Ігла (ПЗРК) Зміст Бойове застосування | Оператори |...

Multi tool use
Переносні зенітно-ракетні комплекси СРСРПереносні зенітно-ракетні комплекси РосіїЗасоби ППО війни на сході України
Вікісховищікласифікацією МО США та НАТОросійськийрадянськийпереносний зенітно-ракетний комплексвертольотівлітаків19831971Російська ФедераціяВПС УкраїниІл-76 в Луганському аеропортуУкраїниСНД1994БолгаріюБоснію і ГерцеговинуВ'єтнамСербіюСловеніюХорватіюЧорногоріюПольщуНімеччинуФінляндіюІндіюІракМалайзіюСінгапурСиріюПівденну КореюБразиліюМексику
Це стаття про переносний зенітно-ракетний комплекс. Стаття про інструмент — Голка
Ігла | |
---|---|
![]() | |
Тип: |
Переносний зенітно-ракетний комплекс (ПЗРК) |
Походження: |
![]() |
Історія служби | |
Термін використання |
1983-досі |
Історія виробництва: | |
Виробник |
КБМ |
Вартість |
$ 60,000-80,000 (в 2003) |
Характеристики | |
Маса |
10,8 кг |
Тип і модель двигуна |
твердопаливний ракетний двигун |
Швидкість |
800 м/с (макс.), Число Маха близько 2,3 |
Запас ходу |
5,2 км |
Довжина |
1,574 м |
|
«Ігла» (індекс ГРАУ РФ — 9К38Ю за класифікацією МО США та НАТО — SA-18 Grouse («Шотландська куріпка»)) — російський/радянський переносний зенітно-ракетний комплекс, призначений для ураження низько летючих вертольотів і літаків супротивника на зустрічних й паралельних курсах в умовах впливу природних та штучних теплових перешкод. Комплекс прийнято на озброєння 1983 року.
Розробка принципово нового комплексу почалася в Коломні 1971 року. Головним розробником ПЗРК «Ігла» (9К38) було визначено КБМ МОП СРСР (головний конструктор — С. П. Непобідимий), а теплова ГСН створювалася ЛОМО МОП СРСР (головний конструктор ГСН — О. А. Артамонов). Головна мета полягала в тому, щоб створити ракету з кращою стійкістю до заходів протидії та більш високою бойовою ефективністю, аніж комплекси попереднього покоління типу «Стріла».
Зміст
1 Бойове застосування
1.1 Російсько-українська війна
2 Оператори
2.1 Ігла-1E (SA-16)
2.2 Ігла (SA-18)
2.3 Ігла-С (SA-24)
3 Примітки
4 Див. також
5 Посилання
Бойове застосування |
Російсько-українська війна |
За час збройного протистояння Російська Федерація постачила декілька десятків комплексів «Ігла» терористам[1][2]. З їх допомогою було збито кілька вертольотів та літаків ВПС України, зокрема Іл-76 в Луганському аеропорту[3].
Оператори |
«Ігла» перебуває на озброєнні армії України, країн СНД, а також з 1994 року експортується більше ніж у 30 держав, включаючи Болгарію, Боснію і Герцеговину, В'єтнам, Сербію, Словенію, Хорватію, Чорногорію, Польщу, Німеччину, Фінляндію; Індію, Ірак, Малайзію, Сінгапур, Сирію, Південну Корею; Бразилію та Мексику.
Ігла-1E (SA-16) |
Ангола
Вірменія
Болгарія
Хорватія
Куба
Еквадор
Фінляндія — під назвою ItO 86 — використовувались раніше
Грузія
Угорщина
Іран
Ірак
М'янма
Північна Корея — місцевого виробництва
Перу
Польща
Росія
Словаччина
Словенія
Сербія — місцевого виробництва
СРСР — використовувались раніше
Сирія
Україна
Боснія і Герцеговина — 20 штук
ОАЕ
В'єтнам

Згори ракета ПЗРК «Ігла», її пускова труба і рукоятка управління. Внизу елементи ПЗРК «Ігла-1» — ракета і пускова труба
Ігла (SA-18) |
Вірменія
Білорусь
Бразилія
Болгарія
Камерун — використовувалась Армією Камеруну
Єгипет
Еритрея
Фінляндія — під назвою ItO 86 — використовувались раніше
Грузія
Угорщина
Індонезія
Індія
Іран
Казахстан
Північна Македонія
М'янма
Малайзія
Мексика — Мексиканський морський флот
Марокко
Монголія
Перу
Росія
Сінгапур — Сингапурські повітряні війська
Сербія
Шрі-Ланка
Словаччина
Південна Корея
СРСР — передано країнам наступникам
Сирія — Сирійська Арабська республіка
Таїланд
Туреччина
Україна
Венесуела
В'єтнам
Зімбабве
Ігла-С (SA-24) |

Країни-оператори «Ігла-С» (SA-24)
Бразилія
Іран — можливо отримали після громадянської війни 2011 року і у Лівії.
Лівія — є фото докази, що авто зі змонтованими двійниками Ігли були на озброєнні Лівійської Армії під час Громадянська війна у Лівії 2011 року починаючи з березня 2011. 482 Ігли-С були імпортовані з Росії в 2004. Деякі з них не були пораховані в кінці війни і могли перейти до Ірану.[4][5][6]
Росія
Словенія
Венесуела
- Можливі
Індія — компанія Рособоронекспорт брала участь в міжнародному тендері на постачання систем протиповітряної оборони малого радіусу дії (VSHORAD) для індійської армії, який розпочався іще в 2012 році. Передбачалось постачання близько 5000 одиниць за $1,5 млрд. Попри те, що РОЕ запропонувала найнижчу вартість (за тендер змагались також Saab з ПЗРК RBS-70 NG та компанія MBDA з ПЗРК Mistral), вона може програти тендер через небажання передавати технології та через технічні збої зброї на випробуваннях[7].
Примітки |
↑ http://news.liga.net/photo/politics/3679384-v_luganskoy_oblasti_obnaruzhen_taynik_boevikov_s_pzrk_igla_foto.htm#1
↑ http://hi.dn.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=48850&catid=53&Itemid=149
↑ http://nbnews.com.ua/ru/news/124210/
↑ SA-24 Grinch 9K338 Igla-S portable air defense missile system
↑ Coughlin, Con (22 September 2011). Iran 'steals surface-to-air missiles from Libya'. The Daily Telegraph (London).
↑ The deadly dilemma of Libya's missing weapons
↑ Vivek Raghuvansh (2018-05-24). Even as low bidder, Russia’s Rosoboronexport may still loose air defense program in India.
Див. також |
- З 2014 на заміну «Іглі» до російської армії став надходити ПЗРК «Верба»
Посилання |
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ігла (ПЗРК) |
![]() |
Це незавершена стаття про ракетну зброю. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
97KMifB f0h,Ua2l