Йоганнес Теодор Горн Література | Навігаційне...
Народились 24 серпняНародились 1882Померли 11 грудняПомерли 1967Померли в Нижній СаксоніїБогословиБогослови ХХ століття
нім.24 серпня188211 грудня1967Бад-Бентгаймбогословреформатор
 | Цю статтю потрібно вичитати, аби виправити в ній правописні, лексичні, граматичні, стилістичні та інші мовні помилки. |
| Йоганнес Теодор Горн | |
|---|---|
| Народився | 24 серпня 1882(1882-08-24) Orsoy[d], Райнберг, Везель, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія |
| Помер | 11 грудня 1967(1967-12-11) (85 років) Бад-Бентгайм, Графство Бентгайм, Нижня Саксонія, ФРН |
| Громадянство (підданство) |  Німеччина |
| Діяльність | богослов |
| Конфесія | Кальвіністська церква |
Йоганнес Теодор Горн (нім. Johannes Theodor Horn; нар. 24 серпня 1882, Орсой — пом. 11 грудня 1967, Бад-Бентгайм) — німецький богослов-реформатор і довгий час президент колишньої Євангелічно-Реформатської церкви провінції Ганновер, яка в 1949 році була перейменована в Євангелічно-реформатську церкву північного заходу Німеччини.
Після свого посвячення в 1909 році Горн працював тюремним капеланом у Вітліху, а з березня 1913 року пастором в Нордгорні. Після початку війни в 1914 році Горн, як справжній патріот, іде до війська добровольцем. Під час служби військовим капеланом він знайомиться з сином імператора — принцом Оскаром, з яким збереже дружні стосунки до кінця життя.
З 1928 року займає пост в церковному соборі Німеччини, 1933 року обраний президентом національної церкви. На цій посаді він повинен був очолити Синод, а також представляти церкву у зовнішніх відносинах. У церковній боротьбі він дотримувався нейтральної позиції до суперінтенданта Уолтера Холлвега і виступав за співпрацю з церковними комітетами. Горн виступав проти підтримки християнами націонал-соціалістів, але старався уникати конфліктів з режимом. Один із трьох його колег по Синоду був членом НСДАП з 1933 року. Через свою готовність до компромісу Горн був ізольованим серед духівництва реформаторської церкви. Його колеги неодноразово намагалися спровокувати конфлікт, але Горн уникав їх, боячись розколу всередині церкви.
У 1946 році він пішов у відставку.
Література |
- Hannelore Braun, Gertraud Grünzinger: Personenlexikon zum deutschen Protestantismus 1919—1949. Vandenhoeck & Ruprecht; 2006; ISBN 978-3-525-55761-7; S. 116. (нім.)
- Helmut Lensing: Die Nordhorner christlichen Kirchen im «Dritten Reich». In: VHS Landkreis Grafschaft Bentheim/Studiengesellschaft für Emsländische Regionalgeschichte (Hrsg.): Nordhorn im 3. Reich (= Geschichtswerkstatt an der Volkshochschule der Stadt Nordhorn für den Landkreis Grafschaft Bentheim, Band 8; Schriftenreihe der Volkshochschule der Stadt Nordhorn, Bd. 14). Haselünne 2016 (3. überarbeitete und deutlich erweiterte Auflage), S. 202—254. (нім.)
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
