Ryfujk

Дата:;	; 4 червня — 3 вересня 1920;
Місце:;	Південна Албанія;
Результат:;	Перемога Албанії;

Війна за Вльору;
	; ; За годинниковою стрілкою зверху донизу: італійська військова база; албанські солдати на позиціях; гармати, які захопили албанці;
	;
Дата:;	; 4 червня — 3 вересня 1920;
Місце:;	Південна Албанія;
Результат:;	Перемога Албанії;
Сторони;
; Албанія;	; Італія;
Командувачі;
; Казім Кочулі; Ахмет Лепеніца[en]; Селам Мусай;	; Джованні Джолітті; Сеттіміо Пьянчетіні[en]; Енріко Готті[en];
Військові сили;
4 тис осіб;	20 тис осіб, частини артилерії та флоту;
Втрати;
3 тис загиблих;	від 2 до 3 тис загиблих;

Війна за Вльору (алб. Lufta e Vlorës, італ. Guerra di Valona) або Війна 1920 року (алб. Lufta e Njëzetës) — війна між князівством Албанія і королівством Італія, що йшла з 4 червня по 3 вересня 1920 року на території Південної Албанії і зокрема області Вльора. Албанські повстанці, які поступалися за чисельністю і озброєнням італійцям, зуміли домогтися перемоги і визнання незалежності Албанії: обговорення меж молодої держави на Паризькій мирній конференції остаточно завершилося лише після закінчення війни за Вльору. Цей конфлікт вважають поворотним моментом в історії незалежної Албанії^[1].

Зміст

1 Передісторія

2 Перебіг війни

3 Розстановка сил
- 3.1 Албанія
- 3.2 Італія

4 Мирна угода

5 Пам'ять

6 Примітки

7 Література

Передісторія |

Перед вступом у Першу світову війну на боці Антанти 1915 року Королівство Італія підписало таємну Лондонську угоду, за якою зобов'язувалося вступити у війну проти Німеччини й Австро-Угорщини в обмін на низку територіальних поступок після війни. У число обіцяних територій входили Валона (нині Вльора) і острів Сазено (нині Сазані), а майбутнє самої Албанії залишалося під питанням: згодом Антанта могла домогтися розділу значної частини Албанії між Сербією, Чорногорією та Грецією, а частину албанських територій оголосити нейтральною зоною або зовсім віддати Італії^[3]. На Паризькій мирній конференції, що пройшла в 1919—1920 роках, союзники довго не могли визначитися щодо кордонів Албанії, але при цьому не піддавали сумніву права Італії на Вльору. Прем'єр-міністр Франческо Нітті очікував, що союзники підтримають приєднання албанських земель до Італії^[4].

Перебіг війни |

Албанський уряд не визнавав претензій Італії й не бажав іти на поступки. 4 червня він зажадав від Італії відмовитися від претензій на Вльору й передати управління містом і областю Албанії, на що генерал Сеттімо Пьячентіні відповів відмовою. Албанці оголосили про створення Національного комітету оборони під керівництвом Казіма Кочулі і стали збирати добровольців для захисту своїх земель. Командиром загону чисельністю в 4 тисячі осіб став Ахмет Лепеніца. Албанські повстанці були погано озброєні: не всі мали вогнепальну або навіть холодну зброю, хтось озброювався палицями і камінням. Їм протистояли 20 тисяч навчених італійських солдатів, які були озброєні артилерією й мали підтримку з моря.

Албанці зав'язали бої в регіоні Вльора, а незабаром заколотників підтримали і добровольці з інших великих албанських міст^[5]. Стрімкий натиск албанців не дозволив італійцям перекинути підкріплення, а заколотники взяли місто Вльора в облогу^[6]. 2 серпня 1920 року Італія підписала угоду з Албанією й погодилася вивести свої війська і відмовитися від претензій на Вльору. 5 серпня оголошено припинення вогню, що поклало кінець збройним зіткненням.

