Храновський Василь Опанасович Зміст Біографія | Науковий...
Народились 7 жовтняНародились 1928Українські хімікиРадянські хімікиДоктори хімічних наук УкраїниДоктори хімічних наук СРСР
13 січня1936ГорлівкаУжгородського державного університетумолекулярна спектроскопіяІнституті хімії мономерів і полімерів АН УРСРІнститут органічної хімії АН УРСР
|зображення_розмір= |Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати= |Чоловік=
| Храновський Василь Опанасович | |
|---|---|
| Народився | 7 жовтня 1928(1928-10-07) (90 років) Горлівка |
| Громадянство |  СРСР →  Україна |
| Національність | Українець |
| Діяльність | хімік |
| Alma mater | Ужгородський державний університет |
| Сфера інтересів | хімія полімерів |
| Вчене звання | старший науковий співробітник |
| Науковий ступінь | доктор хімічних наук |
Василь Опанасович Храновський (нар. 13 січня 1936) - радянський, український вчений хімік, кандидат физико-математичних наук, доктор хімічних наук.
Зміст
1 Біографія
2 Науковий доробок
3 Наукові публікації
3.1 Монографія
3.2 Статті
4 Джерела
Біографія |
В.О. Храновський народився 13 січня 1936 р. в м. Горлівка Донецької області. Вищу освіту здобув у 1963 р. на фізико-математичному факультеті Ужгородського державного університету за спеціальністю молекулярна спектроскопія. Після закінчення Ужгородського державного університету працював в Інституті хімії мономерів і полімерів АН УРСР (м. Київ) на посадах інженера, старшого інженера, керівника групи прикладної спектроскопії.
У 1968 р. В.О. Храновський перейшов працювати в Інститут органічної хімії АН УРСР, де обіймав посади старшого інженера і молодшого наукового співробітника у відділі молекулярної структури і спектроскопії, там він проводив спектроскопічні дослідження будови фторвмісних органічних сполук, у тому числі α, ω - дифенілперфторполієнів. За цю роботу йому у 1973 р. присуджено науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук. У 1975 р В.О. Храновський повертається на роботу в Інститут хімії високомолекулярних сполук АН УРСР де обіймає посаду старшого наукового співробітника відділу поліконденсаційних процесів, а потім відділу олігомерів. Вчене звання старшого наукового співробітника за спеціальністю "фізика і механіка полімерів" йому присвоюється у 1980 р.
Науковий доробок |
Коло наукових інтересів Хрновського В.О. було пов’язане з вивченням взаємозв’язку між будовою молекул та їх оптичними властивостями, з дослідженням будови та властивостей високомолекулярних сполук з використанням методів УФ–, ІЧ– та ЯМР спектроскопії, з розробкою та практичною постановкою нових спектральних методик дослідження полімерів гетерогенної структури. Розвинута теорія зв’язку ІЧ–дихроїзму з орієнтацією в полімерах. На основі данних ІЧ– спектроскопії разом з результатами конформаційного аналізу, рентгенівської дифракції і калориметричних вимірювань встановлено, що при деформації сегментованих поліуретанових еластомерів руйнування доменів не відбувається. Залежно від конформації жорсткого блока деякі його фрагменти при деформації еластомеру можуть здійснити переорієнтацію, яка є наслідком зміни конформації поздовжньо орієнтованого жорсткого блока. В таких випадках можна спостерігати інверсію ІЧ-дихроїзму. На підставі спектроскопічних і кінетичних досліджень фотополімеризації олігоуретанакрилатів під дією УФ– опромінення встановлено міру пошарового твердіння полімеризаційноздатних олігомерів і світлочутливі характеристики їх композицій. За результатами цих досліджень у 1987 р. В.О. Храновський захистив докторську дисертацію "Конформаційний стан і молекулярна організація блоккополіуретанів" за спеціальністю фізика і механіка полімерів.
За науковими розробками опубліковано близько 150 наукових праць.
Наукові публікації |
Монографія |
А.Ф. Маслюк, Храновский В.А. Фотохимия полимеризационноспособных олигомеров.- Киев: Наук. думка, –1989. – 192 с.
Статті |
- 1. Khranovsky V.O. IR Dichroism and Orientation in Segmented Polyurethane-Urea Elastomers.// J.Macromol.Sci. –Phys. – 1983. – B 22 4. – P. –497–508.
- 2. Храновский В.А. Спектороскопия НПВО полимеров. Сб. Спектроскопия молекул и кристаллов. –Киев: Наук. думка, –1978. – С.169–172.
- 3. Храновский В.А. Об инверсии ИК-дихроизма в сегментированных полиуретанмочевинных эластомерах. // Докл. АН СССР. –244, №2. – 1979. – С. 408–412.
- 4. Храновский В.А. К исследованию степени ориентации полимеров по ИК – дихроизму // Высокомолекуляр. Соединения. Сер Б. –1983. – 25, –№2. – С. 96–98.
- 5. Маслюк А.Ф., Храновский В.А., Сопина И.М., Березницкий Г.К., Грищенко В.К. Исследование процесса послойной фотополимеризации// Высокомолекуляр. соединения. –1983. –25, –№ 12.–С. 2586–2593.
- 6. Маслюк А.Ф., Храновский В.А., Грищенко В.К., Липатов Ю.С. Распределение степени превращения по толщине слоя полимера при фотополимеризации композиций// Высокомолекуляр. соединения. –1986. 28, –№5. –С. 929–933.
- 7. Маслюк А.Ф., Березницкий Г.К., Храновский В.А, Сопина И.М. Синтез и свойства олигоэфируретанметиленизобутоксибензоила// Укр. хим. журн. –1992. –58, –№6. –С. 507–512.
- 8. Маслюк А.Ф. Храновский В.А., Сопина И.М., Березницкий Г.К., Керча С.Ф. Синтез и свойства олигоэфирсукцинатбензоиновых фотоинициаторов// Укр.хим. журн. – 1995. – 61, –№ 10. –С. 126–131.
- 9. Храновский В.А., Маслюк А.Ф., Остапюк С.Н. О спектральной светочувствительности полимеризующихся композиций // Доп. НАН України. –1996, –№6. – С. 121–125.
- 10. Savel'ev, Y. V., Khranovskii, V. A., Veselov, V. Y., Grekov, A. P., & Savel'eva, O. A. (2003). Specificity of the reaction of 1, 1-dimethylhydrazine with phenyl isocyanate. Russian journal of organic chemistry, 39(1), 96-98.
Джерела |
1. Інститут хімії високомолекулярних сполук НАН України 50 років 1958-2008 Київ-2008 Лебедєв Є.В. (відп. редактор)
