Ryfujk

Село Береги Долішні пол. Brzegi Dolne Дорога до села Береги Долішні Координати 49°26′38″ пн. ш. 22°37′13″ сх. д. / 49.44388888891677425° пн. ш. 22.620277777805779° сх. д. / 49.44388888891677425; 22.620277777805779Координати: 49°26′38″ пн. ш. 22°37′13″ сх. д. / 49.44388888891677425° пн. ш. 22.620277777805779° сх. д. / 49.44388888891677425; 22.620277777805779 Країна ПольщаПольща Воєводство Підкарпатське воєводство Повіт Бещадський повіт Гміна Устрики-Долішні Перша згадка 1532 Населення 411 осіб (2011[1]) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 13 Поштовий індекс 38-700 Автомобільний код RBI SIMC 0361519 GeoNames 775197 OSM пошук у Nominatim Береги Долішні Береги Долішні (Польща) Береги Долішні Береги Долішні (Підкарпатське воєводство) Береги Долішні у Вікісховищі?

Береги́ Долі́шні (пол. Brzegi Dolne) — село в Польщі, в гміні Устрики-Долішні Бещадського повіту Підкарпатського воєводства. Колишнє бойківське село, в рамках договору обміну територіями 1951 року все українське населення насильно переселено^[2]. Населення — 411 осіб (2011^[1]).

Історія села |

Перша згадка про село Береги Долішні в 1532 році, закріпачене на волоському праві, село було у королівській власності. Привілей на закріпачення села виданий королем Сиґізмундом Августом братам Дмитрові і Стецеві. В 1544 році село перейшло у власність Івана Кунашевича. Входило село до складу так званої Стерв'язької країни^[3]Перемишльської землі Руського воєводства.

У 1772—1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. В 1784 в селі в рамках Йосифинської колонізації австрійська влада оселила німецьких колоністів у частині села, яку назвали Зіґенталь^[3]. В 1940 німецькі колоністи були депортовані до Вартегау за програмою Додому в Рейх. В 1872 р. через село прокладена Перша угорсько-галицька залізниця.

Береги Долішні є одним з найстаріших центрів у світі видобутку нафти, нафту видобували тут з 1884 року^[4].

У 1919—1939 рр. входило до ґміни Кросьцєнко Добромильського повіту Львівського воєводства.

З 1940 до 1951 село відносилось до Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області України (відійшло до Польщі відповідно до договору обміну територіями 1951 року).

У 1975—1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Населення |

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][5]:

Згідно перепису 1921 року, в селі було 162 будинки і 1018 жителів (689 греко-католиків, 171 євангеліст, 136 римо-католиків і 22 юдеї)^[6].

На 01.01.1939 в селі було 1530 жителів, з них 1030 українців-грекокатоликів, 100 українців-римокатоликів, 160 поляків (приїжджі працівники лісових промислів), 20 євреїв, 40 циганів і 180 німців (у присілку Зіґенталь)^[7].

В 1951, в рамках договору обміну територіями 1951 року, все українське населення (223 сім'ї, 1055 осіб) було переміщено на схід, зокрема в село Зміївка Бериславський район Херсонської області до колгоспу ім. Молотова— 170 сімей^[2], а до села переселено поляків з Белзу і Сокалю.

Адміністративна карта новоутвореного Устрицького повіту, січень 1952 року

Церква Архангела Михаїла |

Церква Архангела Михаїла (1844 р.), зараз римо-католицький костел

Церква Архангела Михаїла (зараз костел Діви Марії Розарії^[8]) — греко-католицька церква, побудована з дерева в 1844 році на місці попередньої церкви (перша згадка в 1615 році), була парафіяльною і належала до Устрицького деканату Перемишльської єпархії УГКЦ. Церква стоїть у західній частині села.

При дорозі є мурована капличка XIX століття, покрита ґонтом^[3].

Церкву внесено до загальнодержавного реєстру пам'ятників історії^[9].

Побудована в 1844 році, ремонтувалась в 1884, 1909 і 1922 роках^[10].

Після передання села до Польщі, церква використовувалась як склад. В 1973 передана місцевій римо-католицькій громаді як парафіяльний костел (перейменований на честь Богородиці), в 1978 відремонтована.

В церкві з початкового оформлення залишилась поліхромія на стінах. На захід від церкви є дзвіниця, побудована одночасно з церквою^[11].

Відомі люди |

• З 1914 і до смерті в 1919 в селі жив Михайло Зубрицький — відомий український етнограф, фольклорист, педагог, історик, публіцист. Похований на місцевому кладовищі^[12].

Див. також |

• Радянсько-польський обмін ділянками територій 1951 року

Примітки |

Посилання |

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Береги Долішні

• 
  Berehy Dolne z Siegenthalem (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — T. I : Aa — Dereneczna. (пол.)
  


• 
  Siegenthal // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1902. — T. XV, cz. 2 : Januszpol — Wola Justowska. (пол.)
  

п о р Гміна Устрики-Долішні Адміністративний центр: Устрики-Долішні Міста Устрики-Долішні Села Бандрів • Береги Долішні • Бреликів • Войтківка • Войткова • Воля-Мацькова • Воля Романова • Гошів • Гошовець • Дашівка • Дзвиняч Долішній • Завадка • Задвір'я • Коросно • Ліскувате • Ліщовате • Лобізва • Лобозев-Дольни • Лодина • Мочари • Новосілки Козицькі • Рівня • Ропенка • Середниця • Станкова • Телешниця Ошварова • Телешниця Сянна • Устянова-Дольна • Устянова • Юречкова • Ялове • Ямна Горішня • Ямна Долішня Поселення Тростянець Колишні населенні пункти Арламів • Воля-Мацькова • Дашівка • Грузова • Ямна Долішня • Ямна Горішня • Квасинина • Смільниця • Соколе • Стебник • Трійця • Штайнфельц