Ryfujk

Юрій Віталійович Луценко
Генеральний прокурор України
Нині на посаді
На посаді з	12 травня 2016
Президент	Петро Порошенко
Прем'єр-міністр	Володимир Гройсман
Попередник	Юрій Севрук
Перший заступник міністра внутрішніх справ і виконувач обов'язків міністра
Час на посаді:
28 січня 2010 — 29 січня 2010
Президент	Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр	Юлія Тимошенко
Попередник	Юрій Луценко
Наступник	Михайло Клюєв
8-й Міністр внутрішніх справ України
Час на посаді:
18 грудня 2007 — 28 січня 2010
Президент	Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр	Юлія Тимошенко
Попередник	Василь Цушко
Наступник	Юрій Луценко (в. о.)
6-й Міністр внутрішніх справ України
Час на посаді:
4 лютого 2005 — 1 грудня 2006
Президент	Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр	Юлія Тимошенко Юрій Єхануров Віктор Янукович
Попередник	Микола Білоконь
Наступник	Василь Цушко
Народився	14 грудня 1964(1964-12-14) (54 роки) Ровно (тепер Рівне), Українська РСР
Громадянство	Україна
Національність	українець
Політична партія	Соціалістична партія України (1991–2006) Народна Самооборона (2006–2013) Блок Петра Порошенка (з 2014 року)
Дружина	Ірина
Діти	Олександр (нар. 1989) і Віталій (нар. 1999)
Професія	інженер
Нагороди
Юрій Віталійович Луценко на сайті Верховної Ради
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
IV скликання
Соціалістична партія України	14 травня 2002	—	3 березня 2005
VI скликання
безпартійний (НУНС)	23 листопада 2007	—	19 грудня 2007
VIII скликання
Блок Петра Порошенка	27 листопада 2014	—
Луценко Юрій Віталійович на сайті Верховної Ради України

Ю́рій Віта́лійович Луце́нко (нар. 14 грудня 1964, Рівне, Українська РСР) — український політик і державний діяч. Народний депутат України IV, VI та VIII скликань. Лідер партії «Народна самооборона» (з 1999 по березень 2012 року). З 2013 року голова ініціативи «Третя Українська Республіка». Радник Президента України^[1]. Генеральний прокурор України з 12 травня 2016 року. Член РНБО.

Життєпис

Батько — Луценко Віталій Іванович (1937—1999), перший секретар Рівненського обкому КПРС, потім народний депутат України від Комуністичної партії України, секретар ЦК КПУ, заступник голови асоціації «Рівнеагробуд». Мати — Жук Віра Михайлівна (1936 — 2000), ветеринарний лікар.

Навчався в Рівненській міській гімназії № 7^{[джерело?]}, яку закінчив із золотою медаллю.

• Вересень 1982 — серпень 1984, жовтень 1986 — серпень 1989 — студент Львівського політехнічного інституту. Закінчив Львівський політехнічний інститут (факультет електронної техніки), за фахом — інженер електронної техніки.


• Листопад 1984 — жовтень 1986 — служба в Радянській армії.


• Серпень 1989 — червень 1991 — інженер-технолог, майстер дільниці Рівненського заводу імені 60-річчя Жовтня.


• Червень 1991 — липень 1994 — начальник техбюро цеху, головний конструктор заводу «Газотрон» (місто Рівне).


• Липень 1994 — жовтень 1995 — заступник голови з роботи виконавчих органів з питань економічної реформи, промисловості, транспорту та зв'язку Рівненської обласної ради.


• Жовтень 1995 — листопад 1996 — голова Комітету економіки Рівненської обласної державної адміністрації.


• 
  1996–2006 — перебував у лавах Соціалістичної партії України. Секретар Політради партії у 1996–1998 роках. Голова Спілки молодих соціалістів (з грудня 2003).


• Листопад 1996 — вересень 1997 — начальник управління регіональної науково-технологічної політики, вересень 1997 — вересень 1998 — заступник Міністра України у справах науки і технологій.


• Березень 1998 — кандидат в народні депутати України (виборчій округ № 152, Рівненська область, 2-е місце з 20 претендентів). Також кандидат в народні депутати України від виборчого блоку СПУ-СелПУ, № 58 в списку.


• Вересень 1998 — квітень 1999 — помічник Прем'єр-міністра України Валерія Пустовойтенка.


• Квітень 1999 — квітень 2002 — помічник-консультант народного депутата України Олександра Мороза.


• З грудня 2000 року — співголова акції «Україна без Кучми». Представляв Громадянський комітет захисту Конституції на переговорах з представниками влади в лютому 2001 року.


• 
  Народний депутат України 4-го скликання з травня 2002 до березня 2005 від СПУ, № 3 в списку. Член фракції СПУ (з травня 2002). Член Комітету з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв'язку (з червня 2002). Склав депутатські повноваження 3 березня 2005.


• Листопад 2004 — січень 2005 — член Комітету національного порятунку. Під час Помаранчевої революції один з «польових командирів» Майдану.

Головний редактор тижневика «Грані плюс» (до лютого 2005).

