Варшавська битва (1920) Зміст Передумови | Наслідки битви | У...
Битва над ВедрошеюБитва при ДобриничахОблога СмоленськаБитва при КлушиніОблога МосквиОблога МосквиОблога СмоленськаОблога СмоленськаБитва під ШкловомОхматівська битваБитва під ПолонкоюБитва на БасіБитва під ЛюбаромБитва під ЧудновимОблога ГлуховаБитва на БерезиніБитва під ГроховомБитва під ОстроленкоюБитва під БоремлемШтурм ВаршавиБій під Мирополем
Російсько-українські битвиБитви РРФСРБитви в ПольщіБитви XX століттяБитви Радянсько-польської війниУкраїнсько-радянські битвиКонфлікти в 19201920 у ПольщіСерпень 1920Битви УНРІсторія Варшави
Українська Народна Республіка1325 серпня1920Радянсько-польської війни 1919—1921 роківПольська Республікавійськам Радянської РосіїУНРЮзефа ПілсудськогоДиректорія УНРСимон ПетлюраУНР22 квітня1920Варшавський договір між Польщею і УкраїноюУНР177224 квітня19201920Армії УНРОлександр УдовиченкоРККАЗбручУНРДжордж Керзон11 липня1920Лінії КерзонаРКП(б)8 липня1920Галицький революційний комітетВолодимир Затонський15 липня1920Галицький революційний комітетГалицької Соціалістичної Радянської Республіки19 липня1920РКП(б)Фелікс Дзержинський23 липня1920Тимчасовий революційний комітет ПольщіЮліан Мархлевський12 серпня25 серпня1920Юзефа Галлера16 серпня1920Львів1-шу кінну армію Будьонного30 серпня19206-та Січова дивізія УНРГенерал-хорунжогоМарка Безручка1-ї кінної арміїЗамостямМорська піхота УНРВМС УНРМихайла БілинськогоЗамостямМ. Тухачевського12 жовтня192018 березня1921Ризьку мирну угодуПоліссяЛіги НаційПаризької конференції25 червня191921 листопада1920Збруч
| Варшавська битва | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
Польсько–радянська війна | |||||||
 | |||||||
Координати: 52°18′ пн. ш. 20°49′ сх. д. / 52.300° пн. ш. 20.817° сх. д. / 52.300; 20.817 | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Польська Республіка
|  Російська РФСР | ||||||
| Командувачі | |||||||
 Юзеф Пілсудський Симон Петлюра Едвард Ридз-Смігли Владислав Сікорський Тадеуш Розвадовський Юзеф Галлер Михайло Омелянович-Павленко Леонард Скерський Болеслав Роя Францішек Латинік | Михайло Тухачевський Семен Будьонний Йосип Сталін Гая Гай Олександр Єгоров Сергій Каменєв Олександр Шуваєв Володимир Лазарович Тихон Хвесін Август Корк Микола Соллогуб | ||||||
| Військові сили | |||||||
| 113,000–123,000[1] Включаючи 14,000 вояків Армії УНР[2] | 104,000–140,000[1] | ||||||
| Втрати | |||||||
| 4,500 вбитих 22,000 поранених 10,000 зниклих[1] Загалом: 36,500 | 15,000–25,000 вбитих, поранених або зниклих 65,000–66,000 полоних 30,000–35,000 Інтернувано в Східну Прусію[1][3] Загалом: 110,000–126,000 | ||||||
Варша́вська би́тва («Диво на Віслі», 13—25 серпня 1920) — вирішальна битва Радянсько-польської війни 1919—1921 років, у результаті якої Польська Республіка зуміла відстояти свою незалежність, завдавши поразки військам Радянської Росії. Союзником польських військ у цій битві виступили українські військові з'єднання УНР.
