Акименко Андріан Захарович Зміст Біографія | Нагороди і...
Народились 6 вересняНародились 1898Померли 1989Поховані в ЛуганськуВипускники Військової академії імені ФрунзеГенерал-майори (СРСР)Кавалери ордена ЛенінаКавалери ордена Червоного ПрапораКавалери ордена Кутузова I ступеняКавалери ордена Богдана Хмельницького II ступеня (СРСР)Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеняНагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Нагороджені медаллю «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Нагороджені медаллю «Тридцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Нагороджені медаллю «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Нагороджені медаллю «За взяття Будапешта»Нагороджені медаллю «За взяття Відня»Нагороджені медаллю «За визволення Белграда»Нагороджені медаллю «За визволення Праги»Нагороджені медаллю «Ветеран Збройних сил СРСР»Нагороджені медаллю «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»Нагороджені медаллю «30 років Радянській Армії та Флоту»Нагороджені медаллю «40 років Збройних Сил СРСР»Нагороджені медаллю «50 років Збройних Сил СРСР»Нагороджені медаллю «60 років Збройних Сил СРСР»Нагороджені медаллю «70 років Збройних Сил СРСР»Уродженці Лутугинського районуУчасники Громадянської війни в РосіїУчасники Польського походу РСЧАУчасники Другої світової війни з СРСРРадянські командири стрілецьких корпусів Другої світової війниПомерли в ЛуганськуПочесні громадяни Луганська
6 вересня1898лютий1989генерал-майор6 вересня1898Лутугинського районуЛуганської областіУкраїнецьГеоргіївської волостіЧервоної АрміїГромадянській війні в Росіїкомісарполку60-ї стрілецької дивізіїПівденногоПівденно-Західного фронтівУкраїниХарківськуРСЧАбатальйону24-ї стрілецької дивізіїУкраїнського ВО80-ї стрілецької дивізіїКиївського ВОпоході на Західну Україну5-ї арміїСмоленській битвігенерал-лейтенантР. П. Хмельницькийполковник127-ї стрілецької дивізіїЗахідного фронтуЄльні2-гу гвардійську стрілецьку дивізіюгенерал-майор56-ї арміїПівденного фронтуТаганрогу2-го3-го Українських фронтівшпиталіКорсунь-ШевченківськійУмансько-БотошанськійЯссько-КишинівськійБелградськійВіденськійПразькій наступальних операціяхБелградПівденної групи військОдеського ВОКиївського інституту фізичної культуриДТСААФМолдавської РСР1989Луганську
| Акименко Андріан Захарович | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 6 вересня 1898(1898-09-06) Богородицьке | |||||||||||||||||||||||
| Смерть | 1989(1989) Луганськ | |||||||||||||||||||||||
| Поховання | Луганськ | |||||||||||||||||||||||
| Приналежність |  Радянська армія | |||||||||||||||||||||||
| Вид збройних сил | Сухопутні війська | |||||||||||||||||||||||
| Рід військ | Піхота | |||||||||||||||||||||||
| Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе | |||||||||||||||||||||||
| Роки служби | 1918–1954 | |||||||||||||||||||||||
| Звання |  Генерал-майор | |||||||||||||||||||||||
| Командування | 75-й стрілецький Белградський корпус | |||||||||||||||||||||||
| Війни / битви | Громадянська війна в Росії, Польський похід РСЧА, Радянсько-німецька війна | |||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||||||||||
Аки́менко Андріа́н Заха́рович (нар. 6 вересня 1898 — пом. лютий 1989) — радянський військовик, командир 75-го стрілецького Белградського корпусу, генерал-майор (1942).
Зміст
1 Біографія
1.1 Громадянська війна
1.2 Міжвоєнний період
1.3 Радянсько-німецька війна
1.4 Повоєнна служба
2 Нагороди і почесні звання
3 Примітки
4 Посилання
Біографія |
Народився 6 вересня 1898 року в селі Богородицьке Лутугинського району Луганської області. Українець.
Громадянська війна |
Наприкінці 1917 року обраний міліціонером Георгіївської волості[1]. У жовтні 1918 року вступив до Червоної Армії.
Брав участь в Громадянській війні в Росії: червоноармієць 43-го Українського революційного полку, а з січня 1919 року — комісар і голова ревтрибуналу 3-го Луганського інтернаціонального полку.