Член Ради національної безпеки і оборони України (лютий 2005 — грудень 2006).

Член Антикризового центру (з червня 2005).

• 
  4 лютого 2005 — 1 грудня 2006 — міністр внутрішніх справ України в урядах Юлії Тимошенко та Юрія Єханурова.


• Після призначення у лютому 2005 року міністром внутрішніх справ України призупинив своє членство в СПУ. У липні 2006 року остаточно порвав з СПУ на знак протесту проти входження соціалістів в коаліцію з комуністами та Партією регіонів. Проте, за рекомендацією Президента Ющенка, залишився керівником МВС і в складі уряду Януковича, сформованого цією коаліцію.


• Квітень 2006 — обраний депутатом Київської міської ради.


• Вересень — жовтень 2006 — у газеті «2000» з'явилася серія публікацій про корумпованість керівництва МВС України і зокрема Юрія Луценка. У Верховній Раді більше половини депутатів проголосували за створення спеціальної слідчої комісії, яку очолив Володимир Сівкович. 2 листопада Верховна Рада відсторонила, Луценка і позбавила його повноважень міністра внутрішніх справ. Але Луценко заявив, що продовжуватиме виконання своїх обов'язків, що «це звільнення політичне» і що «…немає правових підстав для мого звільнення».


• 
  1 грудня 2006 року парламент таки звільнив його з посади міністра. Луценко заявивши, що «не буде фактором розколу українських демократичних сил», ініціював створення громадського об'єднання «Народна самооборона».


• Грудень 2006 — березень 2007 — радник Президента України.


• 
  20 березня 2007 слідчі Генпрокуратури, не надавши ордеру на обшук, провели трус у квартирі Луценка. Того ж дня генпрокурор Олександр Медведько заявив журналістам, що санкцію на обшук квартири екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка видав Печерський районний суд^[2].


• 
  15 квітня 2007 на міжпартійному з'їзді партій «Вперед, Україно!» та Християнсько-демократичного союзу було створено передвиборчий блок політичних партій «Народна самооборона Юрія Луценка» та затверджено передвиборчий список кандидатів, в якому за 1-м номером ішов Юрій Луценко.


• Наприкінці серпня 2007 року у видавництві «Фоліо» (місто Харків) вийшла книжка Андрія Кокотюхи «Юрій Луценко. Польовий командир» — своєрідна політична і людська біографія фігуранта.

Луценко у 2007 році

• 
  Народний депутат України 6-го скликання з листопада до грудня 2007 від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона», № 1 в списку. Член фракції Блоку «Наша Україна — Народна самооборона». Склав депутатські повноваження 19 грудня 2007.

Протест українців Австралії. Напис на плакаті: «Луценку — волю!»

• 
  19 грудня 2007 — міністр внутрішніх справ України в уряді Юлії Тимошенко. Під час перебування на посаді був неодноразово критикований опозицією, питання про його відставку порушували в парламенті. Через конфлікт Президента Віктора Ющенка з членами депутатської групи «Народна самооборона» Юрій Луценко взяв бік Юлії Тимошенко і чув жорстку критику з боку Президента.


• 27 серпня 2014 року очолив президентську партію «Солідарність»^[3], яка на партійному з'їзді була перейменована у «Блок Петра Порошенка». Очолив партійний список на дострокових виборах до Верховної Ради України^[4].


• 26 жовтня 2014 року обраний народним депутатом Верховної Ради України VIII скликання.


• 27 листопада 2014 року — Голова парламентської фракції партії «Блок Петра Порошенка»^[5]. Координатор парламентської коаліції «За Європейську Україну».


• 
  3 липня 2015 року стало відомо, що Луценко написав заяву про відставку з посади голови «Блоку Петра Порошенка» у Верховній Раді. Це відбулося після низки скандалів між членами коаліції та голосування за популістський закон «Про реструктуризацію валютних кредитів^[6].» 13 липня стало остаточно відомо, що Луценко все ж таки залишиться на посаді голови БПП^[7].

Політичне переслідування

Докладніше: Політичні репресії в Україні за президентства Януковича

28 січня 2010 року Верховна Рада України (з 3-ї спроби, в проміжку між двома турами президентських виборів) звільнила Юрія Луценка з посади міністра внутрішніх справ («за» проголосував 231 нардеп з 226 необхідних). Того ж дня уряд призначив Луценка першим заступником міністра внутрішніх справ і виконувачем обов'язків міністра.^[8] Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, дію розпорядження Кабінету Міністрів України було зупинено до завершення судового провадження.^[9]

26 грудня 2010 — співробітники спецпідрозділу Служби безпеки України «Альфа» затримали Юрія Луценка, коли він вийшов вигуляти собаку породи філа бразилейро. Прогулювався з ним алеєю вздовж свого будинку на вул. Старонаводницькій, що на Печерську^[10]. Юрія Віталійовича доставили до слідчого ізолятора СБУ в Аскольдовому провулку в Києві.

