Миколай Зиблікевич Зміст Життєпис | Вшанування пам'яті |...
Народились 28 листопадаНародились 1823Померли 16 травняПомерли 1887Поховані на Раковицькому цвинтаріВипускники Ягеллонського університетуУродженці Старого СамбораПосли Австрійського парламенту 1-го скликання (1861-1865)Посли Галицького сейму 1-го скликанняПосли Галицького сейму 2-го скликанняПосли Галицького сейму 3-го скликанняПосли Галицького сейму 4-го скликанняПосли Галицького сейму 5-го скликанняВипускники філософського факультету Львівського університетуПочесні громадяни ЛьвоваПочесні громадяни КраковаПерсоналії:КраківПерсоналії:ТарнівПомерли у КраковіПоховані на Раковицькому цвинтарі у Кракові
пол.28 листопада1823Старий СамбірЛьвівська область16 травня1887КраківпрезидентКраковаГалицького сеймуСтарому Самборігреко-католицькоюЛьвівського університетуТарнувіСавчинським ЗиґмунтомЯґелонського університетуадвокатаГалицького СеймуЛьвовіКраковапрезидентом (мером) міста КраковапаулінівСукенницьНаціонального музею у КраковікарабелумаршалкомФранц-Йозеф ІграфаРаковицькому кладовищіОУНЄвген Зиблікевичрусинівмосквофільствамаршалка (голови)Старий Самбір
| Миколай Зиблікевич | |
|---|---|
 | |
| Народився | 28 листопада 1823(1823-11-28) Старий Самбір, Львівська область |
| Помер | 16 травня 1887(1887-05-16) (63 роки) Краків ·пневмонія |
| Поховання | Раковицький цвинтар |
| Громадянство (підданство) | Польща  Російська імперія |
| Діяльність | педагог, політик |
| Alma mater | Яґеллонський університет |
| Посада | посол до Галицького сейму[d] |
| |
Миколай Зиблікевич (пол. Mikołaj Zyblikiewicz, 28 листопада 1823, Старий Самбір, Львівська область — 16 травня 1887, Краків) — польський політик і юрист українського походження, граф, президент Кракова, голова Галицького сейму.
Зміст
1 Життєпис
2 Вшанування пам'яті
2.1 Вулиці
3 Родина
4 Зиблікевич і Україна
5 Сучасність
6 Примітки
7 Джерела
8 Посилання
Життєпис |
Миколай Зиблікевич — маршалок Галицького Сейму (автор портрету — Ян Матейко)
Народився у Старому Самборі в сім'ї кожум'яки. Родина була греко-католицькою, тому і Миколай (тоді ще Микола) був охрещений за греко-католицьким обрядом.
У 1846 році закінчив філософський факультет Львівського університету.
У 1849 році через доноси разом зі ще трьома вчителями гімназії в Тарнуві — Савчинським Зиґмунтом, Анджеєм Оскардом, Броніславом Тарновським — потрапив під поліційний нагляд.[1]
У 1849—1851 роках навчався на правничому факультеті Яґелонського університету.
5 жовтня 1851 року отримав докторське звання. У 1855 — здобув статус адвоката.
У 1856 році працював юридичним радником міста Кракова, зокрема, боровся за повернення польської мови у школи та владні установи.
Від 1861 року був послом (депутатом) крайового Галицького Сейму у Львові.
У 1866 році обраний членом міської ради Кракова.
У 1874—1881 роках двічі був обраний президентом (мером) міста Кракова[2]. Був ініціатором деяких інвестицій, зокрема, побудови Пантеону заслужених поляків (у підземеллях костелу монастиря паулінів на Скалці), реставрації видатної пам'ятки середньовіччя — Сукенниць, створення Національного музею у Кракові, будівництва комплексу споруд для пожежної служби.
1 лютого 1881 року Рада міста Кракова надала йому почесне громадянство міста, а 24 квітня 1884 — за заслуги перед містом — отримав почесну нагороду — коштовну карабелу (вид шаблі).
У 1881—1886 роках був маршалком Галицького Сейму. Цісар Франц-Йозеф І надав йому титул графа.
В листопаді 1886 року повернувся зі Львова до Кракова, де помер від запалення легенів.
Похований на Раковицькому кладовищі Кракова. Поховання відбулося з урахуванням особливостей греко-католицького і римо-католицького обрядів. Надгробок був подарований містом Краковом.
Вшанування пам'яті |
- У 1885 році на його честь названо канал між Дунайцем і Віслою в Домбровському повіті (тепер — Малопольське воєводство).
- В центрі Кракова наприкінці XIX століття встановлено пам'ятник Миколаю Зиблікевичу як одному з найвидатніших президентів міста Кракова.
Вулиці |
- 2 червня 1887 — Рада міста запропонувала магістрату назвати одну з вулиць у центрі Кракова на честь Зиблікевича.
- у дорадянському Львові частина теперішньої вулиці Івана Франка мала назву М. Зиблікевича
- вулиця Зиблікєвічґассе (тепер Лесі Українки, Бучач).
Родина |
Миколай Зиблікевич не мав власної родини. Відомий український громадсько-політичний діяч і співзасновник ОУН Євген Зиблікевич доводився йому внучатим племінником[3].
Зиблікевич і Україна |
Завжди підкреслював своє «руське» (українське) походження. Але на відміну від багатьох тодішніх діячів-русинів, був затятим супротивником москвофільства.
Перебуваючи на посаді маршалка (голови) Галицького Сейму у Львові, Зиблікевич підтримав створення першого українського театру в місті.
Сучасність |
У сучасній історіографії міста Старий Самбір ім'я Миколая Зиблікевича не користується великою популярністю — його вважають суто польським політиком. У містечку є вулиця Миколая Зиблікевича, але відсутній музей графа або якісь інші згадки про нього.
Примітки |
↑ Zbigniew Fras. Savczyńnski Zygmunt (1826—1893) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków: РАN, 1994. — t. XXXІV/2, zeszyt 145. — S. 291–293. (пол.)
↑ Dominika Hołuj. Rola samorządu terytorialnego w kształtowaniu procesu rozwoju Miasta Krakowa w okresie autonomii (1866—1918) // Zeszyty naukowe Wyższej Szkoły Ekonomicznej w Bochni, 5. S. 49.
↑ Зиблікевич [Є.] Зі споминів січовика (1914―1919) / [Післямова ред.]. ― Камінець: Вид. «Стрільця» органу Галиц. Армії, 1919. ― 15 с.
Джерела |
Irena Homola. Kraków za prezydentury Mikołaja Zyblikiewicza. — Kraków, 1976.
Посилання |
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Mikołaj Zyblikiewicz |
Миколай Зиблікевич на сайті Dzieje Krakowa (пол.).
|
