Ryfujk

Таро Окамото
яп. 岡本太郎
Народився	26 лютого 1911(19110226) с. Такацу, біля Кавасакі
Помер	7 січня 1996 Токіо
Громадянство (підданство)	Японія
Національність	японець
Діяльність	малярство
Alma mater	Паризький університет
Володіє мовами	японська[1]
Напрямок	Nihonga[d]
Батько	Іппей Окамото
Мати	Каноко Окамото
Нагороди	орден Почесного легіону
Медіафайли на Вікісховищі

Таро Окамото (*岡本太郎, 26 лютого 1911  —7 січня 1996) — японський художник- сюрреаліст і авангардист, скульптор, письменник.

Життєпис |

Син Окамото Іппея, художника-карикатуриста, і поетеси і письменниці Каноко. Народився у 1911 році в селі Такацу, неподолік від міста Кавасакі. У 1929 році поступив до Токійської художньої школи Бідзюцу Гакко (сучасний Токійський університет мистецтв), проте перерває навчання через півроку і їде разом з батьками до Парижу. 1931 року поступає до університету Сорбонна, де вивчає філософію.

1932 року знайомиться з авангардним мистецтвом Пабло Пікассо, яке справляє надзвичайно сильний вплив на Окамото, що стає переконаним послідовником цього напрямку мистецтва. Зав'язує дружні стосунки з художниками-авангардистами Андре Бретоном, Куртом Зелігманом, Василем Кандинський, Гердою Таро. В подальшому Окамото взяв прізвище останньої в якості власного прізвища, ставши Таро Окамото. 1938 року бере участь в Міжнародної виставки з сюрреалізму. 1939 року закінчує університет з вченим ступенем з етнології.

1940 року після нападу Німеччини на Францію повертається на батьківщину. 1942 року Окамото мобілізовано до імператорської армії армію, у складі якої бере участь у військових діях в Китаї. У 1943 році повертається до Японії. У 1944 році знову бере участь у бойових діях у Китаї, де потрапляє у полон. 1946 року після поразки Японської імперії його інтерновано до табору для військовополонених.

1952 року виставляється у Міжнародному салоні в Парижі. 1953 року бере участь у II бієннале в Сан-Паулу (Бразилія). 1957 року є учасником XXVII Венеціанського бієннале, а 1955 року — в Третій міжнародній японській художній виставці. 1957 року Таро Окамото бере участь в XI Міланському триєналле. 1959 року за виконану настінний живопис в приміщенні Токійських міських зборів нагороджено Великою Міжнародною премією живопису і архітектури.

1961 року за книгу Таро Окамото «Забута Японія» присуджується Премія культури видавничого дому Майніті.

1970 року створює 60-метрову скульптуру «Вежа сонця», що стає символом Всесвітньої виставки в Осаці. У центрі Символічної зони ЕКСПО встановлено також його «Вежа матері» і «Вежа юності». «Вежа сонця» показує минуле (нижню частину), теперішню (середню частину), і майбутнє (обличчя) людства.

1984 — французький уряд надає художнику звання Офіцера ордена Почесного легіону. 1989 року стає Великим офіцером ордену Почесного легіону.

1993 року митцю присвоюється звання почесного громадянина міста Кавасакі. 1996 року помирає в Токіо. Після смерті художника були відкриті два його музеї — в Токіо, в приміщенні його художнього ательє, і в Кавасакі.

Творчість |

За своїм стилем схожий на Пабло Пікассо. Головною темою мистецтва Окамото стало суперництво людини з природою і перемога людини в цій боротьбі. Його роботи виставлялися в СРСР, США, Франції, Мексиці та інших країнах. У мистецьких колах світу творчість його розцінюється як одне з оригінальних явищ мистецтва XX століття. Відомим є розпис станції Токійського метро Сібуя під назвою «Завтрашній міф».

Джерела |

• Japanese Modern Art. Painting from 1910 to 1970, Edition Stemmle, Zürich — New York ISBN 3-908161-86-X
  


• Okamoto Taro — The 100th anniversary of his birth, The National Museum of Modern Art, 2001.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Таро Окамото

1. 
   ↑ ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   
   d:Track:Q54837d:Track:Q19938912