27 лютого 2012 року засуджений до чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією майна, з позбавленням права обіймати посади, які пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків на строк до трьох років; крім того, Юрія Луценка позбавлено 1-го рангу державного службовця.^[11][12] Судді київського Печерського райсуду визнали його винним у перевищенні службових повноважень, нецільовому використанні державних грошей, виділенні квартири своєму водієві та зарахуванні йому цивільного стажу як міліцейського. Присудили сплатити державі 643 тис. грн. збитків. Для цього конфіскували майно екс-урядовця. Описали машину та київську квартиру^[10].

У травні 2012 президент Європарламенту Мартін Шульц і прем'єр-міністр України Микола Азаров домовилися про створення спеціальної Моніторингової місії Європарламенту під керівництвом Пета Кокса і Олександра Квасневського зі спостереження за розглядом справ екс-прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко і колишнього міністра МВС Юрія Луценка. Місія діяла з червня 2012. У квітні 2013 Європарламент продовжив роботу місії до вересня 2013, а в жовтні 2013 — до середини листопада 2013.^[13]

3 липня 2012 — Європейський суд з прав людини визнав незаконним арешт Луценка, а також визнав його політично вмотивованим^[14].

2 жовтня 2012 року в газеті «Коммерсантъ Украина» було опубліковано інтерв'ю голови моніторингового комітету ПАРЄ Андреса Еркеля, в якому він висловив припущення, що Юрій Луценко є політичним в'язнем^[15].

7 квітня 2013 року на підставі Указу Президента «Про помилування» № 197/2013 звільнений від подальшого відбування основного покарання.

20 березня 2014 року Печерський суд міста Києва відмінив всі судові рішення щодо Юрія Луценка, визнавши його політичним в'язнем.^[16] Це рішення було прийняте судом в зв'зку з вступом в дію Закону України № 839-VII «Про реабілітацію осіб на виконання рішень Європейського суду з прав людини», що був прийнятий Верховною Радою України 28 лютого 2014 року.

Перебування в Менській колонії

Юрій Луценко у Менській виправній колонії № 91 читав, іноді писав, навіть дивився телевізор, зберігав почуття гумору та навчався професійно клеїти справжні конверти. Також йому рекомендували пройти медобстеження поза межами колонії^[17][18].

Громадська діяльність

Третя українська республіка

У 2013 році Юрій Луценко ініціював створення громадського руху «Третя українська республіка». Він заявив, що до кінця 2013 року проект коштуватиме близько 100 тис. доларів, на який скинулась організаційна група, і заперечив причетність до його фінансування будь-яких політичних спонсорів^[19].

1 липня 2014 «Третя українська республіка» стала політичною партією^[20].

Див. також: Третя Українська Республіка (політична партія)

Генеральний прокурор

Призначення

Ще до голосування Верховна Рада України підтримала зміни до законодавства, які дозволяють займати посаду генпрокурора людині без юридичної освіти і унормовують реформу Генпрокуратури^[21]. Прийнятими змінами в Законі «Про прокуратуру» встановлюється, що на посаду генерального прокурора може бути призначений громадянин України, який, серед іншого, має вищу освіту і стаж роботи у галузі права або досвід роботи в законодавчому та/або правоохоронному органі не менше 5 років, тоді як раніше у відповідній статті говорилося про те, що ця особа повинна мати вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менше 10 років. Заради швидкого набуття чинності закону в той же день перед голосуванням був виданий спеціальний випуск газети «Голос України»^[22][23]. У фракції БПП пояснили, що цей законопроект дозволяє реформувати прокуратуру через залучення до її керівництва людей з-за меж прокурорської системи^[24]. Був по факту призначений на посаду генерального прокурора України 12 травня 2016 р. 264 голосами «За» під час голосування депутатів в Верховній Раді^[25]. Президент підписав рішення про призначення Луценка одразу після голосування^[26][1]. 13 травня 2016 року Президент України Петро Порошенко представив Юрія Луценка в Генпрокуратурі України.^[27]

Член РНБО з 16 травня 2016 р.^[28]

Обіцянки та плани перед призначенням

Під час розгляду в парламенті питання про призначення генпрокурором, відповідаючи на питання про люстраційний список прокурорів, які працювали на керівних посадах при режимі Януковича, Луценко зазначив, що «закон про люстрацію — один з найбільш ефективних інструментів зміни чиновництва, тому близько 400 працівників прокуратури, які все ще не люстровані, будуть люстровані».^[29]

"Я погодився на пропозицію Петра Порошенка піти на цю посаду, бо усвідомлюю, що без реалізації гасла "Закон один для всіх", без справедливості для кожного, незалежно від його політичних уподобань, місця перебування, партійної чи іншої приналежності, у нової України немає шансів. Цілком усвідомлюю, яка відповідальність лягає на мене, не тільки з точки зору професійної роботи, результативності, а й з точки зору, як відновити довіру громадян до своєї рідної держави", - з виступу Юрія Луценка у Верховній Раді 12 травня 2016 року. ^[30]

.

У своєму виступі Луценко також зазначив: "Я готовий піти в ГПУ з прийнятим вами новим законом, який нарешті дає можливість у найближчий час почати відкритий, але заочний суд щодо банди Януковича і зрадників держави, які сховалися в Криму і на окупованій частині Донбасу.

