Вінницьке училище культури і мистецтв Зміст Передісторія |...
Навчальні заклади, засновані 1958Освіта у ВінниціУчилища культури в Україні1958 у ВінниціОб'єкти, названі на честь Миколи Леонтовича
Вінниці16321642Г. ДавидовськимМ. Садовським1919Миколи Дмитровича Леонтовича
|телефон?факс
училище | ||||
Вінницьке музичне училище культури і мистецтв | ||||
ВУКіМ | ||||
 Головний корпус училища мистецтв | ||||
49°14′03″ пн. ш. 28°28′23″ сх. д. / 49.234166666694775927° пн. ш. 28.47305555558378032° сх. д. / 49.234166666694775927; 28.47305555558378032Координати: 49°14′03″ пн. ш. 28°28′23″ сх. д. / 49.234166666694775927° пн. ш. 28.47305555558378032° сх. д. / 49.234166666694775927; 28.47305555558378032 | ||||
| Країна |  Україна | |||
|---|---|---|---|---|
| Місто | Вінниця | |||
| Засновано | 1958 | |||
Акредитація: | I-II рівня | |||
| Галузь | культура і мистецтво | |||
| Ректор | Городинський Станіслав Станіславович, заслужений артист України | |||
| Веб-сайт: | vukm.com.ua | |||
| Адреса: | Вінниця, вул. С. Петлюри, 40 | |||
Вінницьке музичне училище культури і мистецтв ім. М. Д. Леонтовича — навчальний заклад у Вінниці I рівня акредитації, відкритий 1958 року.
Зміст
1 Передісторія
2 Сучасність
3 Примітки
4 Посилання
Передісторія |
Музична освіта у Вінниці сягає Козацької доби, коли в Вінниці була відкрита філія Києво-Могилянської академії (1632) та єзуїтський колегіум (1642). Спів у хорі та нотна грамота були невід'ємними предметами, що викладалися в цих закладах. У 1834 році піаніст і композитор Ігнацій Платон Козловський організував у Вінниці Музичний інститут, що проіснував до 1840 року. Станом на 1910 рік у Вінниці існувало два приватних музичних училища. Одне з них 1918 року викупив відомий музикант, випускник Празької консерваторії А.Гуммель.
В 1920 році внаслідок націоналізації всіх навчальних закладів, на базі училища Гуммеля та декількох музичних шкіл були відкриті музична профшкола, музичний технікум та консерваторія. Думка про їх відкриття вперше була висловлена Г. Давидовським та М. Садовським ще у 1919 році. Проте через фінансові труднощі 1923 року консерваторію було закрито, а 1934 року був закритий і технікум. Протягом 1930-х — 1950-х років у Вінниці діяла лише дитяча музична школа та вечірній факультет при цій школі.
Сучасність |
Сучасний заклад веде свій початок від 1958 року, коли за наказом Міністерства в 1958 році у Вінниці було засноване музичне училище. 1963 року училищу присвоєне ім'я Миколи Дмитровича Леонтовича. Початково музичному училищу відвели будинок по вул. Артинова (колишній 9-го Січня), в 1960-х роках для училища збудували нове приміщення по вул. Чкалова з залом на 400 місць, тоді як в старій будівлі розмістилась стоматологічна клініка.
1997 року музичне училище реорганізоване в училище культури і мистецтв ім. М. Д. Леонтовича І рівня акредитації[1]. Училище має фортепіанний, струнний, народний, диригентсько-хоровий, вокальний, духовий, теоретичний, театральний, хореографічний відділи, де навчається близько 300 студентів. Викладацький склад налічує більше 120 педагогів. В училищі працював відомий скрипковий майстер Сергієнко Олександр Петрович. Також серед викладачів є лауреати міжнародних конкурсів та заслужені артисти України. На хореографічному відділі це заслужена артистка України Кондюк Людмила Петрівна, на струному відділі лауреати міжнародних конкурсів Семко Роман Іванович та Гусєва Галина Миколаївна.
Директором училища є Городинський Станіслав Станіславович — заслужений артист України, співак та композитор.
Примітки |
↑ Постанова Кабінету міністрів України від 29 травня 1997 р. N 526 Про вдосконалення мережі вищих та професійно-технічних навчальних закладів
Посилання |
vukm.com.ua — офіційний сайт «Вінницьке училище культури і мистецтв».
Світоч мистецтва на Вінниччині. Вінницькому училищу культури і мистецтв — 50 років / Уклад. О.Ніколаєць; Вступ. сл. Н.Кушки; Ред М.Спиця; Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва. — Вінниця, 2008. — 16 с.- Кушка Н. М. Із скарбниці пам'яті//50 років Вінницькому училищу культури і мистецтв ім. М. Д. Леонтовича. — Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2008. — с. 4-25. [ISBN 978-966-2024-14-2]
