Ланівці Зміст Топоніміка | Історія | Населення | Релігія |...
Міста УкраїниІсторичні місця УкраїниНаселені пункти Лановецького районуЛанівціМіста Тернопільської областіРайонні центри Тернопільської областіНаселені пункти над Буглівкою
Тернопільській областіЛановецького району2001смтБуглівкаЖердьЖиракГориніавтошляхТ 2012Теофіполь2004легендавесілляпшеницяперепису населення 2001 рокуТимофія Басюка19441985зооботсад
| Ланівці | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||
 | |||||||
| Основні дані | |||||||
Країна |  Україна | ||||||
Регіон | Тернопільська область | ||||||
Район | Лановецький район | ||||||
| Код КОАТУУ | 6123810100 | ||||||
| Засноване | 1444 | ||||||
| Статус міста | з 17 травня 2001[1] року | ||||||
Населення | ▼ 8700 (01.01.2017)[2] | ||||||
Площа | 15 км² | ||||||
Густота населення | 579 осіб/км² | ||||||
Поштові індекси | 47402 | ||||||
Телефонний код | +380-3549 | ||||||
Координати | 49°52′00″ пн. ш. 26°05′14″ сх. д. / 49.86667° пн. ш. 26.08722° сх. д. / 49.86667; 26.08722Координати: 49°52′00″ пн. ш. 26°05′14″ сх. д. / 49.86667° пн. ш. 26.08722° сх. д. / 49.86667; 26.08722 | ||||||
Водойма | Горинь, Жирак, Жердь , Буглівка | ||||||
| Відстань | |||||||
| Найближча залізнична станція | Ланівці | ||||||
| До обл./респ. центру | |||||||
| - залізницею | 63 км | ||||||
| - автошляхами | 57 км | ||||||
| До Києва | |||||||
| - фізична | 320 км км | ||||||
| Міська влада | |||||||
| Адреса | 47402, Тернопільська обл., м. Ланівці, вул. Незалежності, 34 | ||||||
Веб-сторінка | Лановецька міська рада | ||||||
| |||||||
Ла́нівці — місто районного значення в Тернопільській області, адміністративний центр Лановецького району. Міській раді підпорядковані села Волиця, Малі Кусківці, Оришківці. До травня 2001 — смт.
Розташоване при впадінні річки Буглівка і Жердь у р. Жирак (права притока Горині), за 65 км на північний схід від обласного центру. Від міста починається автошлях Т 2012 Ланівці — Теофіполь.
Населення — 8684 особи (2004).
Зміст
1 Топоніміка
2 Історія
3 Населення
4 Релігія
5 Пам'ятки і пам'ятники
6 Підприємства
7 Некрополі
8 Соціальна сфера
8.1 Навчальні заклади
9 Відомі люди
9.1 Народилися
9.2 Навчалися
9.3 Проживали, працювали, перебували
10 Примітки
11 Джерела та література
12 Посилання
Топоніміка |
Цікава історія походження назви Ланівці. Виявляється, більшість назв населених пунктів походить від давньоруських або староукраїнських імен, імен-прізвищ чи прізвиськ.
Існує гарна легенда про походження назви Ланівці від імені-прізвиська Лань.
Давним-давно жив на світі хлопчик. Ім'я його було Лан. Уродився Лан роботящим, добрим і батьки його не були бідними. З дитинства він кохав дівчинку Оленку, а Оленка відповідала йому взаємністю.
Мати Оленки дуже не любила Лана. І ось прийшов час одружуватися. Оленка стала така гарна, як вишенька. Вирішили грати весілля. А мати Оленки все ж не хотіла, щоб її донька вийшла заміж за Лана і, підкупивши служницю, наказала їй отруїти молодих. Служниця влила отруту в кубки Лана та Оленки і вони попадали на долівку мертвими. Тут диво сталося: молоді зникли, а на тому місці, де вони лежали, виросла пшениця.
Служниця зізналася, що вона влила отруту за наказом Оленчиної матері. Тоді місцеві люди прив'язали ту нещасливу матір косою до хвоста коня і пустили його в поле. З того часу поселення, де відбулися ці події, дістало назву Ланівці.