Зміст
1 Передумови
1.1 Оборона Замостя
2 Наслідки битви
3 У масовій культурі
4 Примітки
5 Література
6 Посилання
Передумови |
У січні 1920 року Польща взяла участь у конференції балтійських країн. Однак досягти угоди про зміцнення зв'язків та співробітництва не вдалося. У розпорядженні Юзефа Пілсудського залишався єдиний можливий союзник — Директорія УНР, армія якої зазнала поразки від більшовиків. Симон Петлюра перебував у безвихідній ситуації на території Польщі і міг розраховувати тільки на поляків. З травня 1919 року почались таємні перемовини з представниками УНР щодо умов польсько-українського союзу[джерело?]. Перемовини між представниками УНР та Польщі тривали до середини квітня 1920 року.
Лінія фронту у серпні 1920 року
Перемовини відбувалися під постійним тиском поляків. Коли Симон Петлюра не погодився на польські умови, його разом з міністрами заарештували й протримали 24 години. 22 квітня 1920 року було підписано Варшавський договір між Польщею і Україною. Польща визнавала за УНР територію до кордонів 1772 року, західноукраїнські землі ж відходили до Польщі[4]. 24 квітня 1920 року між представниками Військового міністерства Польщі та Урядом Симона Петлюри була підписана Військова конвенція між Польщею та Україною, як додаток до Варшавського договору. Згідно з Конвенцією, польські та українські війська повинні були діяти спільно як союзні армії. У випадку польсько-українських дій проти радянських військ на території Правобережної України військові операції мали проводитись під керівництвом польського командування.
Початок Варшавської битви
Польський контрнаступ
Вже у квітні-травні 1920 року українсько-польські війська почали швидко просувались вглиб українських земель, а на початку травня увійшли до Києва. Поляки не поспішали віддавати зайняті українські землі урядові УНР і поводились на них не набагато краще за більшовиків. Ось що писав генерал-поручник Армії УНР Олександр Удовиченко про поляків:
| « | Українське населення повітів, зайнятих польськими військами, заскочене швидким розвитком політичних подій, підозріло ставилося до приходу поляків. Сотні більшовицьких агітаторів пускали чутки про наміри поляків відібрати від селян колишні панські землі, про повернення власників до своїх маєтків, про контрибуції, що мусять селяни заплатити за зруйноване панське господарство та ін. З другого боку, польські війська поводилися з населенням, як у завойованій країні. Відбувалися самочинні безконтрольні реквізиції збіжжя, цукру, фуражу, коней і худоби. Скарги населення залишалися без наслідків, а це призвело до напружених взаємовідносин між українцями й поляками[5]. | » |
Польсько-українські війська невдовзі були зупинені. Більшовики піддягнули значні сили, зокрема й 1-шу Кінну армію Будьонного, й розпочали контрнаступ. РККА почала швидко просувалась на захід. На початку липня більшовики вийшла до річки Збруч, на кордон між УНР та Польщею, а наприкінці липня більшовики вийшли безпосередньо на польську територію.
Лорд Джордж Керзон 11 липня 1920 року вручив ноту радянським представникам у Великій Британії. У ноті була пропозицією зупинити більшовиків на лінії Гродно–Брест–Рава-Руська-Перемишль, на так званій Лінії Керзона[6]. Проте більшовики цю ноту відхилили.
Оргбюро ЦК РКП(б) сформовало 8 липня 1920 року в Києві Галицький революційний комітет. Його головою був призначений Володимир Затонський. Вже 15 липня 1920 року Галицький революційний комітет проголосив створення Галицької Соціалістичної Радянської Республіки (ГСРР)[7].
19 липня 1920 року Оргбюро ЦК РКП(б) створило Польське бюро ЦК РКП(б), керівником був призначений Фелікс Дзержинський, поляк за походженням. 23 липня 1920 року в Смоленську було сформовано маріонетковий Тимчасовий революційний комітет Польщі, який повинен був взяти влади у Польщі, після взяття Варшави. Головою Тимчасового революційного комітету Польщі був призначений комуніст Юліан Мархлевський Зі Смоленська ТРК Польщі переїжав у Білосток.