Зарплата Юрія Луценка на посаді генерального прокурора склала 58 180 гривень.^[31]

Діяльність на посаді Генерального прокурора

16 червня 2016 року Юрій Луценко підписав подання до Верховної Ради про затримання і арешт олігарха і лідера фракції «Воля народу» О. Онищенка^[32]. 5 липня подання було підтримане парламентом, однак Онищенко до того часу втік, скориставшись депутатською надоторканністю. 27 липня підписав Онищенку підозру у тому, що він є одним з організаторів корупційної схеми із перепродажу газу, видобутого в рамках спільної діяльності з держпідприємством Укргазвидобування^[33].

30 липня 2016 року заявив про друге затримання екс-регіонала О. Єфремова за підозрою у посяганні на територіальну цілісність і суверенітет України та вимагав для нього арешту.^[34]
Станом на кінець липня 2016 року Ю. Луценку як генеральному прокурору довіряло 23 % українців.^[35]. 18 серпня повідомив про затримання керівника Держагентства з питань залучення інвестицій часів Януковича Владислава Каськіва у Панамі. Він підозрюється у виведенні з України понад 250 млн грн.^[36]

У жовтні повідоимв, що у 2016 році органи прокуратури притягнули до відповідальності за корупцію понад 600 осіб, але визнав, що це слабкий результат^[37]. У листопаді було створено генеральну інспекцію Генпрокуратури.

За пів року роботи на посаді генерального прокурора звільнив 160 керівників прокуратур^[38]. 3 грудня прес-секретар генпрокурора Лариса Сарган повідомила, що за 6 місяців перебування Луценка на посаді було змінено 17 керівників регіональних прокуратур, а також 56 перших заступників та заступників керівників регіональних прокуратур. Крім того, наказами генпрокурора було звільнено з органів прокуратури або достроково припинено повноваження на адміністративних посадах 113 працівників, які обіймали керівні посади номенклатури Генерального прокурора України, в тому числі 36 працівників ГПУ, 4 керівників регіональних прокуратур , 53 перших заступників та заступників керівників регіональних прокуратур та 20 керівників місцевих прокуратур.^[39] 27 грудня Луценко повідомив, що у 2017 році зарплата прокурорів зросте на 60 %.^[40]

23 січня 2017 р. повідомив про закінчення конкурсу на 600 вакансій у місцевих прокуратурах. На основі відкритих тестів 77 % переможців були з-поза системи і не мають досвіду роботи в органах прокуратури. 23 % колишніх працівників прокуратури теж успішно подолали конкурс.^[41]

17 січня оприлюднив доказ у справі про державну зраду Януковича — лист в якому він закликав Путіна ввести російські війська на територію України^[42][43]. Також він висловив сподівання, що слідство щодо держзради Януковича почнеться на початку 2017 року і заявив, що особи причетні до злочинного угрупування Віктора Януковича, які пішли на угоду зі слідством вже відшкодували державі сотні мільйонів гривень збитків.^[44][45]

Юрій Луценко на прес-конференції 15 лютого 2017 року підводить підсумки роботи на посаді Генпрокурора за 2016 рік.

15 лютого Луценко заявив, що органами прокуратури було повернено та попереджено незаконне надання земель вартістю більше 5,5 мдрд грн^[46]. Також він повідомив, що у 2016 році підозру в корупції було оголошено 36 прокурорам, за результатами проведення конкурсів у прокуратуру було призначено 450 нових прокурорів, з яких за його данними 93 % — кандидати, які не мали стажу роботи в прокуратурі .^[47]

У квітні 2017 р. звільнив з органів прокуратури старшого слідчого з особливо важливих справ, Головного слідчого управління Генпрокуратури — Дмитра Суса, який не задекларував авто преміум класу Audi Q7 вартістю понад 900 тисяч грн., що належило його 85-річній бабусі.^[48][49] Але того ж місяця призначив заступнииком начальника департаменту міжнародно-правового співробітництва Генпрокуратури прокурора К. Кулика, який підозрюється в незаконному збагаченні^[50]. У кінці квітня заявив про закінчення перерахунку конфіскованих $1,5 млрд. Януковича до бюджету України^[51].

23 травня, напередодні свого звіту, направив до Верховної Ради подання на зняття недоторканості з депутатів Г. Бобова, А. Лозового та Є. Дейдея. Подання на Дейдея та Лозового були повернуті в САП на допрацювання.^[52]. Через три дні нардеп «Відродження» Г. Бобов перерахував до державного бюджету близько 38 мільйонів гривень^[53]. А 21 червня Луценко вніс до Ради подання на зняття депутатської недоторканності з нардепа від Народного Фронту Євгена Дейдея, який зіинувачується у незаконному збагаченні на суму 6,1 мільйонів гривень та подання на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання і арешт народного депутата від «БПП» Б. Розенблата, якого звинувачують у зловживанні впливом і хабарництві на суму 280 тисяч доларів^[54].

