Конечкова Зміст Етнографія | Історія | Демографія |...
Села Стрижівського повіту
Координатипол.гміні НебилецьСтрижівського повітуПідкарпатського воєводстваБлизенькаКороснянського деканатуДругої світової війниПНРУ 1975-1998 рокахРяшівського воєводстваВікісховище
Село Конечкова пол. Konieczkowa Координати 49°51′ пн. ш. 21°55′ сх. д. / 49.850° пн. ш. 21.917° сх. д. / 49.850; 21.917Координати: 49°51′ пн. ш. 21°55′ сх. д. / 49.850° пн. ш. 21.917° сх. д. / 49.850; 21.917
Конечкова у Вікісховищі? |
Конечкова (пол. Konieczkowa) — село в Польщі, в гміні Небилець Стрижівського повіту Підкарпатського воєводства.
Населення — 1257 осіб (2011[1]).
Зміст
1 Етнографія
2 Історія
3 Демографія
4 Примітки
5 Джерела
Етнографія |
Лінгвісти зараховували жителів даної місцевості до «замішанців» — проміжної групи між лемками і надсянцями.
Історія |
Українці-грекокатолики села поступово зазнавали процесів латинізації та подальшої полонізації. Вони належали до парафії Близенька Короснянського деканату. Метричні книги велися з 1776 року.
Після Другої світової війни село опинилось на теренах ПНР.
У 1975-1998 роках село належало до Ряшівського воєводства.
Демографія |
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][2]:
Загалом | Допрацездатний вік | Працездатний вік | Постпрацездатний вік | |
---|---|---|---|---|
Чоловіки | 617 | 134 | 416 | 67 |
Жінки | 640 | 127 | 365 | 148 |
Разом | 1257 | 261 | 781 | 215 |
Примітки |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Конечкова
↑ абв GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
↑ Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
Джерела |
Konieczkowa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1883 . — T. IV : Kęs — Kutno. (пол.)
|