Ryfujk

Мендель Маркович Хатаєвич
Народився	10 (22) березня 1893(1893-03-22) Гомель, Гомельська губернія, Російська імперія
Помер	30 жовтня 1937(1937-10-30) (44 роки) Москва, СРСР
Громадянство (підданство)	СРСР (після 1922) Російська імперія (до 1917)
Діяльність	партійний діяч
Володіє мовами	російська
Членство	Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу
Партія	КПРС і Російська соціал-демократична робітнича партія
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі?

|підпис_зображення зображення= |нагороди та премії=

Ме́ндель Ма́ркович Хатає́вич (10 [22] березня 1893(18930322), Гомель Гомельська губернія, Російська імперія  — 30 жовтня 1937, Москва, СРСР) — радянський партійний і державний діяч єврейського походження. Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) у 1925—1927 рр. Кандидат в члени ЦК ВКП(б) у 1927—1930 рр. Член ЦК ВКП(б) у 1930—1937 рр. Член ЦК КП(б)У в жовтні 1932 — серпні 1937 р. Член Оргбюро ЦК КП(б)У в жовтні 1932 — січні 1934 р. і в березні — серпні 1937 р. Член Політбюро ЦК КП(б)У в жовтні 1932 — серпні 1937 р.

Біографія |

Народився 10 (22) березня 1893(18930322) року в родині дрібного єврейського торговця в Гомелі, тепер Гомельської області, Республіка Білорусь. Здобув початкову освіту, закінчивши в 1906 році єврейську школу хедер. Склав іспити за третій клас приватної гімназії.

У жовтні 1906 — серпні 1910 р. — посильний гасового складу в Гомелі. У серпні 1910 — жовтні 1911 р. — експедитор газетної експедиції, у жовтні 1911 — вересні 1912 р. — продавець в газетному кіоску в Гомелі. У вересні 1912 — грудні 1913 р. — учень-помічник зубного техніка в Гомелі.

Член РСДРП(б) з липня 1913 року.

У січні — серпні 1914 р. — політв'язень Гомельської в'язниці. У серпні 1914 — березні 1917 р. — у засланні на поселенні в Приангарському краї та в селі Маклаково Єнисейської губернії.

У березні 1917 — січні 1918 р. — заступник голови Поліського комітету РСДРП(б) у Гомелі, член Південно-Західного обласного комітету РСДРП(б), член Президії Гомельської Ради, заступник голови Гомельського міського комітету РСДРП(б).

У січні — червні 1918 р. — голова Самарського міського комітету РКП(б), член Президії, завідувач організаційного, агітаційно-пропагандистського відділів Самарського губернського комітету РКП(б). Після зайняття міста Самари чеськими військами у червні 1918 року поранений і заарештований. У листопаді 1918 року звільнений Червоною армією.

У листопаді 1918 — серпні 1919 р. — голова Гомельського повітового комітету РКП(б). У липні 1919 — травні 1920 р. — завідувач агітаційно-організаційного відділу Самарського міського комітету РКП(б), відповідальний організатор 1-го Самарського міського районного комітету РКП(б), голова Самарського міського комітету РКП(б).

У травні 1920 року в числі інших комуністів мобілізований на Західний фронт начальником політвідділу 21-ї стрілецької дивізії 4-ї армії РСЧА. У липні — грудні 1920 р. — член Військово-революційного комітету РСР Білорусії.

У грудні 1920 — травні 1921 р. — на керівній партійній роботі в Самарському міському та губернському комітетах РКП(б).

У травні 1921 — вересні 1923 р. — відповідальний секретар Гомельського губернського комітету КП(б) Білорусії.

У вересні 1923 — червні 1924 р. — відповідальний секретар Одеського губернського комітету КП(б)У, член ВУЦВК. У червні 1924 — грудні 1925 р. — заступник завідувача організаційно-розподільного відділу ЦК ВКП(б) у Москві.

У грудні 1925 — червні 1928 р. — відповідальний секретар Татарського обласного комітету ВКП(б).

У травні — серпні 1928 р. — відповідальний секретар Організаційного бюро ЦК ВКП(б) по Середньо-Волзькій області РРФСР. У серпні 1928 — жовтні 1932 р. — відповідальний (1-й) секретар Середньо-Волзького обласного комітету ВКП(б) у місті Самарі.

12 жовтня 1932 — 29 січня 1933 р. — 2-й секретар ЦК КП(б)У. Наприкінці жовтня 1932 року призначений відповідальним за виконання хлібозаготівель в Харківській області.

29 січня 1933 — 18 січня 1934 р. — секретар ЦК КП(б)У.