12 серпня — 25 серпня 1920 року розгорнулась масштабна Варшавська битва, яка увійшла в історію під назвою «Диво на Віслі». Основний тягар оборони Варшави лежав на армії Північного фронту генерала Юзефа Галлера. У кровопролитних оборонних боях за Радзимін, Зєльонку та Оссув поляки знекровили противника. Юзеф Пілсудський зібрав на південний схід від Варшави групу свіжих частин, у складі п'яти дивізій піхоти і бригади кавалерії, та 16 серпня 1920 року з-над річки Вєпш вдарив у фланг наступаючих армій Західного фронту під командуванням Тухачевського. Протягом кількох тижнів поляки розгромили між Віслою та Німаном кілька червоних армій.
Більшовики зрозуміли, що їм важко вести наступ одночасно на Варшаву та Львів, тому перекинули 1-шу кінну армію Будьонного на варшавський напрямок. 1-ша кінна армія Будьонного мала рухатись через Замостя, Люблін у тил контратакуючих дивізій Пілсудського.
Оборона Замостя |
Саме у період з 19 до 30 серпня 1920 року 6-та Січова дивізія УНР під командуванням Генерал-хорунжого Марка Безручка відбивала атаки 1-ї кінної армії Будьонного під Замостям. Безручко командував залогою міста Замостя, до якої входили: 6-та Січова дивізія, 31-й польський полк та 2 етапових курені. Всього — 3200 багнетів, 200 шабель, 12 гармат та 3 бронепотяги[8]. Морська піхота УНР міністра ВМС УНР Михайла Білинського стала під Замостям тією фортецею, яку не могли здолати війська М. Тухачевського. Під час тих боїв Білинський постійно знаходився в діючій армії зі своєю дивізією морської піхоти.
Атаковані з півдня і заходу більшовики були змушені перейти прусський кордон, частина військ відступила на схід.
Наслідки битви |
Польські окопи під Мілосною, серпень 1920
Після Варшавської битви більшовики змушені були піти на перемовини з Польщею. За наслідками перемовин між Російською Соціалістичною Федеративною Радянською Республікою та Українською СРР з одного боку, і Польщею, з іншого, на вимогу більшовиків до складу делегації Польщі не було допущено делегатів від Уряду УНР[9], 12 жовтня 1920 року в Ризі підписано радянсько-польське перемир'я, а 18 березня 1921 року — Ризьку мирну угоду[10].
Згідно з угодою більшовики визнавали за Польщею входження до її складу західнобілоруських земель до рік Двіни і Березини та західноукраїнських теренів у районі Полісся. Стосовно галицьких земель, більшовики погоджувались з їх міжнародно-правовим статусом як підмандатної території Ліги Націй з тимчасовим управлінням Польщею, затвердженим Верховною Радою Паризької конференції 25 червня 1919 року. На сході Галичини польські повноваження тимчасового зверхника мали за межу річку Збруч.
Під час польсько-радянської війни 1920 року українська сторона надала суттєву військо-політичну допомогу Польщі та зарекомендувала себе як надійного партнера. Завдяки грамотним тактичним діям українського командування Армії УНР, героїзмові та звитязі рядових військових, вдалося не просто зупинити більшовицьке просування на захід та відвернути трагедію під Варшавою, але й, в ґрунті речі, зірвати більшовицькі плани «всесвітньої революції».
Після підписання сепаратної Ризької угоди, українські дивізії було залишено напризволяще поляками під Проскуровом та Кам'янцем-Подільським. Не витримавши більшовицького наступу, українські війська перейшли 21 листопада 1920 року Збруч і були інтерновані поляками в таборах у Каліші, Александрові Куявському та інших містах[11]. Так поляки віддячились своїм українським союзникам, які допомогли врятувати Варшаву від більшовиків.
У масовій культурі |
- Кінематограф
1921 — «Диво над Віслою», Польща, режисер Річард Болеславський;
2011 — «Варшавська битва. 1920», Польща, режисер Єжи Гофман.
Примітки |
↑ абвг Szczepański, Janusz. Kontrowersje Wokół Bitwy Warszanskiej 1920 Roku (Controversies surrounding the Battle of Warsaw in 1920). Mówią Wieki (pl). Архів оригіналу за 2008-05-14. Процитовано 2008-05-12.
