Алакалуфи Зміст Територія проживання, чисельність, родичі...
Індіанці Південної АмерикиІндіанці ЧиліВогнеземельці
південноамериканськийіндіанськийвогнеземельцівЧиліМагелланової протокиБрансвікВеллінгтонаСанта-ІнесДесоласьйонметисизованихяганамонаплеменародиантропологічномумезокефалієюкавашкарПатагоніїВогняної землііспанцямиПуерто-Еденкочовимрибальствомсільського господарства
| Алакалуфи Alacaluf, Kawésqar | |
|---|---|
| Кількість | до 50 чол. (разом з метисами) |
| Ареал |  Чилі Аргентина |
| Близькі до: | ягани, она (Вогнеземельці) |
| Мова | мова кавашкар іспанська |
| Релігія | традиційні вірування |
Алакалу́фи (також відомі як алакалуф, алаквулуп або кавашкар) — південноамериканський індіанський народ, який відносять до вогнеземельців.
Зміст
1 Територія проживання, чисельність, родичі і субгрупи
2 Раса і мова
3 Історія та господарство
4 Традиційна культура
5 Джерела, посилання і література
Територія проживання, чисельність, родичі і субгрупи |
Люди алакалуф мешкають в Чилі в районі Магелланової протоки на півострові Брансвік і островах Веллінгтона, Санта-Інес і Десоласьйон.
Чисельність населення алакалуфів ніколи не була великою, число їх спільноти історично завжди були меншим за 5 тисяч чоловік — на початок XIX століття їх нараховувалося 4 тисяч чоловік. Через винародовлення вже у 20-х роках XX століття алакалуфів лише 150 чоловік.
Станом на 2006 рік було зареєстровано лише 15 чистокровних алакалуфів, ще в півтора рази більшою є група метисизованих алакалуфів.
Люди алакалуф близькі іншим вогнеземельцям — яганам і она. Тим не менше вчені нараховують традиційні племена (роди), представники яких раніше включало середовище алакалуфів: адвіліін, аксанас, власне алакалуф, кален, каукауе, еноо, лечеел, таїхатаф, єкінауере.
Раса і мова |
У антропологічному відношенні алакалуфи належать до окремої американської раси великої монголоїдної раси, що вирізняється низьким зростом, мезокефалією, пухкими губами.
Традиційна мова народу — кавашкар є ізольованою. Хоча зараз нею і доступна початкова шкільна освіта, головною проблемою лишається брак її носіїв.
Історія та господарство |
Алакалуфи населяли західне узбережжя Патагонії і Вогняної землі та прилеглі острови. Заселення цих районів, ймовірно, відбувалося з півночі приблизно від 8—6 тисячоліття до н.е.
Контакти з іспанцями почалися у XVI столітті, посилилися у XIX столітті, що призвело до поширення хвороб і вимирання вогнеземельців.
Будівництво традиційної хатини алакалуфів
В 1930-х роках алакалуфи почали селитися на острові Веллінгтона у селищі Пуерто-Еден.
Алакалуфи традиційно, до середини XX століття, були кочовим народом, що промишляв переважно рибальством. Через прив'язаність до моря, алакалуфи зрідка практикували збиральництво їстівного коріння, і зовсім не займалися мисливством, обмінюючись його продуктами з сусідніми она, тим більше не знаючи сільського господарства.
Зараз не залишилось алакалуфів, що ведуть традиційний спосіб життя.
Традиційна культура |
Для алакалуфів характерні знаряддя праці з мушель та кістки (каміння майже не використовувалося).
Традиційне житло — куполоподібна жердяна хатина.
Алакалуфи виготовляли човни з кори, після завоювання іспанцями — з дощок.
Джерела, посилання і література |
- Народы мира. Историко-этнографический справочник., М.: «Советская энциклопедия», М., 1988, стор. 46 (стаття «Алакалуф») (рос.)
Спільнота алакалуфів (англ.)
Los indios Alacalufes (o Kawésqar) (ісп.)
- Gusinde M. Die Halakwalup, Modlingen, 1974 (нім.)
Музика алакалуфів (ісп.)
- Фотогалерея
Алакалуф Ethno online (рос.)
 | Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
