Гуцульський курінь УГА Зміст Бойовий шлях | Відомі вояки |...
Курені УГАІсторія ГуцульщиниВійськові формування, засновані 19181918 в Україні
Української Галицької Армії19181919Самбірської бригади УГАпоручникГригорій ГолинськийВовчухівської операції1919ГородокЛьвівської області11-ї СтрийськоїГірської бригадиЧортківської офензивиХирівПеремишльКиївВапнярськомуОдесуЧортківської офензиви
| Гуцульський курінь Української Галицької Армії | |
|---|---|
| Країна | ЗУНР — УНР |
| Вид | сухопутні війська |
| Роль | загальновійськова |
| Чисельність | бл. 1200 стрільців |
| У складі | поручник Григорій Голинський |
Гуцульський курінь УГА — військова частина Української Галицької Армії у 1918–1919 роках. Входив до складу 8-ї Самбірської бригади УГА.
Зміст
1 Бойовий шлях
2 Відомі вояки
3 Примітки
4 Джерела та література
5 Посилання
Бойовий шлях |
Курінь був сформований у м. Коломиї[1]. Командантом Гуцульського куреню був четар (згодом поручник) Григорій Голинський[2]. Складався з 4-х сотень, сотнi скорострiлiв, чоти саперiв і технічного відділу, загальна чисельність – бл. 1200 осіб (переважно добровольці з Коломийського повіту та Гуцульщини, колишні вояки 24-го і 36-го Коломийських піхотних полків австро-угорорської армії)[3].
Під час Вовчухівської операції 1919 року визначився в боях за Городок (тепер місто Львівської області).
У травні 1919 року курінь переданий до 11-ї Стрийської і Гірської бригади. В ході Чортківської офензиви 1919 року УГА вів кровопролитні бої з польськими частинами на ділянці фронту Хирів-Перемишль. В серпні 1919 брав участь у поході об'єднаних українських армій на Київ та на Вапнярському напрямі на Одесу.
У курені була жидівська чота, створили її єврейські добровольці, які організованою групою приєдналися до Гуцульського куреня в районі Бучач–Монастириська під час Чортківської офензиви[4].
В ході антибільшовицького виступу галицьких бригад, у квітні 1920 року, майже повністю потрапив у польський полон та припинив своє існування[5].
Відомі вояки |
Голинський Григорій — незмінник командир куреня.
Сулятицький Степан — командир скорострільної сотні.
Мельник Юрій — командир стрілецької сотні.
Примітки |
↑ Микола Савчук. Коломия — місто
↑ Зведений обласний загін ВО «Тризуб» ім. С. Бандери взяв участь у відкритті пам'ятника легендарному командиру УПА сотенному «Гамалії»
↑ Кузич І. До історії Гуцульського куреня // Гуцулія. 1969. Ч. 2.
↑ Українська Галицька Армія: у 50-річчя її участи у визвольних змаганнях: (матеріяли до історії). — Вінніпеґ, 1968. — Т. 4. — 290 с.
↑ Литвин М. Українсько-польська війна 1918—1919 рр. Львів, 1998
Джерела та література |
Литвин М. Р., Науменко К. Є. Гуцульський курінь УГА // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 263. — ISBN 966-00-0405-2.
П. П. Дем'янюк. Гуцульський курінь УГА // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2016. — ISBN 944-02-3354-X.пошук онлайн
- Гуцульський Курінь // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003. — Т. 2. — С. 466.
- Грабовецький В. Історія Коломиї. — К., 1996.
Посилання |
- Українське військо у XX—XXI столітті
 | Це незавершена стаття з української історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||
