Ryfujk

Євграф Петрович Ковалевський
Ковалевський Євграф Петрович, 1865
Директор Департаменту гірничих і соляних справ
Час на посаді:
1837 — 1839
Попередник	Карнєєв Єгор Васильович
Наступник	Бегер Федір Федорович
Губернатор Томської губернії
Час на посаді:
8 травня 1830 — 23 листопада 1835
Попередник	Фролов Петро Козьмич
Наступник	Шленьов Микола Олексійович
Народився	21 грудня 1790(1790-12-21) Ярошівка, Харківський повіт, Харківське намісництво, Російська імперія
Помер	30 березня 1867(1867-03-30) (76 років) Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Громадянство	Російська імперія
Національність	українець
Дружина	Ганна Степанівна (до одрудження Колосова)
Діти	Петро (1827), Михайло (1829), Анатолій (1834), Зінаїда (1835), Микола (1837), Євграф (1839), Євген (1842)
Рідня	Ковалевські
Брати	Єгор Петрович, Петро Петрович
Професія	державний діяч
Звання	дійсний таємний радник
Релігія	православний християнин
Нагороди

Євгра́ф Петро́вич Ковале́вський (10 (21) грудня 1790(17901221), село Ярошівка Харківського повіту — 18 (30) березня 1867, Петербург) — російський і український вчений, державний діяч Російської імперії. Гірничий інженер, директор Гірничого корпусу, з 1830 по 1836 рр. Томський губернатор і головний начальник Коливанських та Алтайських заводів, сенатор; з 1856 — попечитель московського навчального округу. З 1858 по 1861 — міністр народної освіти у Російській імперії.

Походження |

Рід Ковалевських бере початок від брата генерального осавула Війська Запорозького Івана Ковалевського — Семена Ковалевського(близько 1650 року). Його син Василь (помер у 1682 р.) був харківським полковим обозним. Євграф Петрович Ковалевський — праправнук останнього. Рід Ковалевських було внесено до VI частини родословної книги Харківської губернії (Гербовник, III, 102).

Таким чином, Ковалевський Євграф Петрович — з роду українських козацьких старшин. Дворянин. Власник 180 душ в Харківській (родові) і 75 душ в Петербурзькій (набуті) губерніях.

Освіта |

Випускник Слобідського українського головного училища (1800—1805), Слобідсько-української гімназії (1805—1808).

Закінчив Гірничий кадетський корпус (ГКК) в Петербурзі із золотою і срібною медалями (1810).

Етапи життя |

• 1810 р. — практикант на Луганському ливарному заводі (1810). Берг-гешворен 12 класу.


• 1813 р. — присвоєно чин маркшейдера 9 класу.


• 1816 р. — чиновник для особливих доручень.


• 1817 р. — секретар при директорі, обер-гіттенфервальтер 8 класу.


• 1818 р. — член «комісії для ревізії заводів хребта Уральського», обер-бергмейстер 7 класу.


• 1820 р. — бергауптман 6 класу.


• 1821 р. — начальник креслярського і одночасно монетного відділення (1822).


• 1823 р. — інспектор над класами Гірничого Кадетського Корпусу, обер-бергауптман 5-го класу.


• 1826 р. — член Гірничої ради Департаменту гірничих і соляних справ Міністерства фінансів Російської імперії, і, одночасно, — командир Гірничого кадетського корпусу.


• В 20-х рр.. XIX століття провів перше велике дослідження геологічної будови Донбасу; дав прогноз про наявність у районі м. Бахмута покладів кам'яної солі.


• 1829 р. — обер-бергауптман 4 класу.


• 1834 р. — генерал-майор.


• В 1830—1836 роках — Томський губернатор і головний начальник коливанських і Алтайських заводів.


• 1835 р. — член Ради Гірничого Вченого Комітету Корпусу гірничих інженерів.


• В 1837—1839 роках — директор Департаменту гірничих і соляних справ і член Мануфактурної Ради Російської імперії.


• З 1839 р. — почесний член Харківського університету.


• 1843 р. — таємний радник.


• В 1843—1856 роках — сенатор.


• З 1856 р. — почесний член Петербурзької Академії наук.
  
  • Активний учасник університетських реформ. При ньому було проведено в життя ініціативу «Найвища пошана особам, які відчувають покликання відкривати приватні навчальні заклади» (1857). У 1858 р. відкрилася перша в Москві приватна гімназія Ф. Креймана на 1-й Міщанській вулиці.
  
  


• В 1856—1858 роках — голова Московського цензурного комітету (26 травня 1856 вступив на посаду), член московського відділення Головної ради жіночих навчальних закладів (1858). Віце-голова Товариства історії та старожитностей російських (1857—1858).


