Ryfujk

Євгенія Левицька
Eugenia Lewicka
Народилася	10 серпня 1896(1896-08-10) м. Черкаси
Померла	29 червня 1931(1931-06-29) (34 роки) м. Варшава, Польща
Поховання	Повонзківський цвинтар :
Громадянство	Росія →  Польща
Національність	полька
Діяльність	лікарка
Галузь	лікар
Alma mater	медицинський факультет Варшавського університету[d]

Євге́нія Леви́цька (10 серпня 1896(18960810), м. Черкаси — 29 червня 1931, м. Варшава, Польща) — польська лікарка, фізіотерапевтка, одна з прекурсорів спортивної медицини в Польщі, організаторка Закладу сонячно-повітряних купалень і спортивного лікування в Друскінінкай (1924 р.), близька знайома Юзефа Пілсудського.

Життя й діяльність |

Її батьками були Цирил (Кирило) Левицький й Ельжбета Ніціхорська. Євгенія закінчила Жіночий медичний інститут у Києві. 1925 р. отримала диплом доктора всіх лікарських наук на медичному відділі Варшавського університету. Як студентка працювала на внутрішньому відділі Єврейського шпиталю в Едварда Жебровського, а потім у неврологічній клініці Казимира Ореховського. Заснувала в Друскінінкай кліматичний парк, пропагувала застосування в Скандинавії методів лікування сонцем, повітрям і рухом.

З маршалком Пілсудським пізналася навесні 1924 р., коли він перебував у відпустці в Друскінінкай. Одної ночі Пілсудський захворів, і лікарем до нього бупо направлено Левицьку. По певному часі їхнє знайомство стало дуже близьким. 16 грудня 1930 поїхали разом на португальську Мадейру.^[1][2] З невідомих причин Євгенія покинула острови раніше. Правдоподібно, по приїзді Левицької її відвідала жінка Пілсудського Александра Пілсудська.

Смерть |

27 червня 1931 р. Євгенію Левицьку знайдено неприомною в Центральному інституті фізичного виховання на варшавських Білянах.^[3] Стверджено, що вона отруїлася хімічними речовинами. Два дні по тому Левицька померла, не прийшовши до тями. Невідомо, чи то було самовбивство, чи нещасливий випадок, чи навмисне отруєння. Євгенію Левицьку було поховано на Повонзківському цвинтарі.

За життя Левицької по Варшаві ходили плітки про її роман з Пілсудським. Після смерті приятельки Маршалка преса, до того досить жорстка до Пілсудського, з невідомих причин поводилась дуже помірковано й елегантно. Особи, що зустрічали Левицьку недовго перед смертю, твердили, що вона була весела, спокійна, не мала депресійного чи розчарованого вигляду, тому скоріше не могла вчинити самовбивства.

Маршалок з'явився на її похороні як приватна особа, зайняв місце на задніх лавках костелу, але за 10 хвилин вийшов. На похороні було багато політиків Санації, між іншими, прем'єр Александер Пристор, що, як стверджує історик і публіцист Томаш Наленч, становило незвичайне явище, «зважаючи на те, що ховали звичайну лікарку, що не виконувала жодних офіційних доручень».

Джерела |

• Jerzy Chociłowski, Twardy pacjent: jak Józef Piłsudski leczył się w Druskiennikach, Polityka, 2000, № 46, с. 78-80 (польська)


• Daria i Tomasz Nałęcz, Józef Piłsudski — legendy i fakty, Młodzieżowa Agencja Wydawnicza, 1987, с. 285—288 (польська)


• 
  1943, Urbankowski, Bohdan. Józef Piłsudski: marzyciel i strateg (вид. Wydanie I w tej edycji). Poznań. ISBN 9788377854808. OCLC 899291670.  (польська)

Примітки |

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.