Одночасно, у лютому 1933 — березні 1937 р. — 1-й секретар Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У. Вже у січні 1934 року в Дніпропетровській області почався свого роду «регіональний культ особи». Ім'ям «товариша Хатаєвича» стали назвати підприємства, колгоспи, установи, вулиці, паркі. Палац піонерів, відкритий у 1934 році в Дніпропетровську, і «центральний парк культури і відпочинку» (той, що зараз вже носить ім'я Лазаря Глоби). Навіть школярі присвячували боротьбу за найкращу успішність першому секретареві Хатаєвичу. Під гаслом «Хай живе наш вождь товариш Хатаєвич!» перший секретар все більше звикав до ролі «маленького регіонального вождя»^[1].

17 березня — 30 серпня 1937 р. — 2-й секретар ЦК КП(б)У.

9 липня 1937 року заарештований. 29 жовтня 1937 року засуджений до страти по обвинуваченню в участі в контрреволюційній терористичній організації «правотроцкістського центру» в Україні, нібито діючого під керівництвом «Польської військової організації»^[2].

30 жовтня 1937 року розстріляний у Москві і похований на Донському кладовищі.

25 січня 1956 року реабілітований .

13 січня 2010 року Апеляційний суд міста Києва, здійснивши попередній розгляд кримінальної справи № 1-33/2010, порушеної Службою безпеки України за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932–1933 роках за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 КК України, відносно генерального секретаря Центрального комітету ВКП(б) Йосипа Сталіна (Джугашвілі), члена ЦК ВКП(б), голови Ради Народних Комісарів СРСР В'ячеслава Молотова (Скрябіна), секретарів ЦК ВКП(б) Лазаря Кагановича та Павла Постишева, члена ЦК ВКП(б), генерального секретаря ЦК КП(б)У Станіслава Косіора, члена ЦК ВКП(б), голови Ради народних комісарів УРСР Власа Чубаря та члена ЦК ВКП(б), другого секретаря ЦК КП(б)У Менделя Хатаєвича, постановив закрити кримінальну справу у зв'язку зі смертю обвинувачених^[3][4].

Висловлювання |

1930 — «Місцева сільська влада потребує ін'єкції більшовицького заліза. Тому ми посилаємо вас… Викиньте свій буржуазний гуманізм через вікно і дійте, як більшовики… Ваше завдання… здобути зерно за будь-яку ціну…»

1933 — «Між селянами і нашою владою точиться жорстока боротьба. Це боротьба на смерть. Цей рік став випробуванням нашої сили і їхньої витривалості. Голод довів їм, хто тут господар. Він коштував мільйони життів, але колгоспна система існуватиме завжди. Ми виграли війну!» (Орест Субтельний, «Україна. Історія», Київ, 1993, С. 360. Сучасні українські історики ставлять під сумнів достовірність цього висловлювання, яке Орест Субтельний приписує Хатаєвичу. Уперше воно було опубліковано англійською мовою в спогадах Віктора Кравченка «Я обрав свободу», що вийшли друком у Великій Британії в 1947 році^[5]. Можливо, має місце неточний подвійний переклад з російської на англійську і з англійської на українську, у результаті чого слово куркулями (рос. кулаками) було перекладено як селянами^[6].)

Нагороди |

• 
  орден Леніна (20.12.1935)

Примітки |

Джерела |

• 
  Мовчан О. М. Хатаєвич Мендель Маркович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 363. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  


• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.


• 
  Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
  


• Біографічний енциклопедичний словник. Москва, Віче, 2000


• 
  Письмо первого секретаря Днепропетровского обкома КП(б)У М. М. Хатаевича секретарю ЦК ВКП(б) И. В. Сталину о невыполнимости плана хлебозаготовок на Украине (28.10.1932) // Архив Александра Яковлева. (рос.)
  


• 
  Докладная записка первого секретаря Днепропетровского обкома КП(б)У М. М. Хатаевича И. В. Сталину о голоде с просьбой оказать области продовольственную помощь (12.03.1933) // Архив Александра Яковлева. (рос.)
  


• Филиппов С. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — Москва, РОССПЭН, 2016. (рос.)
  


• 
  Хатаевич Мендель Маркович // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза (1898–1991). (рос.)
  

