Ryfujk

Толубєєв Андрій Юрійович
Народився	30 березня 1945(1945-03-30) Ленінград, Російська РФСР, СРСР[1]
Помер	7 квітня 2008(2008-04-07)[2](63 роки) Санкт-Петербург, Росія[1] рак підшлункової залози
Поховання	Літераторські мостки
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	актор, письменник, драматург
Alma mater	Військово-медична академія імені С. М. Кірова (1969), Російський державний інститут сценічних мистецтв і Saint Petersburg Lyceum 239[d]
Батьки	Yuri Tolubeyev[d] Тамара Альошина[d]
IMDb	nm0866262
Нагороди та премії

Толубєєв Андрій Юрійович  (1945—2008) — радянський, російський актор театру і кіно, літератор, телеведучий. Народний артист Росії (1991). Лауреат Державної премії Росії (2000, 2004).

Життєпис |

Народ. 30 березня 1945 р. в Ленінграді в родині акторів Ленінградського театру драми ім. О.С. Пушкіна Ю. В. Толубєєва та Т.І. Альошиної. Закінчив Військово-медичну академію імені С.М. Кірова (1969, факультет авіаційних лікарів) і Ленінградський державний інститут театра, музики і кінематографа (1975).

З 1975 року і до кінця своїх днів служив у Великому драматичному театрі ім. Г. Товстоногова, де зіграв більше сорока ролей^[3].

Знімався в кіно і телесеріалах (всього близько ста картин)^[4], Дебютував в головній ролі у фільмі «Ще можна встигнути» (1974).

Граф в українських фільмах: «Холодний березень» (1987, Шиленко), «Гу-га» (1989, капітан Володимир Правоторов), «Містифікатор» (1990), «Тарганячі перегони» (1993) тощо.

Багато працював на дублюванні і озвучуванні кінострічок. Також був ведучим циклів передач на російському телеканалі «Культура»: «1825 рік. загадки міжцарів'я», «Ісаакіївський собор», «Малі музеї Петербурга», «Немає пощади нікому …», «Вітчизна і долі», «Петербург. Час і місце».

Помер 7 квітня 2008 року після важкої хвороби. Похований у некрополі «Літераторські мостки» на Вовківському кладовищі в Санкт-Петербурзі^[5].

Пам'ять |

У 2010 році, в пам'ять про народного артиста Росії Андрія Толубєєва, заснована премія його імені. Премія присуджуватиметься за значний внесок у розвиток сучасного театру і сучасної драматургії^[6].

Сім'я |

• Дружина — Толубєєва (Марусяк) Катерина Дмитрівна (1955 р.н.). Заслужена артистка Росії. Закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого у 1978 році. У 1978–1986 роках — акторка Львівського театру ім. Заньковецької. З 1986 року — в трупі Великого Драматичного Театру ім. Г. А. Товстоногова (Санкт-Петербург)^[7][8].


• Дві дочки — Єлизавета і Надія.

Вибрана фільмографія |

• 
  «Ще можна встигнути» (1974, Слава Карасьов)


• 
  «Тростинка на вітрі» (1980)


• 
  «Два довгих гудки в тумані» (1980, Гусаков)


• 
  «Сльози крапали» (1982, Толік Бобильов)


• 
  «Довга дорога до себе» (1982)


• 
  «Серед білого дня...» (1983)


• «Відлуння далекого вибуху» (1983)


• «Запобіжний захід» (1983)


• 
  «Тьотя Маруся» (1985, чоловік Марусі)


• «Кримінальний талант» (1985, фільм-спектакль, Сергій Георгійович Рябінін)


• 
  «Одного разу збрехавши...» (1987)


• 
  «Убити дракона» (1988, капелюшник)


• 
  «Жінки, яким пощастило» (1989)


• 
  «Ребро Адама» (1990, реж. В. Криштофович)


• «Чернов/Chernov» (1990, Гліб Віталійович Іванов; реж. Сергій Юрський)


• 
  «Війна на західному напрямку» (1990, тс, Олексій Олексійович Рукатов)


• «Кроки імператора» (1991, барон Аракчеєв)


• 
  «Діна» (1991)


• 
  «Мій найкращий друг — генерал Василь, син Йосипа» (1991, Толик Шустров)


• 
  «Цар Іван Грозний» (1991, Борис Годунов)


• 
  «Виховання жорстокості у жінок і собак» (1992, Спірін)


• 
  «Лабіринт любові» (1993)


• 
  «Повінь» (1993)


• 
  «Рокові яйця» (1995, за повістю Булгакова; Олександр Семенович Рокк)


• 
  «Агент національної безпеки» (1998—2004, тс, Іван Іванович Тарасов, генерал)


• 
  «Бандитський Петербург. Фільм 1. Барон» (2000, тс, Ващанов, підполковник)


• 
  «Бандитський Петербург. Фільм 2. Адвокат» (2000, тс, Ващанов, підполковник)


• 
  «Бандитский Петербург. Фильм 3. Крах Антибиотика» (2001, тс, Ващанов, підполковник)


• 
  «Ключі від смерті» (2001 тс)


• 
  «Бандитський Петербург. Фільм 5. Опер» (2003, тс, Ващанов, підполковник)


• 
  «Ключ від спальні» (2003, реж. Ельдар Рязанов)


• 
  «Диверсант» (2003, тс, генерал)


• 
  «Іванов і Рабинович» (2003, тс)


• 
  «Єсенін» (2003, тс, генерал КДБ)


• 
  «Андерсен. Життя без любові»(2006, реж. Ельдар Рязанов; Вульф)


• «Капітанові діти» (2006, тс)


• «Маскарад» (2006, фільм-спектакль, Євген Олександрович Арбенін)


• 
  «Сонька — Золота ручка» (2007, тс)


• «Гоголь. Портрет загадкового генія» (2008, км)


• 
  2008 — «Адмірал» — віце-адмірал Микола Ессен
  


• «Я повернуся» (2009, Петро Васильович)


• 
  (рос.) «Адмиралъ» (2009, віце-адмірал М. Ессен — озвучив В. Долінський)

Примітки |

Література |

• Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998, — С.756;


• Кинословарь. Т. З. СПб., 2001. — С.227-228.

Посилання |

• 
  Толубєєв Андрій Юрійович на сайті IMDb (англ.)
  


• Сайт пам'яті Андрія Толубеева (рос.)
  


• Фільмографія на kino-teatr.ru (рос.)