А можливо, що перші «ланівчани», прийшовши на необжиті землі, вирубали ліс, обробили цю землю та й оселилися на «лані-рівнині» і живуть ось уже кілька століть…
Можливо також що назва, пов'язана з терміном лан — поземельна міра в шляхетській Польщі і феодальній Литві та на загарбаних ними українських землях в XIV–XVIII ст.; основне мірило феодальних повинностей залежного селянства. Назва від лан за допомогою суф. -івець (назва жителя), -івці — множина>Ланівці (ойконім).
Історія |
1444 рік - перша письмова згадка про Ланівці.
Поблизу Ланівців, в урочищі Леваді, виявлено поселення трипільської культури, знайдено бронзовий меч доби пізньої бронзи та римські монети ІІ століття. Поселення трипільської культури розміщене в урочищі Левада, виявлене у 1920-х роках. Підйомний матеріал (уламки посуду, фрагмент глиняної статуетки) зберігається в Львівському історичному музеї.
На північній окраїні міста (на березі річки Горинь) місцевими жителями неодноразово виявлялись залишки посуду Черняхівської культури та монети - срібні динарії Римської Імперії.
Час виникнення поселення невідомий. В історичних документах Ланівці як одне з великих поселень Волині вперше згадується під 1444 роком, згідно з грамотою короля Казіміра XV Ягеллончика, який надав лановецькі землі Панькові Єловицькому. А в описі Крем'янецького замку за 1545 рік — як власність Кизьминських та Єловицьких, 1565 — власність Гнєвошів-Єловицьких. Під кінець ХІХ ст. Ланівці належали родині графів Жевуських. Офіційно Ланівці отримали міські права та стали містом у 1545 році.
в 15 столітті тут споруджується невеликий замок типу укріплений двір на пагорбі між ріками Жирак і Буглівка.
1565 загін князя Олександра Вишневецького пограбував містечко.
У 1568 році власник міста Сава Єловицький перетворив оборонний двір на замок, додатково укріпивши його штучним ставом. Додаткові оборонні роботи пояснювались зростанням загрози з боку татар.
Восени 1618 року татари зруйнували замок, після чого його не відновлювали.
У 1648, 1649 і 1651 році місто захоплювали козаки Богдана Хмельницького. Очевидно в цей час існували незначні міські укріплення, які не могли бути перепоною для однієї з найбільших армій Європи, якою були козацько-селянські загони.
На місці замку у 18 столітті Михайло Єловицький спорудив цегляний палац, який за радянської влади розібрали через аварійність. У 80-і роки ХХ століття на місці палацу спорудили професійно-технічне училище, яке і зараз перебуває на замчищі.Одна із фортифікаційних оборонних стін частково збереглась.
1793 року, після другого поділу Речі Посполитої, містечко відійшло до Російської Імперії та на короткий час стало волосним центром Кременецького повіту Волинської губернії. Місто стало активно розвиватись. В подальшому до 1920 року Ланівці належали до Білозорецької волості Кременецького повіту Волинської губернії.
Від початку 19 ст. в дерев'яній каплиці (знищена за радянських часів) зберігалася чудотворна ікона Матері Божої Лазенківської (за переказами, вивезла на Дон графиня Демидова).
1841 згорів майже весь єврейський квартал містечка (129 буд.).
1870 в Ланівцях діяли церква, костьол, 2 синагоги, 3 підприємства, 5 торгівельних закладів, млин (зберігся до наших днів), від 1874 — народне училище, пивна єврея Брімера, нащадки якого виділили кошти на благоустрій меморіалу розстріляним нацистами євреям (про що свідчить відповідний вказівний знак). В м.Ланівці розташований ряд підземних ходів, які пролягають від будинку по вул.Незалежності, 16 (бар "Калина", ближче до магазину "Побутова техніка") до пам"ятника князю Володимиру Великому, де розгалужується до сучасного будинку культури (колишня синагога) та будівлі Лановецького районного військового комісаріату.
У кінці 19 століття тричі на рік у Ланівцях відбувалися ярмарки.
На поч. 20 століття Ланівці — один із центрів торгівлі на Волині.
1915 для військових потреб прокладено залізничну колію Тернопіль-Шепетівка.
У травні-червні 1919 року в Ланівцях розташовувався корпус січових стрільців армії УНР (після прибуття в обід 28.05.1919 року в м.Кременець командувача армії УНР отамана Василя Тютюника останній видав наказ військам УНР перейти у наступ на більшовиків після відступу із м.Дубно з метою подальшого виходу військ на лінію фронту Проскурів-Шепетівка та з метою збільшення площі території на якій можливо провести мобілізацію жителів до лав армії УНР. В цей час, після 28.05.1919 року, корпус січових стрільців УНР займає Ланівці та діє по лінії фронту Старокостянтинів-Ланівці).
