Ryfujk

Гунальд I
Народився	між 680 та 690
Помер	бл. 751 Павія ·Побиття камінням
Діяльність	аристократ
Титул	герцог Аквітанії
Термін	735—744 роки
Попередник	Одо I
Наступник	Вайфер
Конфесія	католицтво
Рід	династія Боггіса
Батько	Одо I
Брати, сестри	• Hatto of Aquitaine[d] і Remistan[d]
Діти	1 син

Гунальд I (*Hunoald, Hunuald, Chunoald, між 680 та 690 —бл.751) — герцог Аквітанії у 735—744 роках.

Життєпис |

Можливо походив з роду Боггіса. Син Одо I, герцога Аквітанії. Про дату народження та молоді роки нічого невідомо. У 735 році після смерті батька успадкував герцогство. Спочатку переміг молодшого брато Ато, об'єднавши Аквітанію та Васконію.

Невдовзі вступив в конфлікт з майордомом Карлом Мартелом, що поставив за мету об'єднання франкських земель. Але Гунальд I намагався відстояти самостійність Аквітанії 735 року франки на чолі з Мартелом вдерлися до герцогства, завдавши поразки Гунальду I, захопивши Бордо. Але той зберігав свій вплив, отобарившись в Тулузі. З огляду на відсутність підтримки на неможливість повністю підкорити Аквітанію, Карл Мартел обмежився васальною присягою Гунальда I.

До 741 року, смерті Карла Мартела, Гунальд I зберігав мирні стосунки з франками. У 742 році королі Піпін III та Карломан вдерлися у північні володіння Гунальда I, який чинив відчайдушний спротив, але у битві при Буржі зазнав поразки. Слідом за цим франки спалили Лош та захопили Турень. Гунальд I відсутпив до Пуатьє, куди підійшли франкські королі. Але вторгнення алеманів змусило останніх відступити. Після цього війська аквітанців спалили Шартр. В результаті Гунальд I фактично відновив самостійність Аквітанії.

744 або 745 року зрікся влади, ставши ченцем на острові Ре. Причини цього достеменно невідомі: за однією версією після поразки у новій війні проти Піпіна III, за іншою під тиском аквітанської знаті.

Згодом перебрався до Риму, де близько 751 року брав участь у захисті папських земель від ломбардів на чолі із королем Айстульфом.

Родина |

• 
  Вайфер (д/н—767), герцог у 744—767 роках

Джерела |

• Higounet, Charles. Bordeaux pendant le haut moyen age. Bordeaux, 1963.


• Peter Llewellyn, «The Popes and the Constitution in the Eighth Century», The English Historical Review 101, 398 (1986):. 42–67.


• Pierre Riché: Die Karolinger. Eine Familie formt Europa (1991), S. 74


• Michel Dillange, Les comtes de Poitou, ducs d'Aquitaine : 778—1204, Mougon, Geste éd., coll. " Histoire ", 1995, 303 p., ill., couv. ill. en coul. ; 24 cm