Степан Кукуруза Джерела та література | Навігаційне...
Українські громадські діячіУкраїнці ХарбінаРепресовані в СРСР
ХарбінДалекосхідні поселення українцівукраїнці в КитаїКитайсько-СхідноїЛютневої революції 1917Українського бюро в ХарбініЗасівВладивостокРФПросвіти
Степан Кукуруза (рік народження та рік смерті невідомі) — громадський та культурний діяч у місті Харбін (Маньчжурія, північна-східна частина Китаю; дивіться Далекосхідні поселення українців; Китай, українці в Китаї).
Родом з Подільської губернії. 1906 царський уряд позбавив його права вчителювати (до цього часу працював сільським учителем) і він був висланий до Сибіру. Згодом став службовцем Китайської Чанчуньської (Китайсько-Східної, нині Харбінська) залізниці.
Жив у Харбіні, з 1909 року диригував хором при Українському клубі.
Організатор і впродовж багатьох років (з 1910) голова аматорського гуртка "Бандура".
Після Лютневої революції 1917 був обраний (у березні 1917) секретарем тимчасового Українського бюро в Харбіні.
У липні 1917 як член правління Українського клубу обраний до складу Маньчжурської окружної української ради, член її президії, керівник культурно-просвiтньої секції.
Від грудня 1917 – редактор журналу "Засів".
У жовтні 1918 – секретар 4-го Українського далекосхідного надзвичайного з'їзду (проходив у місті Владивосток, нині місто в РФ).
1918–19 – секретар українського консульства в Харбіні.
Автор двох читанок – "Перша читанка" і "Рідні зерна" – та граматики для українських шкіл на Далекому Сході.
1921 – заступник голови українського православного братства Покрови Пресвятої Богородиці в Харбіні, диригент церковного хору, член ревізійної комісії харбінського товариства "Просвіта" (дивіться Просвіти).
1936 виїхав з родиною до СРСР. Невдовзі був репресований і страчений.
Джерела та література |
Попок А. А. Кукуруза Степан // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