2 червня 1919 р. під Ланівцями Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР розгромив частину з 2-ї Таращанської бригади військ Росії. Було захоплено пів-сотні полонених, 2 гармати та 2 важкі скоростріли.
На початку червня 1919 війська ЧА розстріляли близьуо 50 бійців армії УНР; на місці їх поховання насипана могила з хрестом (відновлено 1991). Відбувається перша окупація міста більшовиками.
20 вересня 1920 Ланівці захопили війська Польщі. В цьому ж році Ланівці стають центром ґміни. Розпочинаються утиски українських селян поляками. Здійснюється заборона публічного розміщення українського герба (тризуб).
Діяли «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар», «Союз українок» та інші товариства.
У 20-ті роки 20 століття в Ланівцях діяв Лановецький повітовий суд, у Вишгородку - міський суд із судовим приставом. Матеріали та справи щодо діяльності даних судів зберігаються у Тернопільському обласному архів (1.17.2.Ф.19). Відомості про наявність у цей час в місті нотаріуса відсутні. Водночас, у м.Вишгородку у цей час свою діяльність здійснював нотаріус Геллерт.
До початку ДСВ у центральній частині міста проживали переважно євреї (сучасна вулиця Грушевського).
17 вересня 1939 містечко зайняли війська ЧА. Від січня 1940 Ланівці — райцентр.
2 липня 1941 — 6 березня 1944 — під німецько-нацистською окупацією. У серпні 1942 німецько-нацистські війська розстріляли понад 3500 місцевих євреїв; на місці їх поховання споруджено меморіальний знак (1982, скульптор Р. Білик). Поряд із меморіалом розташований єврейський цвинтар. Також в місті, на сучасній вулиці Незалежності, розташований польський цвинтар із значною кількістю підземних склепів. Поряд із ним розташований Лановецький яр – місце масового захоронення загиблих борців за волю України, яких розстріляно більшовиками у 40-х – 50-х рр. ХХ ст.
Під час Другої Світової війни Ланівці були окуповані німецькими військами.
Активну участь Ланівчани приймали у діяльності УПА. Зокрема, систематично проводились відповідні акції проти більшовиків. Так,17.10.1944 року на ділянці залізниці Красносільці-Ланівці і Ланівці-Ляпасівка бандерівці спалили 6 з/д мостів, спалили станцію Куськівці із всією станційною апаратурою та казарму для з/д працівників. Вбито начальника станції п.Фоменка. Повстанці забрали із собою стрілочників Віктюка і Картюка, зняли 22 прольоти проводу.
1956 року Ланівцям присвоено статус селища міського типу.
У 1989 году чисельність населения становила 9318 человек.
У 1991 році після завершення радянської окупації українських земель Ланівці увійшли до складу незалежної Української держави.
В 2001 році Ланівці отримали статус міста.
Станом на 01.01.2013 року чисельність населення становила 8752 особи.
Після початку АТО у 2014 році (фактично україно-російської війни) жителі Лановець стали до лав Збройних Сил України та захищають нашу державність від окупаційних військ російського агресора.
За післявоєнні роки містечко відбудувалось. Виріс новий цукровий завод, промкомбінат, фабрики гумових іграшок, олійний завод, 3 елеватора. Споруджено середню школу, будинок культури, кінотеатр, лікарню, зооботанічний сад.
Населення |
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення міста був таким[3]:
| Мова | Число ос. | Відсоток |
|---|---|---|
українська | 98,7 | |
російська | 1,13 | |
білоруська | 0,05 | |
молдовська | 0,05 | |
вірменська | 0,01 | |
грецька | 0,01 |
Релігія |
Церква Покрови Пресвятої Богородиці
Є церкви:
- Покрови Пресвятої Богородиці (1816) — УПЦ КП;
- Івана Богослова — УПЦ КП;
- Покрови Пресвятої Богородиці — УГКЦ;
- Святого Пантелеймона — УАПЦ;
- Кирила і Мефодія — УПЦ;
- каплиця (1992, розписав Богдан Ткачик),
Християнський Центр «Небеса» http://heavens.com.ua/.