↑ Європа повинна пам'ятати: вояки УНР у 1920 році рятували її від комунізму
↑ Soviet casualties refer to all the operations during the battle, from the fighting on the approaches to Warsaw, through the counteroffensive, to the battles of Białystok and Osowiec, while the estimate of Red Army strength may be only for the units that were close to Warsaw, not counting the units held in reserve that took part in the later battles.
↑ Варшавський договір УНР з Польщею та його наслідки
↑ Україна у війні за державність. Історія організації і бойових дій Українських Збройних Сил 1917-1921. Олександр Удовиченко
↑ Історія дипломатичних відносин у XX сторіччі.
↑ Народження країни. Від краю до держави.
↑ Оборона Замостя. Оборона Дністра. Україна у війні за державність. Історія організації і бойових дій Українських Збройних Сил 1917—1921. Олександр Удовиченко
↑ Мирна конференція в Ризі між Польщею та Совєтами. Перспективи. Наміри Української Армії відновити бойові дії. Заключення миру між Польщею й Совєтами. Україна у війні за державність. Історія організації і бойових дій Українських Збройних Сил 1917—1921. Олександр Удовиченко
↑ РИЗЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР МІЖ РСФРР І УСРР ТА ПОЛЬЩЕЮ 1921, Ризький мирний договір між РСФРР, Білоруською СРР і УСРР та Польщею 1921
↑ Обеззброєння Української Армії. Табори інтернування. Історія організації і бойових дій Українських Збройних Сил 1917—1921. Олександр Удовиченко
Література |
Зашкільняк Л. О., Крикун М. Г. Історія Польщі: від найдавніших часів до наших днів / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка; Ін-т іст. досліджень; Центр іст. полоністики. — Львів, 2002. — C. 442.
Макарчук С. А. Українська республіка галичан: Нариси про ЗУНР — Львів: Світ, 1997. — 192 с.
Красівський О. ЗУНР і Польща: політичне і воєнне протиборство (листопад 1918 — липень 1919 рр.) / НАН України. Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича. — Львів, 1999. — 43 с.
Литвин М. Українсько-польська війна 1918—1919 pp.: Монографія. — Львів: Світ, 1998. — 488 с.
Ярема Я. Над Сяном. Листопадові дні 1918 року в Перемишлі: Події і роздуми / Упоряд. С. Яреми; Післямова М. Литвина; НАН України. Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича, Львів. — Львів, 1997. — 96 с.- Polska i Ukraina: Sojusz 1920 roku i jego następstwa: Materiaіy z konf. nauk., Toruń, 16-18 list. 1995 r. / Nauk. red.: Z. Karpus, W. Rezmer, E. Wiszka. — Toruń, 1997. — 562 s.
Дильонгова Г. Історія Польщі 1795—1990. — К.: Києво-Могилянська академія, 2007. — C. 111.
Лісевич І. У відблиску польських багнетів: Життя Києва під час перебування в ньому польських військ (травень — червень 1920 р.) / НАН України. Ін-т історії України; Відп. ред. С. В. Віднянський. — Київ, 2002. — 220 с.
Прушинський М. Драма Пілсудського. Війна 1920 / Відп. ред. В. П. Вєдіна; Пер. з пол.: В. В. Булгаков, В. П. Вєдіна. — Київ: Лібра, 1997. — 335 с., [16] арк. іл.
Посилання |
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Варшавська битва (1920) |
- Радянсько-польська війна та Україна
- Janusz Szczepański (Mówią wieki): Kontrowersje wokół Bitwy Warszawskiej
- Magazyn Historyczno-Kulturalny Histmag: Bitwa warszawska na tle działań służb specjalnych
- Opis Bitwy Warszawskiej i kontrowersje dotyczące autora polskiego zwycięstwa
- Варшавська битва. 1920 (Bitwa Warszawska 1920). Все про фільм
| ||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||
