Крижанівський Андрій Степанович Зміст Біографія | Твори |...
Народились 2 січняНародились 1936Померли 29 листопадаПомерли 1989Поховані на Байковому кладовищіВипускники Інституту журналістики КНУ імені Тараса ШевченкаУродженці ХарковаВипускники Київського університетуУкраїнські журналістиУкраїнські гумористиМешканці будинку «Слово»Лауреати Літературної премії імені Остапа ВишніПомерли в Москві
2 січня1936Харків29 листопада1989Москваписьменник1989Степана Крижанівського2 січня1936поетаСтепана Крижанівського1959Київського університету1983Літературному інституті імені О. М. ГорькогоУкраїнському радіо«Ранок»29 листопада1989Москвілітературну премію Остапа Вишніаневризмисудиниголовного мозкуКиєвіБайковому кладовищіОстапом Вишнею
| Андрій Степанович Крижанівський | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 2 січня 1936(1936-01-02) Харків | |||
| Помер | 29 листопада 1989(1989-11-29) (53 роки) Москва | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Громадянство |  СРСР | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | письменник, журналіст | |||
| Alma mater | Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка | |||
| Мова творів | українська | |||
| Премії | Літературна премія Остапа Вишні | |||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
|Ukrcenter=
Андрій Степанович Крижанівський (*2 січня 1936, Харків — † 29 листопада 1989, Москва) — український письменник, гуморист, сатирик. Автор численних гуморесок та пародій, лауреат літературної премії Остапа Вишні (1989). Син Степана Крижанівського.
Зміст
1 Біографія
2 Твори
3 Інше
4 Література
5 Посилання
Біографія |
Народився 2 січня 1936 року в Харкові в родині поета й літературознавця Степана Крижанівського. В 1959 році закінчив факультет журналістики Київського університету. 1983 року закінчив Вищі літературні курси в Літературному інституті імені О. М. Горького.
Працював на Українському радіо в редакції «іномовлення», відповідальний секретар у журналах «Ранок» та «Україна», ведучий гумористичної рубрики «Зенітка» у журналі «Вітчизна».
Могила Андрія Крижанівського
Помер 29 листопада 1989 року у Москві, де він щойно отримав літературну премію Остапа Вишні. Смерть сталася у номері готелю від вродженої аневризми судини головного мозку, де він готувався до виступу в Колонному залі. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка №52).
Твори |
Автор гумористичних книжок:
- «Лідер опозиції» (1968);
- «Крижана усмішка» (1972);
- «Бабця з Копенгагена» (1974);
- «Гномо сапіенс» (1977);
- «Хто спалив Карфаген?» (1980);
- «Телефонна пригода» (1980);
- «Стрибок з Парнасу» (1982);
- «Інтерв'ю з колоритним дідом» (1983);
- «Концерт для скріпки з реєстром» (1985).
Інше |
Друзі й однокурсники Андрія Крижанівського — Валерій Гужва й Ігор Малишевський, які й понині є чи не єдиними його біографами. Андрій Крижанівський в дитинстві спілкувався з Остапом Вишнею. Як засвідчує сам Крижанівський, «автор цих рядків бачив і чув Павла Михайловича не раз. Збіг обставин: жили в одному під'їзді».
Література |
В. О. Жадько. Український Некрополь. Київ. 2005. ISBN 966-8567-01-3. стор. 210.
Посилання |
 | Вікіцитати містять висловлювання від або про: Крижанівський Андрій Степанович |
pilipyurik.com Полян-Пилип Юрик. Андрій Крижанівський