22 червня генеральним прокурором було внесено до Ради подання на притягнення до відповідальності і арешт нардепа «Народного фронту» М. Полякова, який підозрюється в отриманні хабара 7 500 доларів і зловживання службовим становищем. Поляков у змові з Б. Розенблатом вимагали та отримали непровомірну вигоду у 15 000 доларів США від представника компанії нерезидента «Фуджейра» (ОАЕ). 11 липня Верховна Рада підтримала подання Генеральної прокуратури на зняття імунітету з Б. Розенблата, М. Полякова та О. Довгого, але дозволу на затримання й арешт депутатів не дала. Водночас, подання на Є. Дейдея та А. Лозового Рада не підтримала^[55]. 13 липня Рада дала згоду на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання й арешт нардепа «Опозиційного блоку» М. Добкіна через підозру в махінаціях з землею^[56]. Через шість днів за Добкіна було внесено заставу в розмірі 50 мільйонів В. Новинським та Б. Колесніковим^[57]. На початку серпня Печерський райсуд Києва арештував 2 автомобіля, 2 будинки, земельну ділянку і винний погреб Добкіна^[58]. 22 грудня САП закрила кримінальну справу проти Довгого, бо не знайшли складу злочину в його діях на посаді секретарі Київради в 2007 році при вирішенні земельних питань. Після цього Луценко повідомив про відкриття нового кримінального провадження проти Довгого за тими ж земельними рішенніями^[59].

1 серпня повідомив про затримання 15-го прокурора у 2017 році на хабарі, який вимагав 5 тисяч доларів^[60].

У листопаді виник серйозний конфлікт між ГПУ та НАБУ через затримання детектива антикорупційного бюро під прикриттям, коли той намагався дати хабар у розмірі $15 тис. першому заступнику Державної міграційної служби. Потім силовики затримали ще сімох співробітників бюро. Серед затриманих виявилась агент, яка проводила операцію за участю депутатів Розенблата й Полякова. 30 листопада в Національному антикорупційному бюро звинуватили ГПУ і СБУ у незаконному втручанні в спецоперацію бюро. Луценко звинуватив бюро у незаконному прослуховуванні близько 100 осіб без дозволу суду, підкресливши, що прослуховування в Україні дозволено лише СБУ^[61][62]. Дії ГПУ засудили західні партнери України, зокрема глава представництва Європейського Союзу в Україні Хюг Мінгареллі, який закликав Генеральну прокуратуру «ефективно взаємодіяти з НАБУ і САП і підтримувати ці структури, а не перешкоджати їх роботі»^[63].

Звітуючи за результати своєї діяльності за 2017 р. Луценко заявив, що Генеральна прокуратура вже завершила слідство по ключовим справах Майдану, до бюджету було передано 53 млрд, в тому числі 80 тис. гектарів землі. Пострадянську каральну систему ГПУ за його словами було демонтовано^[64] 30 січня 2018 року в інтерв'ю виданню «DW.COM», коментуючи результати своєї діяльності за 2017 р. Луценко повідомив, що за минулий рік ГПУ «продемонструвало найвищу активність за понад 20 років незалежності України», ГПУ спільно з МВС, фіксальною службою та СБУ затримали на хабарях поад 9 500 корупціонерів, а вироки отримали 1 692 корупціонери, але визнав, що серед цих вироків немає «великої риби». Генеральний прокурор додав, що «виключну компетенцію переслідування високопосадовців у нинішній владі» має НАБУ. Крім того, Луценко визнав, що є політично призначеним генпрокурором.^[65].

1 березня 2018 р. заявив, що лише за два місяці року було затримано 1 682 корупціонерів «на гарячому»^[66].

Звіт за результатами першого року роботи на посаді Генпрокурора

24 травня 2017 року Генеральний прокурор Юрій Луценко презентував у Верховній Раді звіт за результатами року роботи на посаді Генерального прокурора України^[67].

"Головним моїм завданням було сформувати нову команду, яка зможе продемонструвати всій Україні, що тут панує закон і справедливість. Саме тому, найбільшим своїм досягненням за рік роботи на посаді Генпрокурора я вважаю завершення слідства і початок судового процесу над Януковичем, який обвинувачується у державній зраді українського народу. Доповідаю: проти Януковича і його найближчого оточення є десятки проваджень по корупції. У ключових випадках ми вже закінчили досудове слідство проти Януковича, Азарова, Арбузова, Колобова, Клименка, Ставицького, Курченка, інших діячів, і тепер питання за Печерським судом. Ми не зупинимося в роботі проти колишньої правлячої мафії. Ніхто не сховається ні в Ростові, ні в Москві, ні на екзотичних островах. Завдяки прийнятому Верховною Радою закону заочно понесуть відповідальність, і очно будуть конфісковані всі їхні активи - тут і за кордоном" - з виступу Юрія Луценка у Верховній Раді 24 травня 2016 року ^[68]

.

