Олешківські піски Зміст Генезис | Клімат | Гідрологія |...
Пустелі за абеткоюПриродно-заповідний фонд Олешківського районуПустелі ЄвропиОлешкиПустелі УкраїниГеографія Херсонської області
піщанийЄвропіОлешківському районіХерсонаЧорного морягаОлешкибарханівалювіальнихДніпраОлешківські піскиНаціональний природний парк «Олешківські піски»ДніпрастеповоїXIX сторіччіовецьФальц-ФейнАсканія-Новавітрова ерозіяП. Костичева1880-х«Журналі загальнокорисних данихрос.183718021832Мікрокліматпіщаної аренипіщані буріводонасичений пластґрунтових водсосновіпожежіXVIII століття18301840КанкрінаОлешківського лісництва185918901920-хВ. М. ВиноградоваУкрНДІ лісоагромеліораціїбомбардуванняВаршавського договоруагресією Росії щодо Україниокупацією Кримського півострова
Олешківські піски | ||||
Центральна частина піщаної арени навесні | ||||
46°35′00″ пн. ш. 33°03′00″ сх. д. / 46.58333° пн. ш. 33.05000° сх. д. / 46.58333; 33.05000Координати: 46°35′00″ пн. ш. 33°03′00″ сх. д. / 46.58333° пн. ш. 33.05000° сх. д. / 46.58333; 33.05000 | ||||
Країна | Україна | |||
Регіон | Херсонська область | |||
Розташування | Олешківський район | |||
Довжина | 150 км | |||
Ширина | до 40 км | |||
Площа | 1 612-2 100 км² | |||
Клімат | ||||
Середньорічна температура | 10,2 °C | |||
Середня температура січня | −2,4 °C | |||
Середня температура липня | 22,6 °C | |||
Річний рівень опадів | 419 мм | |||
Олешківські піски у Вікісховищі? |
Оле́шківські піски́ — другий за розмірами піщаний масив (арена) у Європі[1], розташований у Олешківському районі за 30 км на схід від міста Херсона, за Дніпром, та за 30 км від узбережжя Чорного моря[2]. Власне дніпровські піски займають площу 161 200 га, а з міжаренними землями — 210 000 га[3]. Назва походить від назви міста Олешки. Піски складені з безмежних барханів («кучугурів»), висотою близько 5 м, давніх піщаних алювіальних відкладень Дніпра. У складі пісків — 7 необліснених арен: Каховська, Казачолагерна, Олешківська, Чалбаська, Чулаківська, Іванівська, Кінбурнська[3]. Найбільша з них у діаметрі має розмір близько 15 км. Національним банком України у 2015 році випущено ювілейну монету Олешківські піски.
На території Олешківських пісків організовано природоохоронну зону — Національний природний парк «Олешківські піски».
Зміст
1 Генезис
2 Клімат
3 Гідрологія
4 Рослинність
4.1 Лісорозведення
5 Екологія
5.1 Військові навчання
6 Див. також
7 Примітки
8 Посилання
Генезис |
У нинішньому своєму вигляді піски з'явились порівняно недавно. У низинах Дніпра піски існували завжди, але їхнє просування стримував покрив степової рослинності. У XIX сторіччі сюди почали завозити овець (один лише барон Фальц-Фейн, засновник заповідника Асканія-Нова, володів величезними отарами до мільйона голів[4]), які знищили траву, звільнили піски, а вітрова ерозія дала їм можливість розширюватися. За словами П. Костичева, який вивчав Олешківські піски у 1880-х роках, не більше ніж за сто років до того часу піски були суцільно закріплені рослинністю, місцями деревами. Думки, «ніби поява пісків відбулася від зміни кліматичних умов місцевості», Костичев вважав абсолютно голослівними.
« | Утворення сипких пісків і перепони до їх закріплення обумовлюються однією і тією ж і притому лише однією причиною: посиленим випасанням худоби.[5] | » |
У «Журналі загальнокорисних даних[ru]» (рос. Журнал общеполезных сведений) за 1837 рік вказується, що площа лісів на пісках нижнього Дніпра, що становила у 1802 році більше ніж 5000 га, до 1832 року впала практично до нуля[6].
Клімат |
Мікроклімат піщаної арени напівпустельний, проте він помірний, з ознаками субтропічного континентального. Влітку пісок нагрівається до 70 °C, і гарячі висхідні потоки, що йдуть від пісків, розганяють дощові хмари. Тому дощів тут менше, аніж у Херсоні, що на іншому березі Дніпра. Трапляються піщані бурі. Взимку відносно тепло, сильні морози бувають рідко, зими безсніжні, чи малосніжні, сніговий покрив нетривкий.