Розстановка сил |

Албанія |

Албанські повстанські частини
Загони з Шуллері	Кало Телхаї
Загони з Кути^[en]	Ррапо Чело і Халім Ракіпі
Загони з Дуката	Шеме Садіку і Ходо Жекірі
Сили з Лумі та Вльори	Салі Вранішті
Сили з Фенгу	Мучо Аліу
Сили з Каніни	Бекір Вело
Сили з Саларі^[en]	Селам Мусай^[en]
Сили з Курвелеша^[en]	Ріжа Руна
Сил з Фтерри^[en]	Джафер Шеху
Сили з Маллакастри	Бекташ Чакрані та Халім Хаміті
Сили з Скрапара	Ріжа Кодьєлі
Сили з Берата	Сеїт Топтані та Іжедін Вріоні
Сили з Пекіні	Адем Гініші
Сил з Гірокастр	Явер Хуршиті^[en] та Джевдет Пікарі^[en]
Сили з Чамерії	Алуш Сеті Така і Мухарем Рушиті
Сили з Корчі	Капітан Феріт Фрашері й Тосун Селеніца
Сили з Тірани	Капітан Ізмаїл Хакі Кучі
Добровольці зі США	Капітан Акіф Перметі й Карейман Татжані

Італія |

Італійські частини
Район	Підрозділ	Командувач
Район Вльора—Каніна	Штаб 36-ї дивізії	Генерал Сеттімо Пьячентіні, генерал Еммануеле Пульєзе і генерал де Лука
Кота	Транспортний, продовольчий і медичний центр, 4-е командування змішаної артилерії, альпійський батальйон і 72-й піхотний батальйон	Командир карабінерів, генерал Енріко Готті, начальник гарнізону Кавалло Мікеле
Гьорм	Центр кулеметної роти	Капітан Бергамаскі
Замок Матохасанай	72-й піхотний батальйон, піхотний полк, 182-я батарея гірської артилерії (70-мм гармати)	Майор
Замок Телепена	Піхотний батальйон, 157-ий артилерійський відділ, сили карабінерів	Майор Бронціні
Перевал Ллогара	35-й батальйон 35-го полку берсальєрів, 105-й підрозділ	Капітан Боансеа
Хімара	Штаб 35-го полку берсальєрів	Генерал Россі, полковник Манганелі
Селеніца		Майор Гвадалупі
Затока Вльори	Корабель «Сан Маріо», «Бручеті», «Дуліо», «Алькіна», «Оріон», «Арчіоне»
Район Уйа-Фтохта	Авіація
Паная	Склади італійських військ
Вайза	Шпиталь і пости охорони

Мирна угода |

Італійські гармати, які захопили албанці

Після тримісячних боїв було підписано мирну угоду між Італією та Албанією, згідно з якою Уряд Італії зобов'язувався виконати такі пункти:

Визнати незалежність, територіальну цілісність і суверенітет Албанії в межах кордонів, встановлених 1913 року на конференції в Лондоні.

Скасувати протекторат, утворений в 1917 році, повністю відмовитися від претензій на місто Вльора і околиці, а також від ідеї утворення будь-якого мандату в Албанії.

Вивести війська не лише з Вльори та її околиць, а й з території Албанії. При цьому італійці зберігали контроль над островом Сазані, мисами Лінгетта і Трепорті (для контролю затоки Вльора) з правом будівництва укріплень, а також невеликий загін в Шкодері.

Провести обмін військовополонених з Албанією і звільнення за амністією всіх заарештованих.

Це була перша в історії Албанії угода з іноземною державою, і албанці використовували весь свій вплив і свою міжнародну підтримку для досягнення своїх цілей — зокрема, визнання їхніх кордонів за угодою 1913 року^[7].

Пам'ять |

Про події війни оповідає албанська народна пісня «Народ Вльори» (алб. Njerëzit e Vlorës)

І що ми чуємо,

На жаль на нашу Флору: Італійці наступають: На поїздах і парашутах.