У своєму звіті також Луценко повідомив про те, що за справами, пов'язаними з перешкоджанням мирним акціям протесту на Майдані вже засуджено 42 особи. За його інформацією, з початку розслідування «майданівських» проваджень правоохоронними органами було скеровано до суду 147 обвинувальних актів щодо 228 осіб, з яких слідчими прокуратури — 126 актів стосовно 192 осіб. «Я добре розумію вимогу країни бачити на лаві підсудних також і організаторів безчинств проти мирних демонстрантів Майдану. Тому, за інформацією прокурорів і слідчих у провадженні, я можу повідомити, що справа по пред'явленню обвинувального акту Януковичу та колишньому міністру внутрішніх справ Захарченку за організацію безчинств на Майдані буде скеровано до суду відразу після розгляду справи про державну зраду Януковича», — зазначив Генпрокурор.

Згідно даних, які оприлюднив Луценко у звіті, за рік (травень 2016-травень 2017) Генеральна прокуратура передала до суду 1191 справу про кримінальне корупційне правопорушення. «Спільними зусиллями правоохоронців вдалося скоротити на 15, 20 % кількість грабежів, розбоїв, інших злочинів, що турбують звичайних людей», — зазначив він. За інформацією Луценка, підтриманням обвинувачення в суді по цій категорії справ засуджено 34 470 крадіїв, 4131 грабіжник, 893 розбійника. З них реальні терміни покарання отримали 10 624 особи^[69].

Як підкреслив керівник ГПУ, реформа Генеральної прокуратури дозволила оновити кадровий склад новими людьми, впровадила самоврядування і поклала край сталінським практикам. Відповідно до закону і нових повноважень, чисельність прокуратури була скорочена на 25 %, проведено нові конкурси на вакантні посади, в яких перемогли 82 % тих, хто ніколи в прокуратурі не працював.

24 травня в 15 областях України пройшла антикорупційна операція, в якій було задіяно близько 2 000 поліцейських, 500 прокурорів та проведено 450 обшуків. Поліція заявила, що податкова служба під керівництвом О. Клименка завдала державі збитків на суму 95, 921 мільярди гривень. Було затримано 23 податківців та на вертольотах доставлено до Києва. Однак, колишніх керівників податкової — екс-начальника ДПС в Луганській області Антивова, екс-очілника Полтавської ДПС Задорожнього суд відпустив під заставу, екс-главу Державної податкової адміністрації Криму К. Циркуна було відпущено з-під варти під особисте зобов'язання, екс- глава Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області не зміг внести заставу в 100 мільйонів гривень і отримав 2 місяці арешту. Колишнього заступника начальника харківського облуправління Міністерства доходів і зборів Т. Маслову суд випустив під заставу в 1 мільйон гривень^[70].
З 23-х затриманих екс-податківців 12-м було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави^[71]. 28 липня Луценко заявив, що сума арештованого майна Клименка становить 6 мільярдів гривень, під вартою залишаються 9 осіб, ще 18 — під заставою на загальну суму майже 60 мільйонів гривень, 46 особам оголошено про підозру, майно підозрюваних арештовано на суму 900 мільйонів гривень^[72].

18 травня прокуратура АР Криму підписала повідомлення про підозру радянському вождю Й. Сталіну та Л. Берії у злочині депортації кримськотатарського народу та представників інших національностей Кримської АРСР. Було встановлено понад 250 сімей потерпілих, що складає більше 1000 осіб. Як свідків та потерпілих було допитано 63 особи, з яких 43 — жителі окупованої території Криму^[73].

У той же час, журналіст-розслідувач Д. Гнап розкритикував роботу Луценка на посаді прокурора, зазначивши, що під час його роботи було закриті справи проти Іванющенка, Злочевського та Кацуби, яких підозрюють у корупції^[74].

Майно

13-го травня 2016 року в ЗМІ з'явилась інформація, що Луценко живе в елітному будинку площею 859 кв. м., вартістю декілька мільйонів доларів, в селі Стоянка під Києвом, який є юридично оформленим на його тестя^[75][76]. Також стало відомо, що компанія сина Луценка володіє і здає 8 квартир на Печерську.^[77][78]

11 липня в сесійній залі Верховної Ради лідер Радикальної партії Олег Ляшко звинуватив Луценка в ухиленні від сплати податків, зокрема за будинок площею у 900 квадратних метрів, який зарахований на 76-літнього тестя генерального прокурора. Наступного дня керівник САП Назар Холодницький заявив про початок розслідування за заявами Ляшка з приводу будинку і декларації Юрія Луценка^[79].

У січні 2018 року міжнародний експерт з питань національних економік України, Росії та країн колишнього СРСР Андерс Аслунд припустив, що Луценко «мабуть отримує багато грошей за те, що не бореться з корупцією. Якби він боровся з корупцією, він би нічого не заробляв, крім своєї невеликої зарплати.»^[80]

Інциденти

В аеропорту Франкфурта-на-Майні

4 травня 2009 року Юрій Луценко разом з 19-річним сином Олександром був затриманий поліцією в аеропорту Франкфурта-на-Майні, за версією німецького таблоїду «Bild», у стані алкогольного сп'яніння. Подія отримала широкий резонанс в українському суспільстві. Обставини цього інциденту залишаються дискусійними. Юрій Луценко повідомив, що це «побутовий конфлікт», щодо його сина, який за рахунок батька летів до Кореї на медичне обстеження, в аеропорту неправомірно було застосовано силу — його схопили за недавно прооперовану шию. Він як батько втрутився. Їх затримали.