Гідрологія |
На глибині 30–40 м існує прісний водонасичений пласт. Проте масштабно добувати звідси воду не можна, оскільки рівень ґрунтових вод знизиться і ліси не зможуть вже стримувати піски.
Рослинність |
Рослинність розріджена. Стримують пустелю штучно насаджені щільні соснові ліси. Часто трапляються масштабні пожежі, оскільки ліс легко загоряється влітку через погодні умови.
Лісорозведення |
Дослідні роботи із закріплення пісків були розпочаті наприкінці XVIII століття, але масштабного характеру набули у 1830–1840 роках у зв'язку з активною діяльністю щодо лісорозведення міністра фінансів графа Канкріна та утворенням Олешківського лісництва[6]. Період генерального межування та наділення селян землею (1859–1890 роки) став катастрофою для лісів, площа пісків значно збільшилася. Відновлення лісу було продовжене тільки починаючи з 1920-х років. У 1953—1971 роках великі масиви лісу, а також сади та виноградники були посаджені під керівництвом В. М. Виноградова, який у 1968 році отримав звання Заслуженого лісовода УРСР. Зараз піски зупинено по краях величезними штучними лісовими масивами, загальна площа яких становить близько 100 тис. гектарів, які є найбільшим штучним лісом у світі[7].
У регіоні діє Степовий філіал УкрНДІ лісоагромеліорації (УкрНДІЛГА), який розв'язує проблеми комплексного використання пісків, а також створення перешкод на шляху розширення пустелі[3].
Екологія |
Основні фактори впливу на екологічну ситуацію в регіоні: зменшення площі лісу, зменшення шару піску. Зменшення площі лісу викликано вирубкою, пожежами, природною загибеллю соснових насаджень, нездатних до самовідтворення та може призвести до розширення піщаного масиву[6]. З іншого боку, неконтрольоване використання піску для будівництва та розміщення сільськогосподарських об'єктів у регіоні призводить до зниження рівня ґрунтових вод та їх забруднення, що може позбавити мешканців регіону якісної питної води та негативно впливає на ліс[8].
З 2008 року лісові масиви інтенсивно вирубуються, тому що великі площі сильно постраждали від пожеж. Пожежі часто виникають завдяки навмисним підпалам. При пожежах сильно страждають не тільки лісові насадження, але й унікальна фауна цього піщаного масиву.
Раніше в Олешківських пісках знаходився військовий полігон, на якому відпрацьовували бомбардування льотчики з країн Варшавського договору. У зв'язку з цим наукове дослідження регіону було обмежене. Дотепер у пісках знаходиться значна кількість снарядів, що не розірвалися.
Військові навчання |
У зв'язку з агресією Росії щодо України й окупацією Кримського півострова міністерство оборони України відновило військові навчання на колишньому полігоні, що перебуває під охороною й у віданні національного природного парку[9].
Див. також |
- Національний природний парк «Олешківські піски»
Примітки |
↑ Найбільшим піщаним масивом у Європі є Рин-піски, що простяглися від Західного Казахстану до Калмикії Прикаспійською низовиною на площі 40 тис. км².
↑ Стаття у «Газеті по-київські».
↑ абв (рос.) Роман Е. Г. Олешковские пески. Природное образование. — НПП «Олешковские пески», 2012.
↑ Чивилихин Владимир, Поющие пески.
↑ Берг Л. С. Климат и жизнь. / Вопрос об изменении климата в историческую эпоху.
↑ абв Попков М., Полякова Л. Сосняки на песчаных аренах нижнеднепровья: история, проблемы, перспективы.
↑ До Книги рекордів України внесені 2 нових рекорди: «Найбільший штучно насаджений ліс у світі» та «Найбільший піщаний масив України»
↑ Рябцев М. П. Богатство, которое нужно сохранить.
↑ «Олешківські піски» скаржаться на захоплення території військовими — Українська правда, 29 грудня 2015 року.
Посилання |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Олешківські піски |
Олешківські піски. Мир в часи війнии // Український тиждень 19 жовтня 2017
Олешківські піски — природне диво України та найбільша пустеля Європи (фото).
Сім чудес України.
— ЖЖ-спільнота, що присвячена Олешківським піскам. Тут збирається уся інформація, пов'язана з ними.
Олешківські піски — українська Сахара. ТСН. 1+1. 09.09.2013.
Фотогалерея.
Звіт про поїздку до Олешківських пісків. З фотографіями і супутниковими мапами місцевості.
Фотозвіт Одеського Клубу екстремального автотуризму. (рос.)
Звіт з фотографіями про пробіжку через піски. (рос.)
«Олешківські піски» скаржаться на захоплення території військовими // УП. 29.12.2015.
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
|