З вересня 1919 року — тво комісара 1-ї стрілецької бригади 60-ї стрілецької дивізії, згодом комісар 532-го і 534-го стрілецьких полків, помічник командира 532-го полку, командир 534-го полку.
У складі 12-ї та 14-ї армій Південного і Південно-Західного фронтів брав участь в боях на території України.
Міжвоєнний період |
У 1922 році закінчив Харківську вищу повторну школу командного складу РСЧА. З березня 1922 року — командир і комісар 13-го окремого прикордонного батальйону, з вересня того ж року — командир батальйону 70-го стрілецького полку 24-ї стрілецької дивізії Українського ВО. З жовтня 1923 року — командував батальйонами 238-го і 240-го полків 80-ї стрілецької дивізії. З березня 1926 року — тво помічника командира 240-го стрілецького полку з господарської частини, з жовтня 1930 року — помічник командира 88-го, потім 240-го стрілецьких полків.
З вересня 1931 року навчався У Військовій академії РСЧА імені М. В. Фрунзе. У 1935 році закінчив академію і призначений помічником начальника 2-го сектора навчального відділу цієї ж академії.
З листопада 1935 року — помічник начальника 1-го відділення штабу 17-го стрілецького корпусу Київського ВО.
З вересня 1937 року — начальник курсів молодших лейтенантів при штабі 17-го корпусу.
З березня 1938 року — начальник 1-го відділення штабу 15-го стрілецького корпусу, а з жовтня 1938 року — начальник 1-го відділу штабу Житомирської армійської групи військ. Брав участь в поході на Західну Україну.
З грудня 1939 року — тво начальника штабу 5-ї армії Київського ВО, з квітня 1940 року — начальник оперативного відділу штабу 5-ї армії.
З липня 1940 року призначається викладачем кафедри загальної тактики Військової академії РСЧА імені М. В. Фрунзе, пробув на цій посаді до жовтня 1940 року.
У жовтні 1940 року призначений начальником штабу 34-го стрілецького корпусу на території Київського ВО. На цій посаді зустрів початок Радянсько-німецької війни.
Радянсько-німецька війна |
В липні — серпні 1941 року корпус брав участь в Смоленській битві. У зв'язку з тим, що командир корпусу генерал-лейтенант Р. П. Хмельницький захворів, полковник А. З. Акименко перебрав на себе командування корпусом. Після розформування управління корпусу, призначений командиром 127-ї стрілецької дивізії Західного фронту.
У вересні 1941 року за успішні бойові дії в районі Єльні, дивізія була перейменована в 2-гу гвардійську стрілецьку дивізію.
З січня 1942 року генерал-майор Акименко — командир 3-го гвардійського стрілецького корпусу 56-ї армії Південного фронту. Внаслідок невдалого наступу північніше Таганрогу, в березні 1942 року усунутий від командування корпусом і направлений старшим викладачем тактики Військової академії імені М. В. Фрунзе.
В січні 1944 року призначений командиром 75-го стрілецького корпусу 2-го та 3-го Українських фронтів.
З 2 грудня 1944 року по 9 січня 1945 року перебував на лікуванні у шпиталі.
Під командуванням генерал-майора Акименка 75-й корпус брав участь в Корсунь-Шевченківській, Умансько-Ботошанській, Яссько-Кишинівській, Белградській, Віденській й Празькій наступальних операціях. За визволення міста Белград корпус отримав почесне найменування «Белградський».
Повоєнна служба |
Після війни займав посаду заступника командира 10-го гвардійського стрілецького корпусу Південної групи військ.
З 1947 року — начальник Управління бойової і фізичної підготовки Одеського ВО.
З 1948 року — начальник воєнної кафедри Київського інституту фізичної культури.
З 1951 року — голова ЦК ДТСААФ Молдавської РСР.
У 1954 році вийшов у запас. Помер у лютому 1989 року. Похований у Луганську.
Нагороди і почесні звання |
Орден Леніна;- Чотири орденами Червоного Прапора;
Орден Кутузова 1-го ступеня;
Орден Суворова 2-го ступеня;
Орден Богдана Хмельницького 2-го ступеня;
Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня;
медалі.- Почесний громадянин міста Луганська з вересня 1970 року[2].
Примітки |
↑ Міліція, народжена революцією
↑ Почесні громадяни Луганська
Посилання |
- Біографія Акименка А. З.
- Акименко Андріан Захарович
