Харкевич Олександр Олександрович Біографічна канва |...
Українські фізикиКібернетикиЕлектротехнікиАкадеміки АН СРСРЧлени-кореспонденти НАН УкраїниНауковці Львівської політехнікиКавалери ордена ЛенінаКавалери ордена Трудового Червоного ПрапораНародились 2 лютогоНародились 1904Померли 30 березняПомерли 1965
2 лютого1904Санкт-Петербург30 березня1965Москваелектрозв'язкуелектроакустикиЧлен-кореспондентАкадемії наук УРСРАкадемії наук СРСРЛьвівському політехнічному інститутіІнституті фізики АН УРСРорденом Ленінаорденом Трудового Червоного ПрапораДмитро Олександрович Харкевичрадіотехніки
Олекса́ндр Олекса́ндрович Харке́вич (21 січня (2 лютого) 1904, Санкт-Петербург — 30 березня 1965, Москва) — російський фізик-кібернетик, учений у галузі електрозв'язку та електроакустики. Член-кореспондент Академії наук УРСР (1948). Дійсний член Академії наук СРСР (1964).
Біографічна канва |
Олександр Харкевич
1930 — закінчив Ленінградський електротехнічний інститут імені В. І. Ульянова (Леніна).
1929—1932 — працював у Центральній радіолабораторії (Ленінград).
1932—1938 — викладав у Ленінградській військовій електротехнічній лабораторії.
1938—1941 — викладав у Ленінградському електротехнічному інституті зв'язку.
1941—1944 — проводив науково-дослідну роботу у Фізико-технічному інституті.
1944—1948 — викладав у Львівському політехнічному інституті.
1948—1952 — працював в Інституті фізики АН УРСР.
Від 1952 працював в Інституті проблем передачі інформації АН СРСР (Москва), від 1962 — його директор. Водночас (1952—1962) викладав у Московському електротехнічному інституті зв'язку.
Нагороджено орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора.
Був одружений з Тетяною Дмитрівною Отт (1903 — 1985). 30 жовтня 1927 в Ленінграді в них народився син — майбутній доктор медичних наук Дмитро Олександрович Харкевич.
Наукова діяльність |
Основні праці — з теорії та розрахунку електроакустичних апаратів, теорії інформації, з радіотехніки.
Автор понад 100 наукових робіт, зокрема 10 монографій. Його «Нариси загальної теорії зв'язку» (1955) стали однією з праць, що заклали підвалини теорії інформації.
Інші книги:
- «Теорія електроакустичних апаратів» (Москва, 1940),
- «Теоретичні основи радіозв'язку» (Москва, 1957),
- «Спектри та аналіз» (4-е видання — Москва, 1962),
- «Боротьба з поміхами» (2-е видання — Москва, 1965).
Література |
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.. Словникова частина. — Т. 9. — С. 3549.- Большая Советская Энциклопедия. — 3-е издание. — Т. 28. — М., 1978. — С. 201.
Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 12. — К., 1985. — С. 92.- А. А. Харкевич // Радиотехника. — 1965. — Т. 20. — № 9.