Але вона не здалась, ми не допустимо цього.

Зберіться, товариші, в атаку,

Звільнимо нашу Вльору.

Оригінальний текст(алб.)

Ç’është kështu që dëgjojmë
vaj medet o Vlora jonë

italianët po zbarkojnë

me pampor e me ballonë

jo mor jo nuk e durojmë.

Ngrihi shokë të sulmojmë

Vlorën tonë ta çlirojmë^[8].

Примітки |

↑ ^а^б^в Stephanie Schwandner-Sievers, Bernd Jürgen Fischer. Albanian identities: myth and history. Edition illustrated. C. Hurst & Co. Publishers, 2002. ISBN 1-85065-572-3, ISBN 978-1-85065-572-5

↑ Hugh Montgomery-Massingberd, editor, Burke's Royal Families of the World, Volume 1: Europe & Latin America (London, UK: Burke's Peerage Ltd, 1977), page 106

↑ Southern Albania, 1912—1923 Publisher Stanford University Press ISBN 0-8047-6171-X, 9780804761710 p.61

↑ Italy from liberalism to fascism, 1870—1925 Author Christopher Seton-Watson Edition illustrated Publisher Taylor & Francis, 1967 ISBN 0-416-18940-7, ISBN 978-0-416-18940-7 p. 578

↑ GLI ITALIANI IN ALBANIA (італ.)

↑ Утворення Албанської держави (рос.)

↑ Albania and King Zog: independence, republic and monarchy 1908—1939 Volume 1 of Albania in the twentieth century, Owen Pearson Volume 1 of Albania and King Zog, Owen Pearson Author Owen Pearson Edition illustrated Publisher I.B.Tauris, 2004 ISBN 1-84511-013-7, ISBN 978-1-84511-013-0 page 151

↑ Njerëzit e Vlorës (алб.)

Література |

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Війна за Вльору

Akademia e Shkencave e RPSSH «Fjalori Enciklopedik Shqiptar», Tirana, 1985.

Jacques, Edwin. Shqiptarët: Historia e popullit shqiptar nga lashtësia deri në ditët e sotme. Trans. Edi Seferi. Tirana: Mcfarland, 1995.

Pearson, Owen. Albania in the Twentieth Century: A History. Volume One. New York: I.B. Tauris, 2006 (ISBN 1-84511-013-7).

[Identities-1] а^б^в Stephanie Schwandner-Sievers, Bernd Jürgen Fischer. Albanian identities: myth and history. Edition illustrated. C. Hurst & Co. Publishers, 2002. ISBN 1-85065-572-3, ISBN 978-1-85065-572-5

[2] Hugh Montgomery-Massingberd, editor, Burke's Royal Families of the World, Volume 1: Europe & Latin America (London, UK: Burke's Peerage Ltd, 1977), page 106

[3] Southern Albania, 1912—1923 Publisher Stanford University Press ISBN 0-8047-6171-X, 9780804761710 p.61

[4] Italy from liberalism to fascism, 1870—1925 Author Christopher Seton-Watson Edition illustrated Publisher Taylor & Francis, 1967 ISBN 0-416-18940-7, ISBN 978-0-416-18940-7 p. 578

[5] GLI ITALIANI IN ALBANIA (італ.)

[6] Утворення Албанської держави (рос.)

[7] Albania and King Zog: independence, republic and monarchy 1908—1939 Volume 1 of Albania in the twentieth century, Owen Pearson Volume 1 of Albania and King Zog, Owen Pearson Author Owen Pearson Edition illustrated Publisher I.B.Tauris, 2004 ISBN 1-84511-013-7, ISBN 978-1-84511-013-0 page 151

[8] Njerëzit e Vlorës (алб.)

搜尋此網誌

Ryfujk

Війна за Вльору Зміст Передісторія | Перебіг війни |...