеранів Бразильського експедиційного корпусу (порт.)
| ||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