п о р Голодомор 1932—1933 років Статті за землями: Україна Кубань Казахстан Теоретичне підґрунтя Національна політика Класова теорія Марксизм-ленінізм Сталінізм Передумови Соціальна політика Перша п'ятирічка Колективізація Розкуркулення Паспортна система Законодавча база Закон про п'ять колосків Про призупинення відправки на село товарів Про поліпшення матеріального становища керівного складу районів Про ліквідацію контрреволюційних гнізд та розгром куркульських груп Методи Продзаготівля та продрозкладка Чорна дошка Депортації Терор голодом Блокада Торгзін Відповідальні Інституції ВКП(б) КП(б)У ОДПУ ДПУ Червона армія ВЛКСМ Комнезами Сільради Організатори Йосип Сталін В'ячеслав Молотов Лазар Каганович Павло Постишев Станіслав Косіор Влас Чубар Мендель Хатаєвич Панас Любченко Микола Берлін Наслідки Про Голодомор 1932—1933 років в Україні Суд над організаторами Голодомору в Україні Визнання Голодомору геноцидом Реєстри Жертви Голодомору Рятівники голодуючих Вивчення Організації Міжнародна комісія з розслідування Голоду в Україні Комісія США по Голоду в Україні Український інститут національної пам'яті Асоціація дослідників голодоморів в Україні Дослідно-освітній консорціум із вивчення Голодомору Дослідники Гарет Джоунс Лідія Коваленко Роберт Конквест Рафал Лемкін Малкольм Маггерідж Володимир Маняк Джеймс Мейс Енн Епплбом Книги 33-й: голод: Народна Книга-Меморіал Все тече Голодомор (1932—1933) — невідома українська трагедія Жнива скорботи Жовтий князь Марія Мор. Книга буття України Національна книга пам'яті жертв Голодомору Страта голодом Фільми Документальні Незнаний Голод Великий голод Жнива розпачу Закляття безпам'ятства Голодомор. Україна, ХХ століття: Технологія геноциду Окрадена земля Українська ніч 33-го Голодомор: геноцид українців у 1932—1933 роках Голодомор. Забутий геноцид Живі 33-й, свідчення очевидців Художні Повнометражні Голод-33 (1991) Поводир (2013) Гіркі жнива (2017) Гарет Джонс (2019) Короткометражні Маленьке життя (2008) Пам'ять День пам'яті жертв голодоморів Запали свічку Пам'ятники Музеї

п о р Керівники Дніпропетровської області Перші секретарі Дніпропетровського обласного комітету КПУ Володимир Чернявський (1932) · Василь Строганов (1932–1933) · Мендель Хатаєвич (1933–1937) · Натан Марголін (1937) · Дем'ян Коротченко (1937–1938) · Семен Задіонченко (1938–1941) · Георгій Дементьєв (1943–1944) · Павло Найдьонов (1944–1947) · Леонід Брежнєв (1947–1950) · Андрій Кириленко (1950–1955) · Володимир Щербицький (1955–1957) · Антон Гайовий (1957–1961) · Микита Толубєєв (1961–1963) · Микита Толубєєв (промисловий, 1963) · Олексій Ватченко (сільський, 1963–1964) · Володимир Щербицький (промисловий, 1963–1964) · Володимир Щербицький (1964–1965) · Олексій Ватченко (1965–1976) · Євген Качаловський (1976–1983) · Віктор Бойко (1983–1987) · Володимир Івашко (1987–1988) · Микола Задоя (1988–1990) · Микола Омельченко (1990–1991) Голови Дніпропетровського обласного виконавчого комітету Данило Петровський (1932) · Микита Алексєєв (1932–1933) · Іван Гаврилов (1933–1936) · Іван Федяєв (1936–1937) · Микола Нікітченко (в.о., 1937) · Костянтин Караваєв (1938–1940) · Павло Найдьонов (1940–1941, 1943–1944) · Георгій Дементьєв (1944–1947) · Іван Філіпов (1947–1952) · Микола Гавриленко (1952–1954) · Іван Юнак (1954–1961) · Микола Васильєв (1961–1963) · Микола Васильєв (сільський, 1963–1964) · Іван Яцуба (промисловий, 1963–1964) · Михайло Пашов (1964–1978) · Віктор Бойко (1978–1983) · Юрій Бабич (1983–1989) · Станіслав Стежко (1989–1991) Голови Дніпропетровської обласної ради Микола Задоя (1990–1992) · Віктор Богатир (1992–1994) · Павло Лазаренко (1994–1998) · Едуард Дубінін (1998–2002) · Галина Булавка (2002–2004) · Микола Швець (2004–2006) · Юрій Вілкул (2006–2010) · Євген Удод (2010–2015) · Гліб Пригунов (з 2015) Голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації Микола Задоя (1991–1992) · Павло Лазаренко (1992–1995) · Микола Деркач (1995–1997) · Віктор Забара (1997–1998) · Олександр Мігдєєв (1998–1999) · Микола Швець (1999–2003) · Володимир Яцуба (2003–2004) · Володимир Мелещик (в.о, 2004–2005) · Сергій Касьянов (2005) · Юрій Єхануров (2005) · Надія Дєєва (2005–2007) · Віктор Бондар (2007–2010) · Олександр Вілкул (2010–2012) · Дмитро Колєсніков (2012–2014) · Ігор Коломойський (2014–2015) · Валентин Резніченко (з 2015)