Також збереглися залишки костьолу Вознесіння Пресвятої Марії (1857, мурований).
Пам'ятки і пам'ятники |
Пам'ятник Володимирові Великому, 2007
Пам'ятний знак «Декларація місту»
Споруджено меморіальний комплекс землякам, полеглим у німецько-радянській війні (1985, архітектор І. Остапчук), пам'ятники Борцям за волю України (1996), Володимирові Великому (2001, скульптори обох — В. Садовник).
Встановлена пам'ятна таблиця на честь Тимофія Басюка.
Також у місті знаходиться єврейський некрополь з похованням 3587 євреїв, котрі були розстріляні гітлерівцями під час Другої світової війни. На місці поховання встановлено пам'ятний знак[4]
Підприємства |
Некрополі |
При визволенні Ланівців у березні 1944 р. загинуло 68 радянських бійців і офіцерів, які були поховані у братській могилі на території містечкового парку. З 1985 р. їх останки перенесені на північну сторону містечка, напроти цвинтаря, там створено меморіальний комплекс — скульптурно-архітектурну композицію, в яку входять скульптура воїна на постаменті, зигзагоподібна стела з червоного мармуру з прізвищами, пілони-штики[5].
"Лановецький яр" - місце захоронення загиблих воїнів УПА, членів ОУН, які загинули у боротьбі з комуністичним режимом 1944-1952 рр.
Соціальна сфера |
Діють поліклініка, районна лікарня, чотири аптеки, три бібліотеки, кінотеатр «Супутник» (недіючий), ДЮСШ, Будинок дитячої та юнацької творчості, територіальний центр для самотніх і перестарілих громадян; є зооботсад.(БУВ ! наразі він недіючий)
Навчальні заклади |
Школи:
- НВК «Лановецька загальноосвітня школа № 1 І-ІІІ ступенів»-ліцей ім. Юрія Коваля
- Лановецька загальноосвітня школа № 2 І-ІІІ ступенів
- Лановецька філія Державного навчального закладу «Тернопільський професійний коледж з посиленою військовою та фізичною підготовкою»
- Комунальна установа «Лановецька районна дитяча музична школа»
- три дошкільних заклади.
Окрім того є 2 Будинки культури.
Відомі люди |
Народилися |
- громадський діяч, меценат Борис Дідик,
народний артист України Тамара Дідик[6]
- поетеса, журналістка, член Національної спілки письменників України Зоряна Степанівна Замкова
Навчалися |
- письменники Богдан Мельничук, Василь Фольварочний, вчений-астрофізик Іван Климишин, футболіст Олег Ящук[7] навчався в ДЮСШ м. Ланівці.
Проживали, працювали, перебували |
- Служив релігійний діяч о. Микола Малюжинський,
- проживала літератор, громадська діячка Софія Буняк,
- перебували поет Євген Маланюк та інші.
Примітки |
↑ Рішення Верховної Ради України:Віднести селище міського типу Ланівці Лановецького району Тернопільської області до категорії міст районного значення.
↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область
↑ [Про єврейське питання заговорили і у Ланівцях http://zz.te.ua/pro-jevrejske-pytannya-hovoryly-u-lanivtsyah/] // За Збручем.
↑ Богдан Андрушків. «Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили», Тернопіль, «Підручники і посібники», 1998
↑ Б. Мельничук, Г. Чернихівський. Дідик Тамара Сопронівна / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 499. — ISBN 966-528-197-6.
↑ Олег Ящук: Можливо, завершу кар'єру
Джерела та література |
В. В. Головко. Ланівці // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 41. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Т. І. Беля. Ланівці // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2016. — ISBN 944-02-3354-X.пошук онлайн
Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. — Т. 2. — Вінніпег, 1986. — С. 9-10.
Басюк Г., Канделюк І. Ланівці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 316—317. — ISBN 966-528-199-2.
Łanowce, mko // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1884. — T. V : Kutowa Wola — Malczyce. (пол.). — S. 585. (пол.)
Посилання |
 | У Вікісловнику є сторінка ланівці. |
- Ланівці на карті
- Фото та відео м. Ланівці
- Сайт мисливців м. Ланівці
- Вірші та пісні про Ланівці
| ||||||||
Міста і смт Тернопільської області
| |||||
| ||||||||
 | Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