На його вимогу до аеропорту прибув Консул України та керівництво поліції, яке після бесіди висловило офіційне вибачення за конфлікт. Тим не менше, 12 травня Юрій Віталійович подав заяву про відставку, висловивши своє несприйняття його політичного переслідування, що базується на публікаціях жовтої преси.^[81][82]

Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко відставку не прийняла.

Використання службових автомобілів на весіллі сина і перешкоджання журналістам

У вересні 2017 року святкування весілля сина генпрокурора Юрія Луценка Олександра обслуговували службові автомобілі генеральної прокуратури, активну участь в організації свята взяли працівники Управління державної охорони. Під час зйомок матеріалу про святкування журналісти програми «Схеми» (спільний проект «Радіо Свобода» та каналу «UA:Перший») зазнали нападу з боку працівників УДО.

Закрита вечірка відбулась 15 вересня у ресторанному комплексі під Києвом. Журналістам вдалося зафіксувати як автомобіль Toyota Camry з номерним знаком АА0001СК, зареєстрований на Генеральну прокуратуру України, забирає з вечірки візажиста Юлію Джулай. У мікроавтобус з номерним знаком АА0013МО, зареєстрований на Генеральну прокуратуру України, співробітники УДО виносили та складали весільні подарунки, зокрема, великі портрети молодят.

Співробітники Управління державної охорони всіляко намагалися не дати змоги зафіксувати події на відео, затуляли в'їзд на стоянку ресторану відомчими автівками, а під час виїзду зі святкування президента Порошенка напали на оператора Бориса Троценка — він отримав струс мозку та пошкодження руки.

Начальник УДО Валерій Гелетей так пояснив дії своїх підлеглих: «Там же який горб! Цей військовослужбовець упав… В темряві, пісок, спіткнувся, упав і зачепився за оператора»^[83].

Особисте життя

Сім'я

• Дружина — Ірина Степанівна (нар. 1966), Народний депутат України від партії «Блок Петра Порошенка».


• Сини — Олександр (нар. 1989) і Віталій (нар. 1999).

Побиття

В ніч з 10 по 11 січня 2014 року Юрія Луценка жорстоко побили бійці Беркуту, коли він намагався притримати бійців і змусити бійців не бити учасників протесту.

Нагороди

• 
  Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (14 грудня 2006) — за вагомий особистий внесок у відстоювання ідеалів демократії, захист конституційних прав і свобод громадян, активну участь у державному будівництві^[84]
  


• Під час перебування на посаді міністра внутрішніх справ України був удостоєний 35 відомчих нагород^[85]
  

Цікаві факти

• 
  Марина Порошенко разом з Юрієм Луценком хрестили доньку Юрія Стеця Єву.^[86][87]
  


• На посаді Генерального прокурора України отримував зарплату в 172 000 гривень (станом на 4 листопада 2017 року).^[88]
  

Примітки

Джерела

Юрій Луценко у сестринських Вікіпроектах
	Цитати у Вікіцитатах?
	Новини у Вікіновинах?
	Юрій Луценко у Вікісховищі?

• Офіційний сайт Генеральної прокуратури України


• Офіційна сторінка генпрокурора Юрія Луценка у Facebook


• Рік прокурора. Виступ Юрія Луценка у програмі «Право на владу» (телеканал 1+1). 25.05.2017


• Про другий термін Порошенка, судову реформу та конфлікт із НАБУ, — інтерв'ю з Юрієм Луценком (24 канал).1.06.2017


• Юрій Луценко: Янукович може отримати судовий вирок вже до Дня Незалежності. «Укрінформ». 29.03.2017


• Один день з Юрієм Луценком. Як працює та з ким зустрічається генпрокурор. «Українська правда». 26.09.2016


• Інтерв'ю Юрія Луценка «Лівому берегу».15.09.2016

• Народна Самооборона — блог Юрія Луценка


• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.»


• Верховна Рада України 4-го скликання


• Верховна Рада України 6-го скликання


• Народна самооборона: неофіційний сайт


• 
  Петр Билян. Лаври страдальця // Деловая столица, № 10 (304), 05.03.2007

У соціальних мережах Facebook Словники та енциклопедії Енциклопедія сучасної України · Britannica (онлайн) Нормативний контроль GND: 133846687 · ISNI: 0000 0000 4055 4498 · LCCN: n2008008220 · VIAF: 26530062

