Стихомітія Психологізація дискурсу | Семантичні інверсії...
ТеатрТеатрознавствоТеатральна термінологія
старогрецькомутеатрахкласичну епохудіалогтирадп’єсипротаґоністамиконфліктуобраздіалогперсонажаглядача
Стихомітія (старогрец. stikos «вірш» і mythos «оповідь» ) – це миттєвий вербальний взаємообмін між двома персонажами (декілька віршованих рядків чи фраз, один віршований рядок, ба навіть два-три слова), найчастіше в особливо драматичний момент дії. Стихомітію використовували у старогрецькому та римському театрах. У класичну епоху (XVI-XVII ст.) він користувався певним успіхом в емоційні моменти п’єси. Цей діалог приносив не менший успіх, коли переростав в очевидний засіб нехтування риторичною організацією тирад. У натуралістичній драмі і т. зв. психологічному театрі він часто вживаний технічний засіб, що достеменно вписується в ключовий момент добре скроєні п’єси.
Психологізація дискурсу |
Стихомітія справляє враження вербальної дуелі між протаґоністами у розпалі конфлікту. Створює промовистий образ суперечності дискурсів і поглядів та вказує на момент появи в дуже строгій дискурсній структурі тирад емоційного, неконтрольованого й підсвідомого елементу.
Семантичні інверсії |
Кожен діалог вводить поперемінно «я» і «ти», до того ж правило гри вимагає паузи у мові одного персонажа, поки не перестане говорити його співрозмовник. Співрозмовники пов’язані єдиною темою і ситуацією процесу висловлювання, що тримає їх разом удвох, кожної миті загрожуючи вплинути на тему. Кожен співрозмовник несе в собі свій власний семантичний контекст: не можна ніколи напевно передбачити, що нового скаже співрозмовник, адже діалог – це послідовність контекстуальних розривів. Що коротший виступ співрозмовника, то більша ймовірність різкої зміни контексту. Таким чином, стихомітія – це справді драматичний момент п’єси, оскільки все, як нам видається, можна висловити, а суспенс глядача (а також кожного співрозмовника) зростає відповідно до жвавості словесного обміну між ними. Стихомітія – це вербальний образ сутички між контекстами, персонажами та поглядами. Як повноцінний дискурс (інтенсивний, гіпердраматичний) і водночас пустослівний(оприлюднення семантичних «дір» у контекстах), стихомітія є гіперболізованою формою театрального дискурсу.
Джерела |
Патріс Паві : Словник театру. — Львів, 2006.—640 с. Літ. Mukarovsky, 1941; Scerer, 1950.