• В 1858—1861 роках — Міністр народної освіти Російської імперії.
  
  • Це був перший міністр народної освіти, призначений імператором Олександром II, і напрям, даний Ковалевським своєму відомству, гармоніював з великою епохою реформ. Ковалевський висунув на перший план турботу про народні училища, недільні школи.
  
  


• З 1859 р. — Дійсний таємний радник.


• З 1861 р. — член Державної Ради Російської імперії.


• З 1862 р. — президент Вільного економічного товариства.

Помер 18 (30) березня 1867 в Санкт-Петербурзі і похований у церкві архистратига Михайла Троїце-Сергієвої пустелі під Петербургом.

Ковалевський Є. П. і Україна |

Починав свою діяльність як берг-інспектор на Луганському ливарному заводі Карла Гаскойна (20-ті роки XIX ст.).

Є. П. Ковалевським вперше була виділена Бахмутська геологічна формація Донецького кряжу і введена сама його назва (від річки Донець; скіфське «дон» означає «вода, ріка»), що визначило майбутню назву регіону.

У 1827 р випускник Гірничого кадетського корпусу у С.-Петербурзі гірничий інженер з Харкова Євграф Ковалевський виконав перше наукове стратиграфічне і геологічне дослідження Донбасу. Йому ж належить назва «Донецький басейн» від чого згодом було утворено скорочення «Донбас».

У 1858 р. Є. П. Ковалевський став першим міністром народної освіти й започаткував серію прогресивних перетворень у навчальних закладах Росії.

Саме Є. П. Ковалевський сприяв скасуванню цензурної заборони творів Тараса Шевченка (1860 р.), після чого слово «Кобзаря» вільно поширювалось всією країною.

Праці |

• Е. П. Ковалевский «Геогностическое обозрение Донецкаго кряжа», 1829 р.


• Опыт геогностических исследований в Донецком горном кряже, «Горный журнал», 1827, кн. 2


• Геогностическое обозрение Донецкого горного кряжа, там же, 1829, ч. 1, кн. 1—3.


• Проект цензурного устава 1859 г.


• «Очерки этнографии Кавказа» — отрывок из обширного задуманного Ковалевским труда «О народах живших и ныне живущих в пределах России», «Вестник Европы» (1867, т. III).

Див. також |

• Історія відкриття і перші копальні вугілля на Донбасі

Джерела та література |

• 
  П. В. Голобуцький. Ковалевський Євграф Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 375. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  

Література |

• 
  Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.


• Володимир БІЛЕЦЬКИЙ, Геннадій Гайко. Історія гірництва в Україні. // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. Серія Історія. Т. 18. Донецьк: Український культурологічний центр. Східний видавничий дім. — 2007.


• Лоранский А. М. Исторический очерк Горного института. СПб.,1873.


• Биографический словарь деятелей естествознания и техники. М.: Издательство «Большая советская энциклопедия», 1958, 1959


• Мелуа А. И. Геологи и горные инженеры России: Энциклопедия / Под ред. Академика Н. П. Лаверова. М.; СПб.: Издательство «Гуманистика», 2000


• Заблоцкий Е. М. Деятели горной службы дореволюционной России. Краткий биографический словарь. СПб.: «Гуманистика», 2004


• 
  Постаті. Нариси про видатних людей Донбасу. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2011. — 216 с.


• Ковалевский Евграф Петрович (10 (21). 12. 1790 — 18 (30). 3. 1867) [Текст]: [краткая биогр.] // БСЭ. — 3-е изд. — М., 1973. — Т. 12. — С. 356.


• Ковалевский Евграф Петрович (10 (12). XII 1790 или 1792. — 18 (30). ІІІ 1867) [Текст]: [краткая биогр.] // УСЭ. — К., 1981. — Т. 5. — С. 143.


• Ковалевський Євграф Петрович (1790 або 1792 — 30. ІІІ 1867) [Текст]: [скорочена біогр.] // УРЕ. — К., 1961. — Т. 6. — С. 516.


• Календар знаменних і пам'ятних дат Донецької області. 2010 рік [Текст] / Донец. обл. універс. наук. б-ка ім. Н. К. Крупської; уклад. І. В. Гайдишева; ред. О. В. Рязанцева, Т. С. Литвин; наук. ред. О. В. Башун, Н. П. Авдєєнко; відп. за вип. Л. О. Новакова. — Донецьк: Сх. вид. дім, 2009. — 98 с.

Посилання |

• 
  Українці в світі