п о р Генеральні прокурори України Віктор Шишкін (1991–1993) · Владислав Дацюк (1993–1995) · Григорій Ворсінов (1995–1997) · Олег Литвак (в. о.) (1997—1998) · Богдан Ференц (в. о.) (1998) · Михайло Потебенько (1998–2002) · Микола Гарник (в. о.) (2002) · Святослав Піскун (2002–2003) · Геннадій Васильєв (2003–2004) · Святослав Піскун (2004–2005) · Олександр Медведько (2005–2007) · Святослав Піскун (2007) · Віктор Шемчук (в. о.) (2007) · Олександр Медведько (2007–2010) · Віктор Пшонка (2010–2014) · Олег Махніцький (в. о.) (2014) · Віталій Ярема (2014–2015) · Віктор Шокін (2015–2016) · Юрій Севрук (в. о.) (2016)· Юрій Луценко (2016–)

п о р Міністри внутрішніх справ України Андрій Василишин (1991–1994) Володимир Радченко (1994–1995) Юрій Кравченко (1995–2001) Юрій Смирнов (2001–2003) Микола Білоконь (2003–2005) Юрій Луценко (2005–2006) Василь Цушко (2006–2007) Юрій Луценко (2007–2010) Михайло Клюєв (в. о.) (2010) Анатолій Могильов (2010–2011) Віталій Захарченко (2011–2014) Арсен Аваков (2014–) Перелік

п о р Рада національної безпеки і оборони України Голова РНБОУ Петро Порошенко Секретар РНБО Олександр Турчинов Члени РНБО Арсен Аваков · Єгор Божок· Василь Грицак · Володимир Гройсман · Павло Клімкін · Юрій Луценко · Віктор Муженко · Андрій Парубій · Павло Петренко · Степан Полторак · Ігор Райнін · Яків Смолій · Юрій Стець

п о р Другий уряд Юлії Тимошенко Прем'єр-міністр: Юлія Тимошенко Перший віце-прем'єр-міністр: Олександр Турчинов Віце-прем'єр-міністр: Іван Васюник Віце-прем'єр-міністр: Григорій Немиря Аграрної політики Юрій Мельник Внутрішніх справ Юрій Луценко Вугільної промисловості Віктор Полтавець Економіки Богдан Данилишин Житлово-комунального господарства Олексій Кучеренко Закордонних справ Володимир Огризко Петро Порошенко Культури і туризму Василь Вовкун Надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Володимир Шандра Оборони Юрій Єхануров Освіти та науки Іван Вакарчук Охорони здоров'я Василь Князевич Охорони навколишнього середовища Георгій Філіпчук Палива та енергетики Юрій Продан Праці та соціальної політики Людмила Денісова Промислової політики Володимир Новицький Регіонального розвитку та будівництва Василь Куйбіда Сім'ї, молоді та спорту Юрій Павленко Транспорту та зв'язку Йосип Вінський Фінансів Віктор Пинзеник Юстиції Микола Оніщук Міністр Кабінету Міністрів Петро Крупко

п о р Уряд Юрія Єханурова Прем'єр-міністр: Юрій Єхануров Перший віце-прем'єр-міністр: Станіслав Сташевський Віце-прем'єр-міністр з гуманітарних питань: В'ячеслав Кириленко Віце-прем'єр-міністр з регіональної політики: Роман Безсмертний Віце-прем'єр-міністр з аграрної політики: Юрій Мельник Аграрної політики Олександр Баранівський Будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Павло Качур Внутрішніх справ Юрій Луценко Вугільної промисловості Віктор Тополов Економіки Арсеній Яценюк Закордонних справ Борис Тарасюк Культури і туризму Ігор Ліховий Надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Віктор Балога Оборони Анатолій Гриценко Освіти та науки Станіслав Ніколаєнко Охорони здоров'я Юрій Поляченко Охорони навколишнього природного середовища Павло Ігнатенко Палива та енергетики Іван Плачков Праці та соціальної політики Іван Сахань Промислової політики Володимир Шандра Сім'ї, молоді та спорту Юрій Павленко Транспорту та зв'язку Віктор Бондар Фінансів Віктор Пинзеник Юстиції Сергій Головатий Міністр Кабінету Міністрів Богдан Буца

п о р Перший уряд Юлії Тимошенко Прем'єр-міністр: Юлія Тимошенко Перший віце-прем'єр-міністр: Анатолій Кінах Віце-прем'єр-міністр з питань європейської інтеграції: Олег Рибачук Віце-прем'єр-міністр з гуманітарних питань: Микола Томенко Віце-прем'єр з питань адміністративно-територіальної реформи: Роман Безсмертний Аграрної політики Олександр Баранівський Внутрішніх справ Юрій Луценко Вугільної промисловості Віктор Тополов Економіки Сергій Терьохін Закордонних справ Борис Тарасюк Культури і туризму Оксана Білозір Надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Давид Жванія Оборони Анатолій Гриценко Освіти та науки Станіслав Ніколаєнко Охорони здоров'я Микола Поліщук Охорони навколишнього природного середовища Павло Ігнатенко Палива та енергетики Іван Плачков Праці та соціальної політики В'ячеслав Кириленко Промислової політики Володимир Шандра Сім'ї, молоді та спорту Юрій Павленко Транспорту та зв'язку Євген Червоненко Фінансів Віктор Пинзеник Юстиції Роман Зварич Міністр Кабінету Міністрів Петро Крупко