Архар Опис | Примітки | Література | Навігаційне...


Бикові


муфлоналат.АлтаюАлатауПаміруСередньоїЦентральної Азії














?

Козли


Argali Stuffed specimen.jpg


Біологічна класифікація



































Домен:

Ядерні (Eukaryota)


Царство:

Тварини (Animalia)


Тип:

Хордові (Chordata)


Клас:

Ссавці (Mammalia)


Ряд:

Парнокопитні (Cetartiodactyla)


Родина:

Бичачі (Bovidae)


Підродина:

Козли (Caprinae)


Вид:

Архар (Ovis ammon)



Argali subspecies range.png




Посилання



























Commons-logo.svg Вікісховище:

Ovis ammon

EOL logo.svg EOL:

328677

ITIS logo.svg ITIS:

625153

IUCN logo.svg МСОП:

15733

US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI:

30527

Fossilworks:

94213


Арха́р (аргалі) — збірна назва кількох рас муфлона (лат. Ovis ammon — вівця бога Аммона), поширених в горах Алтаю, Алатау, Паміру та інших хребтів Середньої і Центральної Азії.


Довжина тіла 1,8 м, висота в холці 1,1 м, довжина хвоста 11 см, вага архара до 200 кг, роги великі, розвинені в обох статей.


Тепер А. поширені переважно у високогірних зонах, але до витіснення їх туди жили і на малих висотах. Архари витривалі, невибагливі, цінні мисливсько-промислові тварини.


Шляхом гібридизації архарів з мериносами в Казахстані виведена велика високопродуктивна гірська порода овець — казахський архаромеринос.



Опис |


Архар — пращур диких баранів. Також його вважають предком сучасних домашніх овець. Одним із тих, хто бачив його в Тибеті- Марко Поло. Ці тварини мають гострий зір і нюх. Коли вони відчувають небезпеку або появу хижих звірів — видають різкий крик. Деякі вчені вважають, що вони мають змогу розмовляти між собою за допомогою різних звукових сигналів. У давнину люди часто ішли через гори по стежках, які були прокладені архарами. На даний момент вони взяті під охорону, щоб вчені могли слідкувати за розмноженням цього специфічного виду[1].



Примітки |





  1. Животный мир Азии (російською). Москва: Росмэн. 1997. с. 69. ISBN 5-257-00173-X. 




Література |



  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.



Popular posts from this blog

Фонтен-ла-Гаярд Зміст Демографія | Економіка | Посилання |...

Список ссавців Італії Природоохоронні статуси | Список |...

Маріан Котлеба Зміст Життєпис | Політичні погляди |...