Мінська округа (ЦУСЗ) Зміст Демографія | Освіта |...
біл.пол.15 вересня1919Цивільного управління східних земель (ЦУСЗ)БобруйськийБорисовськийІгуменськийМінськийСлуцький9 лютого1920ЛепельськогоПолоцькогоКубличахбілорусамиполякамиєвреямитутейшимилитовцямиросіянамиМінськБобруйськСлуцькнародні школисередня школаросійською мовоюпольською мовоюбілоруською мовоюїдиш
| Okręg miński | |
|---|---|
Мінська округа | |
 | |
| Положення округи (виділена червоним) | |
Округа | |
Адм. центр | Мінськ |
| Країна |  Польща |
Регіон | Східні креси |
Керівна структура | Цивільне управління східних земель |
Повіти | 7 (1 міський) |
Населення | |
| - повне | 1 091 138 душ |
| - густота | 30,4 |
| Площа | |
| - повна | 35 947 км² |
Створене | 15 вересня 1919 |
Скасоване | 1920 |
| - раніше відомий як | Мінський повіт |
Комісар[1] | Владислав Рачкевич |
Мінська округа (біл. Менская акруга, пол. okręg miński) — адміністративний округ, утворений 15 вересня 1919 у структурі Цивільного управління східних земель (ЦУСЗ)[2].
До складу Мінської округи ввійшли Бобруйський, Борисовський, Ігуменський, Мінський і Слуцький повіти.
9 лютого 1920 до Мінської округи ввійшов утворений з Лепельського і Полоцького повітів новий побільшений Лепельський повіт із тимчасовим центром у Кубличах[3].
Зміст
1 Демографія
2 Освіта
3 Докладний адміністративний поділ
4 Примітки
5 Посилання
Демографія |
За даними перепису, у грудні 1919 р. в окрузі проживали 1 091 138 осіб, з яких 64,5% назвалися білорусами, 14,6% — поляками, 11,3% — євреями, 3,5% — тутейшими, 0,2% — литовцями, 5,9% — представниками інших національностей (переважно росіянами). Його найбільшими містами були: Мінськ (102 392 жителі), Бобруйськ (29 704 мешканці) і Слуцьк (14 162 жителі). На території округи існував ще 8781 населений пункт, з яких 1 налічував 5-10 тис. мешканців, а 31 — 1-5 тис. душ[4].
Освіта |
У Мінській окрузі у 1919/1920 навчальному році діяло 1123 народні школи, 71 середня школа та 14 професійно-технічних училищ. Загалом у них навчалося 84 690 учнів і працювало 2454 викладачі. Серед народних шкіл було 643 з російською мовою викладання (42 541 учнів, 906 учителів), 262 — з польською мовою викладання (13 106 учнів, 348 учителів), 194 — з білоруською мовою викладання (10 417 учнів, 271 учитель) і 24 — з мовою викладання їдиш (2633 учні, 99 учителів). Найкращі умови викладання існували в єврейських школах (1 учитель на 27 учнів), а найгірші — в російських (1 учитель на 47 учнів). У березні 1920 року працювало 279 шкіл, які навчали польською, і 1208 шкіл, де викладання велося іншими мовами[5].
Докладний адміністративний поділ |
Площа і чисельність населення на основі даних російських переписів.
| Повіт | Пл. км² | Жителів, тис. | Повітовий центр | Жителів | |||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
Мінська округа | |||||||
Бобруйський | 10500 | 188.976 |  | Бобруйськ | 29.704 | ||
Борисовський | 6700 | 147.673 | Борисов | 5.452 | |||
Ігуменський | 8010 | 221.758 |  | Ігумень | 4.669 | ||
Лепельський¹ | ? | ? |  | Кубличі | ? | ||
Мінський | 5213 | 304.004 |  | Мінськ ² | 102.392 | ||
Мінський міський повіт² | ? | 102.392 | | Мінськ | 102.392 | ||
Слуцький | 5524 | 228.727 |  | Слуцьк | 14.162 | ||
| ¹ 9 лютого 1920 з територій Лепельського і Полоцького повітів із тимчасовим центром у Кубличах утворено новий Лепельський повіт, який увійшов до складу Мінської округи[6].
| |||||||
| ² 15 жовтня 1919 утворено Мінський міський повіт (Dz. Urz. ZCZW z 1919 r. Nr 26, poz. 276).
| |||||||
Примітки |
↑ Формування органів польської державної адміністрації на Волині
↑ Dz. Urz. ZCZW z 1919 r. Nr 19, poz. 174
↑ Dz. Urz. ZCZW z 1920 r. Nr 9, poz. 149
↑ I. Tablice ogólne. W: Zeszyt VII. Spis ludności na terenach administrowanych przez Zarząd Cywilny Ziem Wschodnich (grudzień 1919). Ss. 25, 31.
↑ Joanna Gierowska-Kałłaur: Rozdział VII. Szkolnictwo na ziemiach podległych Zarządowi Cywilnemu Ziem Wschodnich. W: Zarząd Cywilny Ziem Wschodnich (19 lutego 1919 – 9 września 1920). Ss. 243–244.
↑ Dz. Urz. ZCZW z 1920 r. Nr 9, poz. 149
Посилання |
Zeszyt VII. Spis ludności na terenach administrowanych przez Zarząd Cywilny Ziem Wschodnich (grudzień 1919). Lwów – Warszawa: Książnica Polska T-wa Naucz. Szkół Wyższych, 1920, s. 50, seria: Prace geograficzne wydawane przez Eugenjusza Romera.
- Joanna Gierowska-Kałłaur: Zarząd Cywilny Ziem Wschodnich (19 lutego 1919 – 9 września 1920). Wyd. 1. Warszawa: Wydawnictwo Neriton, Instytut Historii Historii PAN, 2003, s. 447. ISBN 83-88973-60-6.
