Шарль-Луї Лезюр Біографічні відомості | Примітки |...
Народились 24 серпняНародились 1770Померли 1 жовтняПомерли 1849Французькі історикиФранцузькі письменникиПомерли в Парижі
фр.24 серпня1770Гіз1 жовтня1849Парижаналітикісторикпубліцист24 серпня1770ГізФранцузької революції кінця 18 століттяПарижаДиректоріїНаполеона І БонапартапапстваРосіїУкраїнуЗапорозької СічіБогдана ХмельницькогоІвана Мазепу
| Шарль-Луї Лезюр | |
|---|---|
| Charles-Louis Lesur | |
 | |
| Народився | 24 серпня 1770(1770-08-24) Гіз, Франція |
| Помер | 1 жовтня 1849(1849-10-01) (79 років) Париж, Франція |
| Громадянство (підданство) |  Франція Франція |
| Національність | француз |
| Діяльність | історик |
| Володіє мовами | французька[1] |
Шарль-Луї Лезюр (фр. Charles-Louis Lesur; нар. 24 серпня 1770, Гіз — пом. 1 жовтня 1849, Париж) — політичний та військовий аналітик, історик, публіцист[2].
Біографічні відомості |
Народився 24 серпня 1770 року в місті Гіз.
З початком Французької революції кінця 18 століття переїхав до Парижа, став там відомим як автор популярних поетичних творів і театральних п'єс. У роки Директорії був співробітником МЗС Франції. У 1807 році, за дорученням французького імператора Наполеона І Бонапарта, Лезюр підготував для урядовців історико-інформаційний трактат «Про політику та розбудову російського панування». В ньому увага приверталася до міжнародних амбіцій російських імператорів.
У 1810 році він анонімно надрукував у Парижі книгу «Історична картина політики римської курії від початку її могутності до наших днів», в якій обґрунтовував здійснене Наполеоном I Бонапартом позбавлення папства світської влади. У 1812 році, під час походу проти Росії, перевидав у розширеній версії трактат «Про політику…», включивши до нього відредагований особисто Наполеоном I Бонапартом псевдодокумент «Заповіт Петра Великого», що був складений наприкінці 18 століття польським емігрантом Сокольницьким.
У 1814 році в Парижі видрукував у повному обсязі 2-томну «Історію козаків, якій передує вступ або погляд на народи, що мешкали у країні козаків до навали татарів». За повнотою документації ця праця перевершила все, що публікувалося раніше про Україну. В ній докладно охарактеризовано систему військової організації та тактику битв козаків, їхню боротьбу проти польського панування, висвітлено становлення, зміцнення й руйнування Запорозької Січі. Разом з тим Лезюр цілком відмовився від посилань на російську історіографію, мотивуючи це тим, що її представники не погоджуються визнавати козаків нацією й змальовують їхні подвиги часом у надто непривабливому світлі. Провідними постатями визвольних змагань українського народу він вважав Богдана Хмельницького та Івана Мазепу (за те, що той уклав союз із Швецією), а перехід України «під покровительство Росії» трактував як повернення до нового рабства.
Помер у Парижі.
Примітки |
↑ ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q54837d:Track:Q19938912
↑ Луняк Є. Козацька Україна XVI–XVIII ст. у французьких історичних дослідженнях. - Київ-Ніжин, 2012.
Джерела |
- Варварцев М. М. Лезюр Шарль-Луї Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
|
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
